Постанова № 36473968, 25.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року № 813/5244/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Гулкевич І.З.

секретар - Капустинської Н.М.

з участю:

представника позивача Воловича А.Ю.

представник відповідача Семків М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник» до Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування постанови №141-3Х-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та розпорядження №093-3Х-1-Е від 04.07.2013 року ,-

Встановив:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна фірма Яворник» звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування постанови №141-3Х-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та розпорядження №093-3Х-1-Е від 04.07.2013 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що твердження відповідача про порушення Публічним акціонерним товариством «Акціонерна фірма Яворник» вимог ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» не відповідають дійсності, так як на загальних зборах акціонерів позивача, які відбулися 29.03.2013р., прийнято рішення про попереднє схвалення значних правочинів Товариства у відповідності до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», а не рішення про вчинення Товариством значного правочину, порядок прийняття та реалізація якого регламентована ст. 68 та ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства». Одночасно позивач стверджує те, що факт вчинення правопорушення Товариством є відсутній.

Відповідач проти позову заперечив та пояснив, що на загальних зборах акціонерів ПАТ «Акціонерна фірма Яворник» від 29.03.2013р. прийнято рішення: п. 4 «Затвердити всі договори, правочини, угоди Товариства, укладені товариством впродовж 2011-2012 рр. та до моменту проведення даних загальних зборів»; п. 12 «Надати повноваження голові правління товариства щодо укладення значних правочинів Товариства, попередньо схвалити значні правочини Товариства, що будуть укладені Товариством впродовж 2013 року. Межею значних правочинів визначити 10 000 000,00 грн. Надати Наглядовій раді Товариства на погодження значних правочинів товариства, визначення способу відчуження майна, складання переліку майна на відчуження у той чи інший спосіб».

Таким чином, на думку відповідача, по дванадцятому питанню порядку денного було прийнято рішення про вчинення значного правочину Товариством. Крім того, листом від 05.04.2013р. представник акціонера позивача - ПрАТ «Закарпатліс» - звернувся до позивача з вимогою викупити належні ПрАТ «Закарпатліс» акції у зв'язку з тим, що представник акціонера ПрАТ «Закарпатліс» - ОСОБА_4 на загальних зборах акціонерів позивача, які відбулися 29.03.2013р., голосував «проти», зокрема, з дванадцятого питання порядку денного.

Позивач у відповідь на лист ПрАТ «Закарпатліс» повідомив акціонера про те, що загальні збори акціонерів не приймали рішення про вчинення значного правочину.

Тому, за твердженнями відповідача, позивач не дотримавшись положень ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства», не здійснив протягом встановлених Законом 30 днів викупу акцій у ПрАТ «Закарпатліс». Зазначене порушення було зафіксоване актом №141-3Х-1-Е від 19.06.2013р. про правопорушення на ринку цінних паперів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріали справи свідчать про те, що 29.03.2013р. відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник», результати якого оформлені протоколом № 01/13 від 29.03.2013 року.

На загальних зборах акціонерів ПАТ «Акціонерна фірма Яворник» 29.03.2013 року серед інших прийнято рішення по питанню 12 порядку денного, а саме: «Надати повноваження голові правління Товариства щодо укладення значних правочинів Товариства, попередньо схвалити значні правочини Товариства, що будуть укладені Товариством впродовж 2013 року. Межею значних правочинів визначити 10 000 000,00 грн. Надати Наглядовій раді Товариства на погодження значних правочинів Товариства, визначення способу відчуження майна, складання переліку майна на відчуження у той чи інший спосіб».

При голосуванні по вказаному рішенню голосували: «За» - 1 670 717 голосів (акцій), що складає 99,71 % від присутніх та зареєстрованих на загальних зборах акціонерів; «Проти» - 4875 голосів (акцій), що складає 0,291 % від присутніх та зареєстрованих на загальних зборах акціонерів; «Утрималось» - немає; «Не брали участь у голосуванні» - немає; «Бюлетені, визнані недійсними» - 28 голосів (акцій), що складає 0,002 % від присутніх та зареєстрованих на загальних зборах акціонерів.

Судом встановлено, що після проведених загальних зборів, акціонер позивача ПрАТ «Закарпатліс», представник якого голосував проти рішення щодо попереднього схвалення значного правочину, листом від 05.04.2013р. звернувся до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник» з вимогою про обов'язковий викуп акцій на підставі статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства».

У відповідь листом від 15.04.2013р. ПАТ «Акціонерна фірма Яворник» повідомило ПрАТ «Закарпатліс» про те, що рішення про вчинення значного правочину загальними зборами акціонерів ПАТ «Акціонерна фірма Яворник» не приймалися.

У результаті отримання відповіді від ПАТ «Акціонерна фірма Яворник», ПрАТ «Закарпатліс» звернулося до Західного територіального управління Національної комісії цінних паперів та фондового ринку зі скаргою на бездіяльність ПАТ «Акціонерна фірма Яворник».

На звернення відповідача ПАТ «Акціонерна фірма Яворник» листом від 30.05.2013 р. були направлені пояснення щодо спірної ситуації з доданням документів в обґрунтування своєї позиції.

У результаті розгляду скарги ПрАТ «Закарпатліс» уповноваженою особою Відповідача 10.06.2013 року у відношенні Позивача винесено Постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, а саме порушення Позивачем вимог ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» в частині обов'язкового викупу акцій при прийнятті рішення щодо вчинення значного правочину.

На підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.09.2013 року № 1239 «Про надання повноважень уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку посадовим особам Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» у відношенні Позивача 19.06.2013 року уповноваженою особою Відповідача складено та підписано Акт № 141-3Х-1-Е про правопорушення на ринку цінних паперів, а 20.06.2013 року у відношенні Позивача винесена Постанова про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Не погоджуючись із висновками Відповідача, Позивачем 04.07.2013 року подано через канцелярію Відповідача заперечення на Акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 19.06.2013 року.

За результатом розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів 04.07.2013 року начальником Відповідача винесена Постанова № 141-3Х-1-Е про накладення на Позивача санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у вигляді попередження та видано Розпорядження № 093-ЗХ-1-Е про усунення порушень законодавства України про цінні папери від 04.07.2013 року.

Згідно виданого розпорядження від 04.07.2013 року начальник Відповідача розпорядилась: ПАТ «Акціонерна фірма Яворник» у термін до 01.11.2013 року усунути порушення законодавства України про цінні папери шляхом замовлення у суб'єкта оціночної діяльності незалежної оцінки ринкової вартості власних акцій (як це передбачено ч. 1 ст. 69 розділу XV Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VІ «Про акціонерні товариства»), здійснити оплату вартості акцій, що належать акціонеру АТ «Закарпатліс», який на загальних зборах акціонерів Відповідача 29 березня 2013 року голосував «проти» по питаннях № 4 та № 12 порядку денного та звернувся з письмовою вимогою до Відповідача про обов'язковий викуп акцій (як це передбачено ч. 3 ст. 69 розділу XV Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VІ «Про акціонерні товариства») та письмово повідомити Уповноважену особу Комісії про усунення порушень законодавства України про цінні папери та надати копії документів, що підтверджують цей факт.

Не погодившись із правомірністю зазначених постанови та розпорядження, ПАТ «Акціонерна фірма Яворник» звернулося до суду з вимогою про визнання їх не законними та скасування.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначені Законом України «Про акціонерні товариства» № 514-УІ від 17.09.2008 р. (надалі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Згідно з частиною 2 статті 33 Закону до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

При цьому, під значним правочином, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону, розуміється правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Частиною 1 статті 70 Закону передбачено, що рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства;

2) вчинення товариством значного правочину;

3) зміну розміру статутного капіталу.

Реалізація акціонерами права вимоги обов'язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій здійснюється в порядку, встановленому статтею 69 Закону.

Суд зазначає, що вирішення питання про попереднє схвалення значного правочину, яке виносилося на розгляд загальних зборів, відповідає приписам частини 3 статті 70 Закону, якою обумовлено, що якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

Отже, прийняття рішення про вчинення конкретного правочину та попереднє схвалення певного типу правочинів із зазначенням їх сукупної вартості є різними діями.

Частини 1 та 2 статті 70 Закону регулюють порядок прийняття рішення про здійснення значних правочинів, а частиною 3 статті передбачається лише можливість попереднього схвалення (а не прийняття рішення про вчинення) правочинів загальними зборами. Так, рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть бути укладені в майбутньому, не є імперативним, тобто таким, яке виражає остаточну волю акціонерів в розумінні приписів ст. 32 Закону.

Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Звідси, попереднє схвалення значного правочину не може бути визначена в якості дії, що підпадає під вказане визначення, оскільки фактично не призводить до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, оскільки відповідні правові наслідки виникають лише під час безпосереднього вчинення правочину, у даному випадку - щодо оренди та продажу майна товариства.

