Ухвала суду № 36475018, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К/9991/36926/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Томенка Р.В., відповідача:Гуменюк О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2011 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р.

у справі №2-а-3074/10/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагротранс»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділляагротранс» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р., позовні вимоги було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010 р. № 0002092300/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору та 50 338,00 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази реорганізації відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що представниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої 05.07.2010 р. складено акт №233/2310/33553300.

Із акту перевірки вбачається, що позивачем порушено вимоги п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 594 533,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 2 510 900,00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 83 633,00 грн.

Крім того, відповідачем у ході перевірки виявлено порушення п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягали у неоподатковані позивачем доходів нерезидентів із джерелом походження з України у вигляді фрахту, виплачених нерезидентам у сумі 208 397,56 рос.руб. (55348,31 грн.), внаслідок чого занижено податок з доходів нерезидента на суму 12503,85 рос.руб. (3320,90 грн.).

На підставі встановлених порушень контролюючим органом 12.07.2010 р. було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №0002092300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5 189 066,00 грн., у т.ч. 2 594 533,00 грн. за основним платежем та застосовано 2 594 533,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач протягом періоду, що підлягав перевірці, уклав договори поставки, аналізуючи зміст яких суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що олія соняшникова нерафінована першого ґатунку від ПСП «Каїсса» до позивача надходила і відразу ж продавалась ТОВ «Віойл-Агро», про що свідчили накладні, податкові накладні, банківські виписки.

У той же час, відповідач за результатами перевірки дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПСП «Каїсса» договори є недійсними та не спричинили реального настання правових наслідків, зокрема, вказує на результати планової документальної перевірки ПСП «Каїсса», яке є постачальником позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2009 р., відповідно до яких не підтверджено здійснення вказаним підприємством фінансово-господарської діяльності, а також зазначає, що фактична поставка спірних товарно-матеріальних цінностей не відбулась через відсутність товарно-транспортної документації.

У той же час, судами попередніх інстанцій було спростовано наведені доводи відповідача зважаючи на таке.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій вартість отриманих позивачем послуг від ПСП «Каїсса» підтверджено відповідними первинними документами, а саме -видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, договорами поставок, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та були в наявності у позивача на момент проведення перевірки.

Крім того, судовими інстанціями також було аргументовано відхилено доводи контролюючого щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних з огляду на таке.

Так, судами було встановлено, що відповідно до договорів поставки, укладених між позивачем та ПСП «Каїсса», останній зобов'язався поставляти товар власним автомобільним на умовах СРТ ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат». Вказана умова пов'язана з тим, що позивач не має власних складських приміщень, які б були пристосовані для зберігання такого товару як олія соняшникова.

У зв'язку з наведеним, позивач укладав договори поставки з ТОВ «Віойл-Агро», відповідно до яких товар напряму поставлявся цьому товариству на умовах СРТ ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат».

Наведені договірні відносини дали судам попередніх інстанцій підстави правомірно визначитись із тим, що товарно-транспортних накладних у позивача не могло бути.

Крім того, суди обгрунтовано зазначили, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, який підтверджує перевезення товару, оскільки на вантаж може бути наявний інший визначений законодавством документ. Одним з таких документів є накладна-вимога (або видаткова чи прибуткова накладна), форма якої затверджена постановою Держкомстату СРСР від 28.12.1989р. № 241, яка згідно листа Держкомстату України від 30.01.2003р. № 03-04-05/18, є діючою на території України.

Вказані накладні від ПСП «Каїсса» позивачу та від позивача TOB «Віойл-Агро» були надані позивачем під час перевірки.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій стосовно правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по закупівлі олії соняшникової у ПСП «Каїсса», у 1 та 2 кв. 2009 року, у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року та за 1 півріччя 2009 року, що у свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у м. Вінниці на Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

2. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р. у справі № 2-а-3074/10/0270 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук