Ухвала суду № 36474723, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/38691/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року

по справі №2а/2370/89/2012

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Уманьавтодор»

до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ВАТ «Уманьавтодор» звернулось до суду з позовом до Уманської ОДПІ Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2011р. №0000942310 та №0000952310/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №934/23/14196857 від 25.10.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3, 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в завишенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2010р. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість за грудень 2010р. та березень 2011р.

На підставі вказаного акту 10.11.2011р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000942310 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість; №0000952310/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому п.п.5.3.9 п.п.5.3 ст.5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Наведені вище положення Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються з Податковим кодексом України та свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Судами попередніх інстанції враховані вказані норми податкового законодавства та з урахуванням наявних доказів в матеріалах справи встановлено, що між позивачем і ТОВ «СпецТехноСтрой» укладений договір про надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів у зв'язку з проведенням позивачем робіт по будівництву міжнародної автомобільної дороги державного значення Київське півкільце (Т-10-27) та міжнародної автомобільної дороги державного значення Стрий-Тернопіль-Кіровоград -Знам'янка (через Вінницю).

Здійснення транспортування придбаних позивачем будівельних та інших матеріалів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, зі змісту яких випливає який саме вантаж перевозився, пункти його навантаження та розвантаження, а також визначають постачальників і замовників по виконанню робіт з будівництва доріг.

Також слід зазначити, що перевезення частини вантажів за вказаним договором проводилося автомобілями, зареєстрованими за ТОВ «Донецька автомобільна група». Автомобілі цього товариства здійснювали перевезення призначеного для позивача вантажу, оскільки надавалися транспортні послуги для ТОВ «СпецТехноСтрой» відповідно до укладеного між даними підприємствами договору від 01.08.2010р. за №06-10 про надання послуг по транспортуванню сипучих матеріалів.

Згідно пояснень ОСОБА_1, відібраних відділом податкової міліції Уманської ОДПІ, вбачається, що останній здійснив реєстрацію підприємницької діяльності із зазначенням виду діяльності - організація оброблення вантажів та зареєструвався як платник податків на додану вартість від імені своєї матері ОСОБА_2 Для виконання робіт з розвантаження та прибирання вагонів зі шлаками для позивача відповідно до укладеного договору за №03 від 07.06.2010 року офіційно наймалися працівники.

Згідно довідки ДПІ в Маньківському районі від 10.06.2011р. за №9/17-1245409680, в якій на обліку перебувала ПП ОСОБА_2, зазначено, що для проведення зустрічної звірки по господарських взаємовідносинах з позивачем приватним підприємцем ОСОБА_2 надано пояснюючий лист, податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт, виписки про рух коштів на рахунку, що стосуються операцій по розвантаженню і прибиранню вагонів на Уманському паливному складі. Вартість наданих послуг склала 476430,00грн., розрахунки проведено у безготівковій формі. Вивантаження та прибирання вагонів здійснювалося найманими, суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_2, працівниками самостійно.

Крім того, судами встановлено, що контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ.

Враховуючи наведені обставини, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтовано висновку про відсутність порушень позивачем при укладанні договорів з контрагентами, що свідчить про його реальність та спрямованість на настання юридичних наслідків, досягнення конкретної економічної та господарської мети.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року - залишити без змін.