Постанова № 36472953, 26.12.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р. Справа № 818/8636/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,

представників позивача - Кісіль А.В.,

представника відповідача - Коваль С.В.,

представника третьої особи - Цвик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8636/13-a

за позовом Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів"

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області,

треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Охтирське управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про визнання незаконною податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" (надалі по тексту - позивач, ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів") звернулось до суду з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Охтирської ОДПІ), в якому просить суд:

- визнати незаконною податкову вимогу №118 від 30.06.2011 р. в частині включення грошових зобов'язань на підставі подань Охтирського управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Сумській області за бюджетними позичками 1995-1997 років на загальну суму 16660775 грн. 33 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана податкова вимога є незаконною та винесена з порушенням норм ст.17 Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України, оскільки сума податкового боргу, вказана у податковій вимозі №118 від 30.06.2011 р. не є узгодженою платником податків.

Також позивач, посилаючись на пп.14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України, п.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відмічає, що відповідач в порушення наведених норм прийняв податкову вимогу, оскільки її прийняття передбачено ст.59 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Крім того, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. за №174 зазначає, що норми даного порядку дають підстави стверджувати, що вжиття заходів щодо стягнення заборгованості за бюджетною позичкою можливе лише у випадку набуття останньою статусу простроченої, тобто несплатою бюджетної позички в строк, визначений кредитною угодою на строк понад 30 календарних днів. Однак, ГУДКУ у Сумській області не було надано жодної угоди про надання бюджетної позички на підставі яких можна було б говорити як про надання так і прострочення сплати заборгованості по бюджетній позичці. Крім того, в порушення зазначеної постанови, відмічає позивач, третьою особою було визначено розмір пені за весь час з моменту підписання актів передачі-прийому заборгованості по бюджетні позичці та без врахування строків її сплати.

Також відмітив, що поширення законодавцем на стягнення заборгованості з позичок, наданих із державного бюджету, порядку стягнення податкового боргу дає підстави для висновку про застосування в процедурі стягнення вказаної заборгованості встановлених законом порядку та граничних строків стягнення податкового боргу, а саме - 1095 днів. Стверджує, що станом на 19.01.2006р. відповідач знав про існування простроченої заборгованості (податкового боргу), а тому повинен був вжити заходів по її стягненню у встановлені строки, а саме - до 19.01.2009р. Тобто в даному випадку, вважає, мають місце обставини пропущення строків стягнення.

Також зазначає, що оскільки в розумінні Податкового кодексу України заборгованість за бюджетною позичкою не є податковим боргом, її стягнення повинно відбуватися у відповідності до Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що пеня була нарахована всупереч вимог чинного законодавства, оскільки право органам системи Міністерства фінансів України та органам Державної податкової служби України нараховувати пеню на прострочену заборгованість лише у випадку нецільового використання наданих позичок. При цьому відмічає, що фактів нецільового використання ані відповідачем, ані третьою особою надано не було.

Таким чином, позивач приходить до висновку, що оскаржувана вимога є незаконною та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції надійшли подання Охтирського Управління Державного казначейства Головного управління Держаного казначейства України у Сумській області від 04.05.2011р. № 13,14,15 "Про здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків", в якому зазначено що ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" має прострочену заборгованість перед бюджетом у зв'язку не неповерненням бюджетної позички, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1995,1996 та 1997р., зокрема за бюджетною позичкою 1995р. на суму 10 639 358,50 грн. (основний платіж 1 529 400,00 грн. та пеня в сумі 9 109 959,40 грн.), за бюджетною позичкою 1996р. на суму 5 286 683,15 грн.(основний платіж 463000,00 грн. та пеня в сумі 4 823 683,15 грн.), за бюджетною позичкою 1997 р. на суму 633595,49 грн.( основний платіж в сумі 7,00 грн. пеня в сумі 633 588,49грн.) (т.1 а.с.12-14)

30.06.2011 р. Охтирською МДПІ позивачу виставлено податкову вимогу №118 (т.1, а.с.9), про повернення:

- суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 169 096,56 грн., у тому числі пені 4 687,76 грн. (т.1, а.с.38-56);

- бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції за державним контрактом 1995 року на суму 1 529 400,00грн. (сума включена до вимоги на підставі подання від 02.06.2011 р. за №16 (т.1, а.с.31) та пені на даний платіж в сумі 9 122 039,56грн. (сума включена до вимоги на підставі подання від 02.06.2011р. за №17) (т.1, а.с.32);

- бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції за державним контрактом 1996 року на суму 463 000,00грн. (сума включена до вимоги на підставі подання від 02.06.2011р. за №18 (т.1, а.с.33) та пені на даний платіж - 4 827 340,22 грн. (сума включена до вимоги на підставі подання від 02.06.2011р. за №19) (т.1, а.с.34);

- бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції за державним контрактом 1997 року на суму 7,00 грн. (сума включена до вимоги на підставі подання від 02.06.2011р. за №20 (т.1, а.с.35) та пеня на даний платіж - 633 588,55 грн. (сума включена до вимоги на підставі подання від 02.06.2011р. за №21) (т.1, а.с.36);

- повернення позичок за постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1997р. №1003 в сумі 85 400,00грн. (сума включена до вимоги на підставі подання від 02.06.2011р. за №22) (т.1, а.с.37).

Згідно податкової вимоги станом на 30.06.2011р. сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями (бюджетним позичкам 1995-1997р. ) становить 16 559 638,04 грн. (а.с.9)

08.06.2011р. відповідачем на адресу позивача направлено лист , з посиланнями на подання № 13,14,15 з вимогою негайно погасити прострочену заборгованість за бюджетними позивачка 1995-1997р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що при прийнятті податкової вимоги відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Як встановлено судом, сумою заборгованості за бюджетним позичками, є, зокрема, кошти, видані органом Державного казначейства України для фінансування закупівлі сільгосппродукції за державним контрактом 1995-1997 років відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур" за №119/109/193 від 12.07.1995р. (далі - Постанова №119/109/193 від 12.07.1995р.), "Про затвердження Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996року" за №72/113 від 11.04.1996р. (далі - Постанова №72/113 від 11.04.1996р.), "Про затвердження Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997року" за №70/54/18 від 04.03.1997р. (далі - Постанова №70/54/18 від 04.03.1997р.), а також постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997року №1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року" (далі - Постанова №1003 від 11.09.1997 року).

При цьому відповідно до умов п. 3.1,3.2 Постанови №119/109/193 від 12.07.1995р. безвідсоткова бюджетна позичка на зазначені цілі надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, які мають право державного замовника сільськогосподарської продукції (зерна) до державних ресурсів за державним контрактом, у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення і відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. Повернення позички здійснюється в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1996 року.

Відповідно до вказаних вимог Постанови №119/109/193 від 12.07.1995р. - таким заготівельним організаціям як Сумський КХП, Лебединський КХП, Конотопський КХП, Ворожбянський КХП, Роменський КХП, Кириківський КХП, Глухівський КХП, Тростянецький КХП, Краснопільський КХП, Миргородський КХП (Полтавська область) органом Державного казначейства України у формі позички були надані кошти для фінансування закупівлі сільгосппродукції за державним контрактом 1995р.

В той же час згідно п.8.1, п.8.2 Постанови №119/109/193 від 12.07.1995р. при переміщенні зерна та продуктів його переробки з одного підприємства на інше в межах області одночасно передається заборгованість по бюджетній позичці виходячи із облікової вартості. Передача заборгованості по бюджетній позичці оформляється актом передачі-прийому. При міжобласних поставках зерна та продуктів його переробки заборгованість по бюджетній позичці передається шляхом складання актів передачі-прийому між виробничими об'єднаннями елеваторної і зернопереробної промисловості за погодженням з відповідними облфінуправліннями в п'яти примірниках. Зазначені акти складаються на підставі реєстру актів передачі зерна та продуктів його переробки підприємствами-постачальниками підприємствам-одержувачам.

Згідно даних приписів вказаними вище заготівельними організаціями, у зв'язку з міжобласним та внутрішньообласним переміщенням зерна та продуктів його переробки в 1996-1997роках, ДП "Охтирський КХП" було передано заборгованість по бюджетній позичці (виданої на закупівлю сільгосппродукції за державним контрактом 1995 року) виходячи із облікової вартості згідно складених актів передачі-приймання заборгованості та реєстру в загальному розмірі 1417180,97грн. (т.1, а.с.123-178,180- 189,195-198,200, т.2, а.с.30-32,34-40,47-48).

Крім вказаних актів передачі-приймання заборгованості позивачем безпосередньо як заготівельною організацією було отримано бюджетну позичку для фінансування закупівлі сільгосппродукції за державним контрактом 1995р. Так, між Охтирським відділенням казначейства та безпосередньо позивачем (заготівельна організація) був укладений договір №б/н 1996 року "Про надання бюджетної позички для остаточних розрахунків за поставку зерна за держконтрактом 1995 року за зерно". Предметом вказаного договору було надання заготівельній організації бюджетної позички згідно постанови Кабінету Міністрів України за №119/109/193 від 12.07.1995р. в сумі 138330,00грн. для фінансування державного контракту на поставку в державні ресурси. Відповідно до п.3.3 вказаного договору заготівельною організацією повинно було здійснено повне повернення бюджетної позички в сумі 138330,00грн. не пізніше 1 вересня 1996 року (т.1, а.с.201-202). Тобто у вказаному договорі, укладеному безпосередньо з позивачем чітко вказано строк повернення отриманої бюджетної позички, що спростовує позицію позивача про відсутність таких договорів (т.2, а.с.162-164). Докази повернення вказаних сум позивачем не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості за ДП "Охтирський КХП" по наданій бюджетній позичці безпосередньо позивачу та згідно прийнятої заборгованості по актам передачі-приймання заборгованості за Постановою за №119/109/193 від 12.07.1995р. склала: 1555510.97грн.=138330,00грн.+ 1417180,97грн.

По бюджетній позичці, наданій на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1995 року станом на 01.06.2011 року за Охтирським КХП рахувалась заборгованість в сумі 1529400,00 грн. Та саме вказана сума зазначена в оскаржуваній вимозі (т.1, а.с.9, т.2, а.с.148).

Доводи позивача так його представника стосовно того, що ДП "Охтирський КХП" не отримував на розрахунковий рахунок кошти згідно договору №б/н 1996 року та взагалі про відсутність заборгованості по бюджетній позичці отриманої згідно Постанови №119/109/193 від 12.07.1995р., спростовуються наявними в матеріалах справи реєстром передачі бюджетної позички 1995р. наданої під державний контракт 1995р., складений за підписом бухгалтера підприємства позивача (т.1,а.с.123-124), актами передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці при внутрішньообласному переміщенні зерна, актами передачі заборгованості по бюджетній позичці при міжобласному переміщенні зерна (т.1, а.с.125-178,180- 189,195-198,200, т.2, а.с.30-32,34-40,47-48), серед даних актів містяться і акти (т.1, а.с.129-132,135-137,139,142, 148-155, 160-165, 167-172, 181, 183, 188, 197-198,200,т.2, а.с.30-32), за якими сам позивач передавав заборгованість за бюджетною позичкою, що, на переконання суду, підтверджує той факт, що за позивачем рахувалась (до її передачі) заборгованість за бюджетною позичкою згідно Постанови №119/109/193 від 12.07.1995р., що фактично спростовує доводи позивача про не отримання таких коштів. Також вказані вище доводи позивача спростовуються актами про перевірку цільового використання зерна та своєчасного повернення бюджетної позички, в яких зафіксовано сума заборгованості, що виникла у зв'язку з наданням позички згідно постанови №119/109/193 від 12.07.1995р.,. за підписом директора та бухгалтера підприємства позивача (т.2, а.с.65,69), довідкою про стан повернення заборгованості (т.2, а.с.76), звітами (довідками), підприємства позивача (копії яких були надіслані до ГУДКУ у Сумській області) про повернення бюджетної позички, наданої заготівельним та переробним підприємствам і організаціям для фінансування держконтракту 1995 року на зерно по Охтирському району за станом на 1 грудня 2002 року (т.2, а.с.66), 1 січня 2003 року (т.2, а.с.70), 1 травня 2003 року (т.2, а.с.73), які відповідно до Додатку 16 Постанови №119/109/193 від 12.07.1995р. надавалися щомісячно ДП "Охтирський КХП" за підписом головного бухгалтера та печатки установи до відділення Державного казначейства у м. Охтирка та Охтирському районі. Вказані докази, на переконання суду, підтверджують наявність зобов'язання позивача перед державою за бюджетною позичкою, наданої згідно Постанови №119/109/193 від 12.07.1995р.

Відповідно до п.3.2 Постанови за №119/109/193 від 12.07.1995р. повернення позички повинно було здійснюватися в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1996 року. Однак, як встановлено в судовому засіданні та вбачається із вказаних досліджених доказів, дані кошти, отримані позивачем як безпосередньо так і від інших заготівельних підприємств, після складання актів передачі-приймання заборгованості, не були повернуті.

Постанова від 11 квітня 1996 р. №72/113, прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року №323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" . У відповідності до п.3.1 Постанови №72/113 від 11 квітня 1996 року, безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння надається організаціям Мінсільгосппроду, а на закупівлю елітного насіння елітно-насінницьким господарствам у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів.

За Постановою №72/113 від 11.04.1996р., органом Державного казначейства України у формі позички були надані кошти для фінансування закупівлі сільгосппродукції за державним контрактом 1996р. таким заготівельним організаціям - Лебединському КХП, Конотопському КХП, Ворожбянському КХП, Вирівському КХП, Кириківському КХП, Глухівському КХП, Тростянецькому КХП, Краснопільському КХП, Біловодському КХП.

При цьому відповідно до п.6.1 Постанови №72/113 від 11.04.1996р., при внутрісистемному переміщенні зерна з одного підприємства на інше одночасно передається заборгованість по бюджетній позичці, виходячи з його облікової вартості, а при переміщенні продуктів його переробки (борошно, крупи) - за затвердженими в установленому порядку нормативами повернення заготівельними підприємствами бюджетної позички. Передача заборгованості по бюджетній позичці оформляється актом передачі-прийому.

Відповідно до вказаних вимог вказані зазначеними вище заготівельними організаціями у зв'язку з переміщенням зерна та продуктів його переробки в 1996-1998роках позивачу було передано заборгованість по бюджетній позичці згідно складених актів передачі-приймання заборгованості в загальному розмірі 2070597,69грн. (т.1, а.с.179,190-194,199, 203-219,221-234,236-238,241,242,244,246-250,т.2, а.с.1-14,18-29,41-46,172,173).

Крім того, безпосередньо позивачем було взято строкове зобов'язанням від 05.07.1996р. №2 (т.2, а.с.95), згідно якого від Охтирського відділення казначейства ДП "Охтирський КХП" отримано бюджетну позичку в сумі 407080,00грн., термін погашення якої визначено 30.08.1997р.

Також, згідно п. 6.4 Постанови №72/113 від 11.04.1996р. у разі розташування товаровиробників, яким відділеннями Державного казначейства України в районах надано аванс і проведено остаточні розрахунки, та заготівельних підприємств у різних областях, районах заборгованість по бюджетній позичці передається в аналогічному (п. 6.1 - 6.2) порядку на підставі актів передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування державного замовлення на зерно у 1996 році.

У зв'язку з цим між органом Державного казначейства України та позивачем були складені акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування держконтракту на зерно в 1996році на загальну суму 1074727грн.55коп. (т.2, а.с.49-54,91-94,96-106).

Таким чином, загальна сума заборгованості за ДП "Охтирський КХП" по отриманій згідно прийнятої заборгованості по актам передачі-приймання заборгованості за надану бюджетну позичку на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1996 року за Постановою №72/113 від 11.10.1996р. станом на 01.06.2011 року, а також за строковим зобов'язанням за яким отримано кошти безпосередньо позивачем склала: 3552405грн.24коп.( 1074727грн.55коп.+. 2070597,69грн. +407080,00грн.).

По бюджетній позичці, наданій на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1996 року станом на 01.06.2011 року за ДП "Охтирський КХП" рахувалась заборгованість в сумі 463000,00грн. - саме вказана сума зазначена в оскаржуваній вимозі (т.1, а.с.9, т.2, а.с.151).

Доводи позивача про відсутність заборгованість по бюджетній позичці отриманої згідно постанови №72/113 від 11.04.1996 р. та за строковим зобов'язанням, спростовуються наявними в матеріалах справи актами передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці при внутріобласному переміщенні зерна та міжобласному переміщенні зерна, (т.1, а.с.179,190-194,199, 203-219, 221-234, 236-238, 241, 242, 244, 246-250,т.2, а.с.1-14,18-29,41-46, 172, 173), серед яких містяться реєстри актів на передачу бюджетної позички за межі області 1997р., (т.1, а.с.204,208,211), та акти (т.1, а.с.179,203,205-207,209-210,212-216,218-219, 221-224, 230-233, 246, 250, т.2, а.с.1-3,10-14,18- 29, 41-46) за якими сам позивач передавав заборгованість за бюджетною позичкою, що, на переконання суду, підтверджує той факт, що за позивачем рахувалась (до її передачі) заборгованість по бюджетній позичці згідно постанови №72/113 від 11.04.1996 р., що фактично спростовує доводи позивача про не отримання таких коштів.

Також, вказані вище доводи позивача спростовуються листом-пропозицією, зокрема Краснопільського КХП (т.1, а.с.239), адресований позивачу, який передував укладанню вказаних вище актів, а також лист, звернений до органу держказначейства про списання заборгованості по бюджетній позичці, зокрема з Краснопільського КХП (т.1, а.с.240) та пояснення бухгалтера Кириківського КХП (т.2, а.с.33), актами передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій заготівельним підприємствам для остаточних розрахунків за державним замовленням 1996р. укладених між органом казначейства та позивачем (т.2, а.с.49-54,91-94,96-106) та актами про переоформлення бюджетної позички (т.2, а.с.56-59), актами про перевірку цільового використання зерна та своєчасного повернення бюджетної позички, в яких зафіксовано сума заборгованості, що виникла у зв'язку з наданням позички згідно постанови № 72/113 від 11.10.1996 р.,. за підписом директора та бухгалтера підприємства позивача (т.2, а.с.65,69), звітами (довідками), підприємства позивача (копії яких були надіслані до ГУДКУ у Сумській області) про повернення бюджетної позички, наданої заготівельним та переробним підприємствам і організаціям для фінансування держконтракту 1996 року на зерно по Охтирському району станом на 1 грудня 2002 року (т.2, а.с.67), 1 січня 2003 року (т.2, а.с.71), 1 травня 2003 року (т.2, а.с.74), які відповідно до додатку №13 Постанови за №72/113 від 11.04.1996 р., надавалися щомісячно ДП "Охтирський КХП" за підписом головного бухгалтера та печатки установи до відділення Державного казначейства у м. Охтирка та Охтирському районі. Вказані докази, на переконання суду, підтверджують наявність зобов'язання позивача перед державою за бюджетною позичкою, наданої згідно Постанови за № 72/113 від 11.04.1996 р..

Відповідно до п.3.5 Постанови №72/113 від 11.04.1996р. повернення позички повинно було здійснюватися в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1997 року. Однак, як встановлено в судовому засіданні та вбачається із вказаних досліджених доказів, дані кошти, отримані безпосередньо як позивачем так і від інших заготівельних підприємств після складання актів передачі-приймання заборгованості, не були повернуті.

Постанова від 4 березня 1997р. №70/54/18 розроблена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року №124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році".

По бюджетній позичці, наданій на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1997 року згідно Постанови від 4 березня 1997 р. №70/54/18 станом на 01.06.2011року за Охтирським КХП рахується заборгованість в сумі 7,00 грн., яка і включена в оскаржувану вимогу (т.1, а.с.9,т.2, а.с.151).

Доводи позивача про відсутність заборгованості по бюджетній позичці отриманої згідно постанови від 4 березня 1997 р. N 70/54/18, спростовуються наявними в матеріалах справи актами передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці при переміщенні зерна, (т.1,а.с.220,235,243,245, т.2, а.с.15-17), за якими сам позивач передавав заборгованість за бюджетною позичкою, що, на переконання суду, підтверджує той факт, що за позивачем рахувалась (до її передачі) заборгованість бюджетної позички згідно постанови від 4 березня 1997 р. N 70/54/18, що фактично спростовує доводи позивача про не отримання таких коштів.

Також, вказані вище доводи позивача спростовуються актами про перевірку цільового використання зерна та своєчасного повернення бюджетної позички, в яких зафіксовано сума заборгованості, що виникла у зв'язку з наданням позички згідно постанови від 4 березня 1997 р. N 70/54/18. за підписом директора та бухгалтера підприємства позивача (т.2, а.с.65,69), звітами, підприємства позивача (копії яких були надіслані до ГУДКУ у Сумській області) про повернення бюджетної позички, наданої заготівельним та переробним підприємствам і організаціям для фінансування держконтракту 1997 року на зерно по Охтирському району за станом на 1 грудня 2002 року (т.2, а.с.68), 1 січня 2003 року (т.2, а.с.72), 1 травня 2003 року (т.2, а.с.75), які відповідно до додатку №11 Постанови від 4 березня 1997 року №70/54/18 надавалися щомісячно ДП "Охтирський КХП" за підписом головного бухгалтера та печатки установи до відділення Державного казначейства у м. Охтирка та Охтирському районі. Вказані докази, на переконання суду, підтверджують наявність зобов'язання позивача перед державою за бюджетною позичкою, наданої згідно Постанови від 4 березня 1997 року №70/54/18, однак, як встановлено в судовому засіданні та вбачається із вказаних досліджених доказів, дані кошти, позивачем не були повернуті.

Крім того, 11 вересня 1997р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98року" за №1003, відповідно до п.1 якої було постановлено виділити на фінансування заходів з підготовки до роботи в осінньо-зимовий період 1997/98 року, забезпечення збирання та збереження врожаю 1997року, інші невідкладні потреби Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям цільовим призначенням для сільськогосподарських товаровиробників 60 млн. гривень (на умовах повернення їх до 1 жовтня 1998р.), а Міністерству фінансів профінансувати зазначені витрати за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України через органи Головного управління Державного казначейства на підставі укладених з ними угод.

Як вбачається із матеріалів справи (т.1, а.с.87-107,т.2, а.с.107-128), відповідно до вказаної постанови, на підставі укладених 03.10.1997 року відділенням Державного казначейства в Охтирському районі, позивачем та сільськогосподарськими підприємствами, трьохсторонніх договорів за №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, "Про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998років" (т.1, а.с.88-107), та на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації від 13.10.1997 №482 "Про умови надання та повернення коштів, виділених сільськогосподарським товаровиробникам для фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998р.р.", (т.1, а.с.87) сільськогосподарським підприємствам - АТЗТ "Більшовик", СТЗТ "Україна", КСП "Авангард", САЗТ "Дружба", АПКП "Шевченко", радгосп "Чупахівський", АПП "Жовтень", СЗАТ "Височанське", АТЗТ "Бугруватське", АТЗТ "ім. Луначарського" надано фінансову допомогу на умовах повернення до 01 жовтня 1998 року на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 років на загальну суму 85 400грн. (т.1, а.с.87).

Відповідно до п.6 вказаних договорів при невиконанні сільськогосподарськими товаровиробниками умов договору, зазначених у п.3.1 (визначено обов'язок забезпечення повного повернення фінансової допомоги продовольчим зерном до 01 вересня 1998р. в кількості, що відповідає сумі отриманої фінансової допомоги за цінами, що складаються на біржових торгах України за спотовими контрактами шляхом складання його на підприємствах ДАК "Хліб України" для державних потреб) відділення Державного казначейства має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданій позичці.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що на виконання умов вказаних договорів сільськогосподарські підприємства забезпечили повернення фінансової допомоги продовольчим зерном до 01.09.1998р. за цінами, що склались на біржових торгах України за споживчими контрактами шляхом закладання його на підприємства ДАК "Хліб України", зокрема ДП "Охтирський КХП" для державних потреб, а згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №568-р вартість сільськогосподарської продукції, поставленої до державних ресурсів зарахована органом Державного казначейства як погашення сільськогосподарськими товаровиробниками фінансової допомоги (т.2, а.с.128).

Разом з тим, у вказаних вище договорах позивач виступав заготівельним підприємством, який у відповідності до п.4 умов договорів зобов'язаний був укласти договір з товаровиробником на поставку продовольчого зерна в рахунок наданої фінансової допомоги та закласти продовольче зерно в кількості, що відповідає сумі отриманої фінансової допомоги за цінами що складуться на біржових торгах України за спотовими контрактами.

Враховуючи, що позивачем у повній мірі не було забезпечено виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98року" за №1003, за ДП "Охтирський КХП" рахується заборгованість перед державним бюджетом по фінансовій допомозі на зворотній основі наданої згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98року" за №1003 в розмірі 85400,00 грн. (т.2, а.с.89), що і була включено до загальної суми оскаржуваної вимоги (т.1, а.с.9).

Варто відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, третя особа неодноразово повідомляла позивача про наявність за ним заборгованості по наданій бюджетній позичці та фінансовій допомозі. Так як вбачається з матеріалів справи (т.2.,а.с.77-89) протягом 2002 - 2011 років органами Державного казначейства м. Охтирки і Охтирському районі неодноразово перед ДП "Охтирський КХП" порушувалось питання щодо погашення відповідної заборгованості, про що свідчать листи від 10.10.2002 року №1236, від 25.11.2005 року №1-14-2/2388, від 29.05.2007 року №1-14-2/1073 (т.2, а.с.77-79), від 14.02.2008 року №1-14-2/354, від 17.09.2008 року №1-14-2/2467 (т.2, а.с.81,82), від 01.12.2008 року №1-14-2/3212, від 17.06.2009року №02-06-4.5/1274 (т.2, а.с.84,85), від 01.11.2010 року №02-06-4.5/3107 (т.2, а.с.87), від 04.11.2011 року №02-50/2983 (т.2, а.с.89).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність факту отримання як безпосередньо позивачем так і згідно актів передачі-приймання заборгованості від сільськогосподарських товаровиробників (при цьому підписуючи акти позивач фактично сам погодився з тим, що вказане зобов'язання вже є боргом), бюджетної позички виданої на закупівлю сільгосппродукції за державним контрактом 1995р.,1996р.,1997р. та фінансової допомоги та не повернення її у повному обсязі у встановлений як у постановах №119/109/193 від 12.07.1995р., №72/113 від 11.04.1996р., №70/54/18 від 04.03.1997р., №1003 від 11.09.1997 року, так і в договорі (т.1, а.с.201-202) та строковому зобов'язанні (т.2, а.с.153) строк, доводи позивача про відсутність угод про надання бюджетної позички та про те, що ДП "Охтирський КХП" не може виступати в якості боржника в даних відносинах спростовуються зазначеними вище дослідженими матеріалами справи (т.1,а.с.86-107,123-250,т.2,а.с.1-60,65-128,145-154,172,173).

