Постанова № 36472947, 26.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року справа № 813/8253/13-а

зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Шніцара А.О.

представника відповідача Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-М" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-М" (далі - ТзОВ «Партнер-М») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова ДПС, в якому просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача №00001042210/581 від 06.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 479539,60 грн., в т.ч. 319693грн. за основним зобов'язанням та 159846,6грн. штрафних санкцій.

На підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд допустив заміну відповідача у справі Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Державної податкової служби його правонаступником Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівської області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Також, зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, які повністю відповідають вимогам, передбаченими ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, та правомірність формування валових витрат і податкового кредиту..

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю реального виконання правочинів між позивачем та контрагентами, оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад. Крім того, у контрагентів позивача відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період вказані контрагенти подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим посив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву та поясненнях у справі. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача встановлено неможливість виконання відповідних договорів, укладених з позивачем, що, в свою чергу, свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним вище, просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-М» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 32327081, індивідуальний податковий номер 323270813069. Місцезнаходження позивача м.Львів, вул.Личаківська,21/14а, фактичне місцезнаходження - м.Львів, вул.Личаківська,21/14а,.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки №26/22-40/32327081 від 23.07.2013р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1.ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 300051,18грн., в т.ч. за квітень 2011р. на суму 4956,83грн., червень 2011р. на суму 12243,36грн., липень 2011р. на суму 68568,4грн., серпень 2011р. 35438,7грн., вересень 2011р. 35438,7грн., жовтень 2011р. на суму 75319,3грн., листопад 2011р. на суму 3804,75грн., грудень 2011р. на суму 349183грн., січень 2012р. на суму 19466грн., лютий 2012р. на суму 75535,3грн., березень 2012р. на суму 26654,13грн., квітень 2012р. на суму 58149,2грн., травень 2012р. на суму 23123,8грн., червень 2012р. на суму 71420,26грн., липень 2012р. на суму 68174,7грн., серпень 2012р. на суму 67123,34грн., вересень 2012р. на суму 18928,4грн., жовтень 2012р. на суму 177683грн., листопад 2012р. на суму 117273грн., грудень 2012р.на суму 11758грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті на суму 319693,2грн., в т.ч. квітень 2011р. на суму 2234грн., червень 2011р. на суму 14966,2грн., липень 2011р. на суму 69568,4грн., серпень 2011р. на суму 2379грн., вересень 2011р. на суму 14146грн., жовтень 2011р. на суму 12042грн., листопад 2011р. на суму 3681,45грн., грудень 2011р. на суму 349182,7грн., травень 2012р. на суму 4773грн., червень 2012р. на суму 12906грн., липень 2012р. на суму 3832грн.,. серпень 2012р. на суму 10009грн., жовтень 2012р. на суму6651грн., листопад 2012р. на суму 23680грн., грудень 2012р. на суму 5879,24грн.

На підставі Акту перевірки №26/22-40/32327081 від 23.07.2013р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова ТзОВ винесено податкове повідомлення-рішення №00001042210/581 від 06.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 479539,60 грн., в т.ч. 319693грн. за основним зобов'язанням та 159846,6грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Авторесурс-сервіс» (код ЄДРПОУ 37030617), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копію видаткової накладної від 04.04.2011р., карти рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ПП «Авторесурс-сервіс», в якій відображені прихідні накладні від 04.04.2011р.

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 01.04.2011р., платіжним дорученням від 01.04.2011р. №497 на суму 20245грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ПП «Авторесурс-сервіс», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Авторесурс-сервіс» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Авторесурс-сервіс» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ПП «Авторесурс-сервіс» з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Авторесурс-сервіс».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Юридична фірма «Фортеця» (код ЄДРПОУ 36520226), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії видаткових накладних №8/06-01 від 08.06.2011р., №7/06-01 від 07.06.2011р., копії картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ПП «Юридична фірма «Фортеця», в якій відображені прихідні накладні від 07.06.2011р., 08.06.2011р.

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 09.06.2011р., платіжними дорученнями від 07.06.2011р. №533 на суму 34999,2грн., №534 від 09.06..2011р. на суму 44999,95 грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ПП «Юридична фірма «Фортеця», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Юридична фірма «Фортеця» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Юридична фірма «Фортеця» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ПП «Юридична фірма «Фортеця» з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Юридична фірма «Фортеця».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «БК АРТ Груп» (код ЄДРПОУ 37241554), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії видаткових накладних №1/07-49 від 01.07.2011р., №15/07-23 від 15.07.2011р., №4/07-35 від 04.07.2011р., копії картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ТзОВ «БК АРТ Груп», в якій відображені прихідні накладні від 01.07.2011р., 04.07.2011р., 15.07.2011р.

