Ухвала суду № 36474711, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року м. Київ К/9991/39878/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 р.

у справі № 2-а-346/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елав»

до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елав» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова (далі - відповідач). Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.08.2010 р. №0000341504/0, від 23.09.2010 р. №0000341504/1, від 29.10.2010 р. №0000341504/2 про донарахування податку на додану вартість на суму 16 459, 79 грн., у тому числі основний платіж 13 716, 49 грн., штрафні (фінансові) санкції 2 743, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за період червень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.08.2010 р. №8/37/15-407/33204346, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 13 716, 49 грн., у тому числі за червень 2010 - 13 716, 49 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 р. №0000341504/0, про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 459, 79 грн., у тому числі основний платіж - 13 716, 49 грн., фінансові (штрафні) санкції - 2 743, 30 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого спірне рішення було залишено без змін, та прийнято нові від 23.09.2010 р. №0000341504/1 та від 29.10.2010 р. №0000341504/2, аналогічні за змістом.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених законодавчих приписів стало встановлення відповідачем факту неподання податкових декларацій контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «Яровіт-плюс», неделакрування останнім об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що у свою чергу на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від такого контрагента.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та його контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Яровіт-плюс», був укладений договір від 01.01.2011 р. про придбання товару та від 11.01.2011 р. про надання навантажувально-розвантажувальних робіт.

На виконання вказаних договорів контрагентом позивачу були надані податкова накладна від 30.06.2010 р. №72 на загальну суму 15 000, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 500, 00 грн., номенклатура поставки товарів «погрузо-розвантажувальні роботи за червень 2010 р.» - акт виконаних робіт від 30.06.2010 р. №30/06-6, від 01.06.2010 р. податкова накладна №3 на загальну суму 32 275, 73 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 379, 29 грн. (накладна від 01.06.2010 р. №1/06-3), від 15.06.2010 р. №45 на загальну суму 35 023, 20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 837, 20 грн. (накладна від 15.06.2010 р. №15/06-2), за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 13 716, 49 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. ст. 7 цього ж Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Під час розгляду даної справи судовими інстанціями встановлено, що податкові накладні, видані суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «Яровіт-плюс» позивачу, містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до приписів п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для відповідальності платника податку є відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку. Таких обставин податковим органом встановлено не було.

Посилання податкового органу на той факт, що контрагентом позивача не подавалась податкова звітність також аргументовано відхилено судами попередніх інстанцій. Так, наведені обставини були предметом розгляду адміністративної справи №2-а-346/11/2070, за наслідками розгляду якої постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 р., було зобов'язано податкову інспекцію зареєструвати подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Яровіт-плюс» податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Відповідно до процесуальних положень ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям із Товариством з обмеженою відповідальністю «Яровіт-плюс», у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 р. у справі № 2-а-346/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.