Постанова № 36475662, 12.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 грудня 2013 року 14:39 справа №826/17523/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Коблай І.А.;

відповідача: Мельника А.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі по тексту - позивач, КП "Спецжитлофонд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року №0003982204 та визнати протиправним дії відповідача по прийняттю вказаного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року відкрито провадження у справі №826/17523/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 грудня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 18 жовтня 2013 року №0003982204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення абзацу третього підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статі 153 Податкового кодексу України КП "Спецжитлофонд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності, на 52 500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 500,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 19 вересня 2013 року №1186/26-56-22-04-04/31454374 (далі по тексту - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, за результатами камеральної перевірки декларації КП "Спецжитлофонд" з податку на прибуток підприємства за 2012 рік встановлено, що платником сплачено частину прибутку (доходу), що вилучається в доход держави в сумі 1 000 000,00 грн. (платіжне доручення від 11 вересня 2013 року №161), проте, авансовий внесок, який сплачується до/або одночасно з виплатою дивідендів в сумі 210 000,00 грн. не сплачено.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення та дії відповідача по його прийняттю, оскільки частину прибутку за ІІІ квартал 2012 року та авансовий платіж з податку на прибуток сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши у письмовому запереченні, що авансовий внесок із податку на прибуток не був сплачений одночасно зі сплатою частини прибутку.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Порядку нарахування та сплати відрахувань частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до бюджету міста Києва підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 19 липня 2005 року №821/3396, КП "Спецжитлофонд", як комунальне підприємство, здійснює нарахування та сплату до загального фонду бюджету міста Києва відрахування частки прибутку згідно з диференційованими нормативами, встановленими рішенням Київської міської ради.

За приписом підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, прирівнюється до дивідендів.

Відповідно до абзацу першого підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Згідно з абзацами третім та четвертим підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Виходячи з наведених правових норм вбачається, що позивач, на якого покладеного обов'язок зі сплати до бюджету міста Києва частки прибутку (дивідендів), повинен нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку; при цьому такий авансовий внесок має бути сплачений до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Матеріали справи підтверджують, що згідно платіжного доручення від 11 вересня 2012 року №161 КП "Спецжитлофонд" сплатило до бюджету частку прибутку у розмірі 1 000 000,00 грн.; авансовий внесок сплачено згідно платіжних доручень від 16 листопада 2012 року №225 та від 19 листопада 2012 року №228 датою платіжних доручень.

Таким чином, позивач вніс до бюджету авансовий внесок не до/або одночасно з виплатою дивідендів, а після їх виплати, тобто з порушенням строку, визначеного в абзаці першому підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, відповідно, має місце несвоєчасна сплата.

При цьому суд не погоджується з доводами позивача про своєчасну сплату авансового внеску з посиланням на норми Порядку нарахування та сплати відрахувань частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до бюджету міста Києва підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 19 липня 2005 року №821/3396, оскільки вказаний порядок не встановлює строків сплати авансових внесків при виплаті частки прибутку.

У той же час суд звертає увагу, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями не відповідає вимогам Податкового кодексу України, виходячи з викладеного нижче.

Як встановлено вище, податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року №0003982204 ДПІ у Подільському районі прийняла на підставі абзацу другого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

У свою чергу відповідно до абзацу другого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зміст процитованої правової норми вказує, що штраф накладається виключно у разі визначення контролюючим органом податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а базою для визначення розміру штрафу є такі суми визначеного податкового зобов'язання або завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, у межах спірних правовідносин суми податкового зобов'язання (основного платежу) позивачу не визначалась, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість не відбулось, відповідно, база для визначення розміру штрафу відсутня, що виключає можливість накладення штрафу на підставі абзацу другого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

З огляду на те, що відповідач встановив порушення строку сплати авансового внеску, штраф за таке порушення має застосовуватись на підставі іншої норми Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, посилань на пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить, а відомостей про можливу описку відповідачем не надано.

Вирішуючи питання про можливу описку у податковому повідомленні-рішенні від 18 жовтня 2013 року №0003982204 в частині підстави для накладення штрафу суд звертає увагу, що розмір застосованої суми штрафу 52 500,00 грн., не відповідає розміру, встановленому пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки сума заснованого штрафу 52 500,00 грн. не є 10 відсотками погашеної суми податкового боргу.

З огляду на те, що підстави для накладення штрафу обрані відповідачем не вірно, а сума заснованого штрафу не відповідає встановленому розміру, суд приходить до висновку, що штраф у розмірі 52 500,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року №0003982204 застосовано до КП "Спецжитлофонд" протиправно, тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Водночас, суд вважає, що позовні вимоги КП "Спецжитлофонд" про визнання протиправним дій відповідача по прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню, оскільки виходячи зі змісту статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, прийняття податкового повідомлення-рішення є обов'язком контролюючого органу, а скасування його судом є достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов КП "Спецжитлофонд" підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що адміністративний позов КП "Спецжитлофонд" задоволено в частині майнових вимог, то присудити на його користь належить суму судового, яка підлягає сплаті під час подання адміністративного позову майнового характеру.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 147,00 грн., тобто у розмірі, більшому ніж передбачено Законом.

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України належить присудити лише 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру - 172,05 грн.; решта суми сплаченого судового збору може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір" як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 18 жовтня 2013 року №0003982204.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко