Ухвала суду № 36475013, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/35533/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р.

у справі №2а-18008/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Микитівський алебастровий комбінат»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Микитівський алебастровий комбінат» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.03.2009 р. № 0000012334/0, від 27.05.2009 р. № 0000012334/1, від 07.08.2009 р. № 0000012334/2, від 21.10.2009 р. № 0000012334/3 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу у період з 16.02.2009 р. по 16.03.2009 р. проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., про що складено акт від 23.03.2009 р. № 752/23-4/02773278, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2009 р. № 0000012334/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 153 736,10 грн., у тому числі: 107 462,00 грн. за основним платежем та 46 274,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження названого податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 27.05.2009 р. № 0000012334/1, від 07.08.2009 р. № 0000012334/2, від 21.10.2009 р. № 0000012334/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За висновками акту перевірки, позивачем у перевіряємому періоді завищено валові витрати на 465 263,00 грн.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат суму нарахованих відсотків за договором позики, укладеного з компанією «Golden gate business LLC» у розмірі 105 241,00 грн., які, на думку відповідача, не пов'язані із господарською діяльністю підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Компанією з обмеженою відповідальністю «Golden gate business LLC» (позикодавець) було укладено договір позики від 16.08.2006 р. №1, відповідно до якого позикодавець надає підприємству позику у розмірі 2 000 000 дол. США, процента ставка за користування позикою складає 10% річних від суми фактично отриманих підприємством коштів, проценти нараховуються щомісячно з моменту зарахування коштів на поточний рахунок підприємства позивача до моменту списання з поточного рахунку для погашення позики.

Станом на 01.10.2007 р. позивач отримав валютні кошти у розмірі 913 000 дол. США, за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. на валютний рахунок позивача надійшло 309 000 дол. США. У період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. позивачем нараховано 121 157,22 дол. США відсотків за користування позикою та до складу валових витрат віднесено грошовий еквівалент у розмірі 607 427,00 грн.

Повернення грошових коштів та сплата відсотків позивачем на користь нерезидента не здійснювалася.

У ІV кварталі 2007 р. (жовтень) частина отриманих за вказаним договором грошових коштів у розмірі 225 000 дол. США, на думку контролюючого органу, була використана не у господарській діяльності підприємства, а саме: платіжним дорученням від 25.10.2007 р. № 8169 позивачем грошові кошти у розмірі 1 127 600,00 грн. було перераховано на рахунок ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» для придбання цінних паперів за договором комісії від 01.09.2006 р. № 2006/09.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2006 р. між позивачем (комітент) та ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» (комісіонер) було укладено договір комісії №2006/09, відповідно до якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента надати посередницькі послуги щодо пошуку та придбання за ціною на розсуд комісіонера простих векселів, що емітовані українськими підприємствами виробниками цементу та гіпсу; перед кожним придбанням вказаних векселів комісіонер повинен попередньо повідомити про ці векселі комітента.

Під час перевірки позивача податковим органом встановлено, що станом на 30.09.2008 р. ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» у рахунок виконання своїх зобов'язань як комісіонера не було придбано цінних паперів, звіти комісіонера та акти виконаних послуг відсутні, переплата на користь даного підприємства становить 2 485 976,72 грн., за ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» обліковується заборгованість по балансовому рахунку 685 «розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами» як дебіторська.

З огляду на викладене, податковим органом зроблено висновок про те, що метою операції з отримання кредитних коштів від нерезидента, які в подальшому перераховані на адресу ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» у рахунок передплати за цінні папери за договором комісії від 01.09.2006 р., не є отримання прибутку підприємством. Таким чином, відповідач вважає, що відсотки у розмірі 105 241,00 грн., які нараховані за користування кредитними коштами, не пов'язані із господарською діяльністю позивача, а тому не підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.

Судом першої інстанції було призначено судову економічну експертизу, за результатами якої висновки акту перевірки податкового органу не підтвердилися.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 зазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно приписів ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Нормами пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, відповідно до пп. 5.5.1 якого до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час перевірки позивача, договір укладений з ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» не був виконаний та діяв до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Крім того, судовими інстанціями було встановлено, що договір комісії цінних паперів містив у собі обсяг інформації стосовно його предмету, який є достатнім для визначення його як такого, що є пов'язаним з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до приписів п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій аргументовано вказали на помилковість висновків податкового органу про те, що позивач провівши операцію, згідно якої, кредитні кошти отримані від нерезидента Компанії з обмеженою відповідальністю «Golden gate business LLC» у розмірі 1 127 600,00 грн. були перераховані на адресу ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» у рахунок передплати за цінні папери до договору комісії від 01.09.2006 р. №2006/09, не мав на меті отримання прибутку та що зазначені кошти було використано не у господарській діяльності платника податків.

Судові інстанції також обгрунтовано визначились у частині висновків податкового органу про безпідставне, на його думку, віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат, не врахованих у попередніх періодах, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, що призвело до донарахування основного платежу з податку на прибуток у сумі 90005,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 128 684,80 грн.

Так, судами попередніх інстанцій у ході розгляду справи було встановлено, що зазначені відповідачем порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які виникли внаслідок включення позивачем до складу валових витрат у 2007 році витрат 2006 року у сумі 563 315,00 грн., не відповідають первинним документам підприємства, зокрема, суди вказали на висновки експерта, відповідно до яких валові витрати, які включені позивачем в декларацію з податку на прибуток за 2007 рік до рядку 4.13 «Інші витрати» не містять господарських операцій по валових витратах 2006 року у розмірі 563 315,00 грн.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховано податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р. у справі №2а-18008/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.