Рішення № 36474091, 27.12.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 рокуСправа № 912/1718/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1718/13

за позовом: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шаповал Наталії Миколаївни

про стягнення 10 658,73 грн.,

представники сторін:

від позивача - Кударенко О.В. , довіреність № 05 від 02.01.13 ;

від відповідача - участі не брали.

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулося до господарського суду із позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця Шаповал Наталії Миколаївни 9987,59 грн. основного боргу, три відсотка річних в сумі 465,70 грн., та 205,44 грн. інфляційних втрат за спожиту теплову енергію.

Позивач супровідним листом від 24.12.2013 подав до суду архівну довідку № 1158 Олександрійського КМБТІ відповідно до якої право власності на магазин продовольчої продукції після реконструкції квартири № 4 по пр. Леніна, 101 в м. Олександрія, станом на 01.01.2013, належить Шаповал Наталії Миколаївні на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом 18.03.2008 за № 460.

Відповідач участі свого представника в засідання суду 27.12.2013 не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі (ухвали суду від 31.10.2013, від 25.11.2013, від 18.12.2013) за адресою, яка зазначена у позовній заяві: м. Олександрія, вул. Леніна, 101, кв. 4 та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме - 28000, м. Олександрія, вул. Островського, буд. 46. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/1718/13 в судовому засіданні 27.12.2013 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено, відповідно до статутних документів комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради основним предметом його діяльності є залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів власника для задоволення потреб населення та юридичних осіб в безперебійному і надійному теплопостачанні житла, комунально-побутових об'єктів та інших споживачів міста та прилеглих селищ, - шляхом здійснення виробничої, посередницької, маркетингової, торгівельної та іншої діяльності і реалізації інтересів засновника на основі одержаного прибутку, та задоволення соціальних та економічних інтересів трудового колективу підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем. Згідно приписів ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Причиною виникнення спору є споживання відповідачем у період з грудня 2010 по квітень 2013 теплової енергії без укладення договору та відсутність її оплати відповідачем.

Судом встановлено, що приміщенням за адресою: м. Олександрія, вул. Леніна, 101, кв. 4 в яке постачалася теплова енергія, відповідач володіє на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом 18.03.2008 за № 460 в якому розміщено магазин продовольчої продукції "Провіант".

Позивач у своєму позові вказує, а матеріали справи підтверджують, що між сторонами відсутні договірні відносини з поставки теплоенергії в зазначений період. КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради поставляло теплову енергію відповідачу у вказаний період та її вартість обчислювалась на підставі постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 55 від 30.09.2011, рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 822 від 20.10.2011 "Про відміну двоставкового тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для бюджетних організацій і установ, госпрозрахункових підприємств та інших споживачів", наказу Олександрійського комунального підприємства "Теплокомуненерго" № 197 від 05.10.2011 "Про затвердження сезонних тарифів на теплову енергію з 01.10.2011", а також даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії. Зазначені нормативні акти не визнано недійсними, чинність їх не припинено. Кількість (обсяг) спожитої теплової енергії позивачем визначено на підставі даних згідно приладу обліку теплової енергії в будівлі за адресою: м. Олександрія, вул. Леніна, 101, кв. 4 за 2010-2011, 2011-2012, 2012-2013, які підписано завідуючим житлового будинку в якому знаходиться квартира № 4. Також, в період з грудня 2010 по квітень 2013 відповідачу нараховувалася плата за приєднане теплове навантаження у відповідних розмірах.

В період з грудня 2010 по квітень 2013 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 9987,59 грн. що підтверджується рахунками-фактурами (а.с 9-32), які вручено відповідачеві відповідно реєстру рахунків за вказаний період (а.с 34-57).

Згідно представленого позивачем розрахунку (а.с 33) за відповідачем склалася заборгованість за спожиту ним теплову енергію в період з грудня 2010 по квітень 2013, з урахуванням часткових проплат, в сумі 9987,59 грн.

Оскільки відповідач, отримавши без договору теплову енергію на опалення приміщення, яким володіє на підставі договору купівлі-продажу, та не сплатив її вартість, він безпідставно зберіг кошти, які повинен був витратити на оплату теплової енергії.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, приписами якої позивач обґрунтовує свої вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного збереження майна є 1) збереження особою майна, яке мало б бути нею витрачене; 2) втрата або зменшення майна у іншої особи; 3) причинний зв'язок між збереженням майна однією особою і відповідною втратою іншою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збереження майна однією особою за рахунок іншої. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, самого потерпілого чи третіх осіб. Несплата вартості послуг, якими фактично скористався набувач (за відсутності договірних відносин) є підставою для потерпілого (як визначено у ст. 1212 ЦК України) вимагати повернення збереженого майна. Під "майном" зазначеною статтею розуміються як предмети матеріального світу, так і майнові або зобов'язальні права.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, отримуючи теплову енергію на опалення об'єкту відповідача (без договору) та не здійснюючи оплати за отримане тепло, ФОП Шаповал Н.М. безпідставно зберегла кошти, які мала б витрати на їх оплату, а КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради витратило свої кошти на вироблення та доставку теплової енергії у приміщення, яке займав відповідач.

Розмір безпідставно збереженого відповідачем майна, заявленого позивачем до стягнення в сумі 9987,59 за період з грудня 2010 по квітень 2013 підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань, суд вважає вимоги про стягнення безпідставно збереженої вартості спожитої теплової енергії в сумі 9987,59 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляційні втрати, пов'язані з інфляційними процесами в країні, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За період прострочення платежів відповідач повинен сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що згідно розгорнутого розрахунку становить 205,44 грн. за період з грудня 2010 по січень 2013 включно, а також три проценти річних у розмірі 465,70 грн. за період з грудня 2010 по вересень 2013.

За таких обставин позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати на судовий збір покладаються на відповідача.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, норми Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути фізичної особи - підприємця Шаповал Наталії Миколаївни (юридична адреса: 28000, м. Олександрія, вул. Островського, буд. 46, відома адреса: м. Олександрія, вул. Леніна, 101, кв. 4, ідентифікаційний номер 2515518648) з на користь комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32 А, ідентифікаційний код 00185330) 9987,59 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 465,70 грн. три відсотка річних, 205,44 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 31.12.2013.

Суддя Т. В. Макаренко