Ухвала суду № 36475041, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К/9991/59240/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 р.

у справі №2-а-1582/12/2070

за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 р., задоволено адміністративний позов Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач). Податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.10.2011 р. №0000710841 скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2 146, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності ведення податкового обліку по податку на додану вартість за травень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт 21.09.2011 р. №2028/41-018/14310052, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками травня 2011 р. на суму 541 361, 62 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 р. №0000710841, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 541 361, 62 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1, 00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого вказане рішення залишено без змін.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених законодавчих приписів стало встановлення відповідачем факту неправомірного включення позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р. податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 541 361, 62 грн. на підставі податкової накладної від 27.04.2011 р. №49, отриманої від ВАТ «ФЕД» та неподання до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р. додатку №8(заяви про порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних). Проте, реальність здійснення правочинів, за якими позивачем було отримано податкову накладну від 27.04.2011 р. №49, відповідачем у ході розгляду справи не заперечувалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як встановлено судам и попередніх інстанцій, податкова накладна від 27.04.2011 р. №49 отримана позивачем 27.05.2011 р., що відображено в реєстрі виданих по отриманих податкових накладних підприємства та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.05.2011 р. №9003733228.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно включено суму податку на додану вартість у розмірі 541 361. 62 грн. до податкового кредиту травня 2011 р. на підставі податкової накладної від 27.04.2011 р. №49, після її фактичної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та фактичного отримання 27.05.2011 р.

Встановлені судовими інстанціями обставини справи дають підстави для висновку про безпідставність визначення податкового зобов'язання позивачу, а відтак позовні вимоги задоволено правомірно.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 р. у справі №2-а-1582/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук