Ухвала суду № 36474657, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К/9991/35711/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 р.

у справі №2а-8433/10/1570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Укрелеваторпром»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Укрелеваторпром» (далі - позивач) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.06.2010 р. № 0000541520/0.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період лютий 2010 року, у якій сума податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту відображена у розмірі 63 300,00 грн. Одночасно з цим подані розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та розрахунок коригування сум ПДВ по податкової декларації з ПДВ, в якому був скоригований податковий кредит минулих періодів з підстав того, що це «минулий період» на суму 57 804,00 грн. з відображенням у рядку 16 декларації за лютий 2010 року.

Також позивачем була подана до податкового органу декларація з ПДВ за звітний (податковий) період березень 2010 року, в якій вказано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 63 300,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 63 300,00 грн. та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 63 300,00 грн.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., результати якої оформлено актом від 27.05.2010 р. № 329/15-2/31640002/133.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.2.6, пп. 7.5.1, пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у декларації за березень 2010 року на 51 126,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 10.06.2010 р. прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000541520/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 3 місяці 2010 року на 51 126,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного рішення, останнє залишено без змін та внаслідок допущенної помилки позивачем у розрахунках декларації збільшено на 10 729,00 грн. суму завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні - рішення від 10.06.2010 р. № 0000541520/0.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від'ємному враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» кореспондує право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з наявністю податкової накладної, за результатами господарської операції.

Відтак, зважаючи на той факт, що законодавчо закріпленою датою виникнення права на податковий кредит вважається дата фактичного отримання податкових накладних, то за відсутності доказів отримання накладних у іншому періоді ніж лютому 2009 року, включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми у цьому ж податковому періоді ґрунтується на правильному застосуванні норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем приписів пп. 7.4.1, пп. 7.2.6, пп. 7.5.1, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 63 300,00 грн. не знайшли свого документального підтвердження.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 р. у справі №2а-8433/10/1570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук