Постанова № 36471870, 10.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ 810/6088/13-а

10:28

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Гололобові В.Ю.,

представників сторін:

від позивача - Куракін Ю.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2013 № 0004062205 та від 22.10.2013 № 0005442202.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі Актів перевірок, в ході яких встановлено завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2013 року на суму 146654,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2013 року на суму 145998,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Актів перевірки є безпідставними, оскільки будь-яких порушень при заповненні декларації з ПДВ, поданні уточнюючих розрахунків і формуванні від'ємного значення після бюджетного відшкодування позивачем не було допущено. Від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість було сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, тому будь-які порушення вимог чинного податкового законодавства з боку позивача відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

У судове засідання 10.12.2013 уповноважені представники відповідача не з'явились.

Від відповідача до суду клопотань про відкладення розгляду справи, оголошення перерви чи заперечень на позовну заяву не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки відповідачем не подано до суду клопотань про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви і враховуючи строки розгляду адміністративних справ, судом прийнято рішення розглядати справу без участі уповноважених представників відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, позивачем, відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за період березень 2007 року по травень 2013 року та довідок про залишок сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень, серпень 2013 року, сформований залишок від'ємного значення за період з 2007 по 2013 рік в сумі 151411,00 грн.

Посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс», задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013, за результатами якої складено Акт від 27.09.2013 № 79/22-00/20620130 і камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2013, за результатами якої складено Акт від 29.08.2013 № 19/22-00/20620130 (далі - Акти перевірки від 29.08.2013 та від 27.09.2013).

Як вбачається з Акта перевірки від 29.08.2013 за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення:

- пункту 102.1, пункту 102.4 статті 102, пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фірма «Лік-Транс» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2013 року на суму 145998,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки від 27.09.2013 за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення:

- пункту 102.1, пункту 102.4 статті 102, пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фірма «Лік-Транс» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2013 року на суму 146654,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Актах перевірки відповідачем зазначено, що при перевірці задекларованих показників ТОВ «Фірма «Лік-Транс, встановлено, що підприємством задекларовано рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», суму податку на додану вартість по довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до деклараціям з податку на додану вартість за червень та серпень 2013 року, включено позивачем суми за період березень 2007 року по травень 2013 року. У зв'язку із наведеним відповідачем зроблено висновок, що суб'єкт господарювання задекларував «штучний» податковий кредит та згідно податкових накладних, період виписки яких перевищив 365 календарних днів і минув строк давності 1095 календарних днів.

На підставі вказаних Актів перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від форми «В4» 19.09.2013 № 0004062205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 145998,00 грн. та форми «В4» від 22.10.2013 № 0005442202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 146654,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Форму і порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок від 25.11.2011 № 1492).

Відповідно до підпункту 4.6.4 пункту 4.6 розділу V цього Порядку, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Підпунктом 4.6.5 пункту 4.6 розділу V цього Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

У податкових деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 рядки 23, 23.1, 23.2 не заповнюються.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, термін давності, відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України застосовується лише д самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України), для стягнення податкового боргу 9пункт 102.4 статі 102 Податкового кодексу України), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (підпункт 102.2.3 пункту 102.2 статі 102 Податкового кодексу України).

Як слідує з матеріалів позовної заяви, відповідач в ході камеральної перевірки податкових звітностей позивача перевіряв період з 2007 по 2013, при цьому, податковий орган не заперечує правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 2007 по 2013.

Таким чином, твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства, оскільки пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України надає паво платнику податків подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати надміру сплачені податкові зобов'язання у зв'язку з закінченням терміну давності.

Суд звертає увагу, що позивачем не подавались заяви про повернення надміру сплачених коштів або про їх відшкодування, тому застосування статті 102 Податкового кодексу України до позивача є необґрунтованим. При цьому, суд звертає увагу, що норми статті 102 Податкового кодексу України набули чинності з 01.01.2011.

Відносно висновку відповідача в Актах перевірки про те, що позивач задекларував «штучний» податковий кредит, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 192.1 статі 192 Податкового кодексу України після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пункту 192.3 статті 193 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Як слідує із матеріалів справи, формування позивачем податкового кредиту та сум залишку від'ємного значення податку, що залишились після бюджетного відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних за перевіряємий період з 2007 року по 2013 рік.

Так, позивач надав суду копії податкових накладних виписаних контрагентами у період з 2007 по 2010.

Крім того, позивачем надано суду копії Акта про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2010 від 16.03.2010 № 467/15-219/16, в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підлягає сума податку на додану вартість у сумі 9644,00 грн.

У свою чергу, відповідачем суду не надано жодних доказів спростування обставин викладених позивачем у позовній заяві.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Актах перевірки від 29.08.2013 та від 27.09.2013, складені без дослідження належних документів, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі таких Актів перевірки є протиправними.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0004062205 і від 22.10.2013 № 0005442202 є протиправними і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області від 19.09.2013 № 0004062205 і від 22.10.2013 № 0005442202.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 грудня 2013 р.