При цьому, з визначення, наведеного в пункті 4 частини 1 статті 2 Закону, вбачається, що обов'язковою умовою наявності значного правочину як такого є обізнаність щодо ринкової ціни його предмета.

Згідно зі статтею 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно з Розділом ІІ Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України від 14 листопада 2006 р. N 519, ринкова ціна - ціна, сформована під впливом попиту та пропозиції на товар в умовах конкурентного ринку.

Відповідно до підпункту 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, з наведеного вбачається, що визначення ринкової ціни активів є неможливим без проведення оцінки майна, яка є передумовою укладення значного правочину щодо такого майна.

За таких обставин, суд вважає, що рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник», прийняте по дванадцятому питанню порядку денного, щодо попереднього схвалення значного правочину правомірно прийнято позивачем, оскільки прийняттю рішення про вчинення значного правочину передують ряд дій, таких як визначення чіткого переліку майна, проведення оцінки майна, пошук покупців тощо. Прийняття загальними зборами акціонерів цього рішення не надає товариству права на відчуження активів, а лише передбачає, що впродовж одного року після попереднього схвалення значного правочину та здійснення необхідних підготовчих дій, товариство може вчинити значні правочині, однак із застосуванням процедури, визначеної частинами 1 та 2 статті 70 Закону, у тому числі щодо скликання загальних зборів акціонерів. При цьому суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що рішення про вчинення значного правочину та рішення про попереднє схвалення значного правочину є тотожними та мають однакові правові наслідки, так як відсутність чітко визначених об'єктів продажу, чітко визначеної ринкової ціни запланованих до продажу об'єктів, покупців таких об'єктів тощо, фактично свідчить про відсутність істотних умов, необхідних для укладення таких правочинів.

Так як судом встановлено, що по дванадцятому питанню порядку денного загальними зборами акціонерів, що відбулися 29.03.2013 р., не приймалося рішення про вчинення значного правочину, а лише було здійснено його попереднє схвалення, підстава для обов'язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонера, передбачена пунктом 2 частини 1 статті 68 Закону, у даному випадку відсутня, через що суд вважає необґрунтованим і безпідставним прийняття відповідачем Постанови № 141-3Х-1-Е Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів щодо Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник» від 04 липня 2013 року у вигляді попередження за нездійснення обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру ПрАТ «Закарпатліс».

Звідси вбачаються і ознаки протиправності розпорядження Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 093-ЗХ-1-Е від 04 липня 2013 р. про усунення порушень законодавства про цінні папери, наявність яких матеріалами справи не підтверджується та відповідачем під час розгляду справи не доведена.

При прийнятті рішення суд також бере до уваги судову практику, а саме постанову Верховного Суду України від 21 травня 2013 р. у справі № 3-8гс13, відповідно до якої поняття «рішення про вчинення значного правочину» та «рішення про попереднє схвалення значних правочинів» законодавчо розмежовані. При цьому прийняття загальними зборами акціонерів рішення про вчинення такого правочину кореспондує виконавчому органу товариства обов'язок вчинити конкретний значний правочин. Водночас прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про попереднє схвалення значних правочинів, що можуть вчинятися ним протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення таких правочинів у майбутньому.

Внаслідок такого погодження не настає юридичного факту, з яким закон пов'язує виникнення в акціонерного товариства обов'язку здійснити викуп акцій акціонера. А отже, голосування проти прийняття загальними зборами рішення про попереднє схвалення значних правочинів відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 68 Закону України від 17 вересня 2008 р. № 514-VI «Про акціонерні товариства» не є підставою для здійснення обов'язкового викупу належних акціонерові акцій, якщо він цього вимагає.

Таким чином, Верховний Суд України дійшов до висновку, що вимога законодавства щодо обов'язкового викупу емітентами своїх акцій, якщо їх міноритарії не дозволяють укладати значні правочини, не розповсюджується на «попереднє схвалення» таких правочинів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується відсутність будь-яких допущених позивачем порушень законодавства про цінні папери, під час розгляду справи відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним постанов та розпорядження, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник» 34,41 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П о с т а н о в и в :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову № 141-3Х-1-Е Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів щодо Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник» від 04 липня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 093-ЗХ-1-Е Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник» про усунення порушень законодавства України про цінні папери від 04 липня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма Яворник» (89000, Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт.Великий Березний, вул. Гагаріна,1, код ЄДРПОУ 00273695) 34,41 (тридцять чотири гривні сорок одна копійка) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 грудня 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.