Відповідно до п.9 ст.17 Бюджетного Кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Відповідно до п.9 ст.17 Бюджетного кодексу України органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу та заборгованості по бюджетній позичці, є виключно податкові органи.

Згідно положень Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України ,Державного казначейства України від 25.04.2002, № 74/194 , органи Державного казначейства України надають у паперовому вигляді відповідним податковим органам інформацію про стан простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, в порядку, встановленому чинним законодавством, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків а пені, нарахованої на таку заборгованість.

Відповідно до ч.1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позичками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.153 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;

Відповідно до п.п.59.2 ст.59 Податкового Кодексу України якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України

Таким чином, передумовою для направлення платнику податків податкової вимоги є проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом, що визначив суми грошового зобов'язання, є Охтирське управління Державного казначейства України Головного управління Державного казначейства України у Сумській області.

Зазначеним органом, відповідно до вимог діючого законодавства, були надіслані на адресу податкового органу відповідні подання та розрахунки розміру заборгованості, також з позивачем проводилася процедура узгодження суми заборгованості, що підтверджується актами прийому-передачі заборгованості, а також листами казначейської служби та податкового органу направленим позивачу, з повідомленнями про суми заборгованості , а також актами про перевірку цільового використання зерна та своєчасного повернення бюджетної позички, копіями звітів та довідок про надання та повернення бюджетних позичок.

Крім того, суд зазначає, що позивач підписуючи відповідні акти про заборгованість із бюджетних позичок фактично визнав існування боргу.

Доводи позивача про те, що третьою особою в порушення Порядку від 02.03.2011р. №174 неправильно визначено розмір пені за період з моменту підписання актів передачі-прийому заборгованості по бюджетні позичці та без врахування строків її сплати, колегія суддів вважає необґрунтованими. Позивачем не оскаржувалися дії казначейської служби щодо визначення розміру заборгованості по бюджетній позичці, в тому числі і щодо розміру пені.

З наданого третьою особою листа вбачається, що на прострочену заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1995,1996, 1997р. відбувалося нарахування пені за кожний календарний день прострочення.

Нарахування пені за 1997-2001р. здійснювалося на заборгованість по інкасових дорученням за ставкою 0,2 % на суму боргу відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 1997 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 1998 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік", Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 8-93 " Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів".

Нарахування пені за 2002-2003 здійснювалося за ставкою 0,2 % на суму боргу відповідно до Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 8-93 " Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів".

Нарахування пені за 2004-2010р. здійснювалося на суму податкового боргу із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003р. №290.

В 2010р. здійснено перерахунок пені за період з 15.06.2009р. по 07.07.2010р. за обліковими ставками НБУ.

З 01.01.2011р. по 31.05.2011р. пеня нарахована відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010р. № 953, за обліковою ставкою НБУ 7,75 %.

Нарахування пені на прострочену заборгованість перед державним бюджетом за фінансовою допомогою не проводилося.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року по справі №920/445/13 за позовом Охтирської ОДПІ до ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, треті особи: ГУ Державної казначейської служби України у Сумській області, Охтирське управління Державної казначейської служби України у Сумській області про стягнення 17651125,68 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас ч.4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч.1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд враховує вимоги ч.4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Отже, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні зазначено, що рішенням Вищого господарського суду України зазначену постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд приходить до висновку, щодо дотримання відповідачем вимог закону при винесенні податкової вимоги №118 від 30.06.2011 р. в частині включення грошових зобов'язань на підставі подань Охтирського управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Сумській області (далі -Охтирське управління ДК ГУДКУ у Сумській області) за бюджетними позичками 1995-1997років на загальну суму 16 559 683,04 грн.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Охтирське управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання незаконною податкової вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Охтирське управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання незаконною податкової вимоги - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 30.12.2013 р.