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 13.07.2011р., 26.07.2011р. платіжними дорученнями від 13.07.2011р. №600 на суму 350000грн., від 26.07.2011р. №640 на суму 235000грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявс,я позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ТзОВ «БК АРТ Груп», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «БК АРТ Груп» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «БК АРТ Груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «БК АРТ Груп» з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «БК АРТ Груп».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Фірма «Верстатник» (код ЄДРПОУ 13983286), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 69-78), копії картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ТзОВ «Фірма «Верстатник», в якій відображені прихідні накладні від 29.07.2011р., 03.08.2011р., 17.08.2011р., 29.08.2011р., 05.09.2011р., 06.09.2011р., 07.09.2011р., 20.09.2011р., 30.09.2011р., 28.12.2011р.

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 04.08.2011р., 09.08.2011р., 25.08.2011р., 12.09.2011р., 13.09.2011р., 16.09.2011р., 22.09.2011р., 13.10.2011р., 18.11.2011р., 14.12.2011р., платіжними дорученнями №618 від 18.07.2011р. на суму 30000грн., №662 від 04.08.2011р. на суму 40000грн., №672 від 09.08.2011р. на суму 50000грн., №711 від 23.08.2011р. на суму 10000грн., №739 від 12.09.2011р. на суму 20000грн., №741 від 12.09.2011р. на суму 7000грн., №747 від 13.09.2011р. на суму 3000грн., №737 від 16.09.2011р. на суму 30000грн., №743 від 21.09.2011р. на суму 30000грн., №820 від 13.10.2011р. на суму 20000грн., №891 від 18.11.2011р. на суму 15000грн., №933 від 14.12.2011р. на суму 16778грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ТзОВ «Фірма «Верстатник», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Фірма «Верстатник» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Фірма «Верстатник»» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Фірма «Верстатник» з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Фірма «Верстатник».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «БТК Євробуд» (код ЄДРПОУ 33499358), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії видаткових накладних №02/08-06 від 02.08.2011р., №15/08-15 від 15.08.2011р., №2/09-11 від 02.09.2011р., №2/09-09 від 02.09.2011р., копії картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ТзОВ «БТК Євробуд», в якій відображені прихідні накладні від 02.08.2011р., 15.08.2011р., 02.09.2011р., 14.09.2011р., 22.09.2011р., 26.09.2011р., 27.09.2011р., 04.10.2011р., 11.10.2011р., 19.10.2011р., 24.10.2011р., 27.10.2011р., 28.10.2011р., 31.10.2011р.,

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 29.08.2011р., 09.09.2011р., 14.09.2011р., 22.09.2011р., 27.09.2011р., 04.10.2011р., 14.10.2011р., 24.10.2011р., 28.10.2011р., 15.11.2011р., 15.12.2011р., платіжними дорученнями №714 від 29.08.2011р. на суму 95000грн., №734 від 08.09.2011р. на суму 180000грн., №748 від 14.09.2011р. на суму 160000грн., №744 від 21.09.2011р. на суму 97300грн., №757 від 27.09.2011р. на суму 100000грн., №783 від 03.10.2011р. на суму 173000грн., №822 від 14.10.2011р. на суму 24000грн., №841 від 24.10.2011р. на суму 134013,92грн., №847 від 28.10.2011р. на суму 353999,70грн., №873 від 15.11.2011р. на суму 497901,05грн., №947 від 15.12.2011р. на суму 257633,55грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ТзОВ «БТК Євробуд», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «БТК Євробуд» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «БТК Євробуд» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «БТК Євробуд» з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «БТК Євробуд».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», в якій відображені прихідні накладні від 08.11.2011р., 16.11.2011р., 30.12.2012р.

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 15.11.2011р., 30.11.2011р., платіжними дорученнями від 15.11.2011р. №874 на суму 37100грн., №922 від 30.11.2011р. на суму 80000 грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» (код ЄДРПОУ 37403533), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», в якій відображені прихідні накладні від 06.12.2011р., 07.12.2011р., 16.12.2011р., 21.12.2011р., 22.12.2011р., 23.12.2011р., 26.12.2011р.

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 15.12.2011р., 27.12.2011р., 28.12.2011р., 29.12.2011р., 07.02.2012р., 10.02.2012р., платіжними дорученнями №948 від 15.12.2011р. на суму 197366,45грн., №957 від 26.12.2011р. на суму 130000грн., №983 від 27.12.2011р. на суму 295 000грн., №999 від 29.12.2011р. на суму 167000грн., №997 від 29.12.2011р. на суму 165000грн., №996 від 29.12.2011р. на суму 58000грн., №992 від 29.12.2011р. на суму 98000грн., №1017 від 07.02.2012р. на суму 68000грн., №1024 від 10.02.2012р. на суму 203000грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Інтеграл Ай Ті»з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Інтеграл Ай Ті».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 79-161), картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ФОП ОСОБА_4, в якій відображені прихідні накладні від 02.05.2011р., 10.06.2011р., 15.06.2011р., 21.06.2011р.,

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 20.05.2011р., платіжним дорученням від 20.05.2011р. №525 на суму 15000грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ФОП ОСОБА_4, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ФОП ОСОБА_4 чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ФОП ОСОБА_4 з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_4

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «ТПК Груп» (код ЄДРПОУ 38148831), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 28 - 68), картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ТзОВ «ТПК Груп», в якій відображені прихідні накладні від 05.09.2012р., 10.09.2012р., 02.10.2012р., 03.10.2012р., 04.10.2012р., 05.10.2012р., 09.10.2012р., 11.10.2012р., 12.10.2012р., 15.10.2012р., 16.10.2012р., 17.10.2012р., 18.10.2012р., 19.10.2012р., 22.10.2012р., 23.10.2012р., 24.10.2012р., 25.10.2012р., 26.10.2012р., 27.10.2012р., 29.10.2012р., 30.10.2012р., 31.10.2012р., 01.11.2012р., 02.11.2012р., 05.11.2012р., 06.11.2012р., 07.11.2012р., 08.11.2012р., 09.11.2012р., 12.11.2012р., 14.11.2012р., 16.11.2012р., 19.11.2012р., 21.11.2012р., 22.11.2012р., 23.11.2012р., 26.11.2012р., 28.11.2012р., 29.11.2012р., 04.12.2012р., 07.12.2012р., 18.12.2012р., 27.12.2012р.

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 18.10.2012р., 01.11.2012р., 06.11.2012р., 18.12.2012р., платіжними дорученнями №1407 від 18.10.2012р. на суму 130000грн., 1435 від 01.11.2012р. на суму 290000грн., №1447 від 06.11.2012р. на суму 740000грн., 1505 від 18.12.2012р. на суму 150000грн., №1504 від 18.12.2012р. на суму 160000грн., №1515 від 27.12.2012р. на суму 185800грн., №1518 від 27.12.2012р. на суму 50000грн., №1521 від 27.12.2012р. на суму 11000грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ТзОВ «ТПК Груп», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «ТПК Груп» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «ТПК Груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «ТПК Груп» з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «ТПК Груп».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Нові технології ТВП» (код ЄДРПОУ 35921869), суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 172 - 201), картки рахунку 631 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по контрагенту ТзОВ «Нові технології ТВП», в якій відображені прихідні накладні від 28.04.2011р.

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 28.04.2011р., платіжним дорученням від 28.04.2011р. №509 на суму 7636,96грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав податковому органу податкові накладні, складені ТзОВ «Нові технології ТВП», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Нові технології ТВП» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Нові технології ТВП» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Нові технології ТВП» з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Нові технології ТВП».

Згідно зі штатним розписом за 2011р., затвердженим директором ТзОВ «Партнер-М» 04.01.2011р., у позивача працює 19 працівників (в т.ч. загальне керівництво - 3 особи, технічний відділ 5 осіб, виробничий відділ 11 осіб). Для здійснення своєї господарської діяльності позивач орендує приміщення, що підтверджується договором оренди №1 від 01.03.2010р., №2 від 01.03.2010р., №3 від 01.03.2010р., №4 від 01.03.2010р., №5 від 01.04.2010р., №6 від 01.05.2010р., №10 від 31.05.2010р. та додатковими угодами до вказаного договору, від 18.10.2010р.

Позивач орендує транспортні засоби, що підтверджується договорами оренди транспортних засобів, що підтверджує факт транспортування товарів.

З наведеного вбачається, що позивач володіє трудовими ресурсами, користується приміщеннями та транспортними засобами на підставі договорів оренди, а відтак, володіє достатніми ресурсами для здійснення господарської діяльності.

Судом також встановлено, що отримання робіт/товарно-матеріальних цінностей від підприємств ПП «Авторесурс-сервіс», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «БК АРТ Груп», ТзОВ «Фірма «Верстатник», ТзОВ «БТК Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ФОП ОСОБА_4, ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Нові технології ТПВ» здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №00001042210/581 від 06.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 479539,60 грн., в т.ч. 319693грн. за основним зобов'язанням та 159846,6грн. штрафних санкцій, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2328 грн. 41 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Мінходів у Львівській області №00001042210/581 від 06.08.2013 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-М» судовий збір у розмірі 458,81грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 30 грудня 2013 року.

Суддя А.Г.Гулик