Рішення № 36471834, 18.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20309/13 18.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор"

до Аграрного фонду

про стягнення 58 260,56 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Минець В.І. дов. №31/10-1 від 31.10.2013р.

Від відповідача Козій І.П. дов. №321 від 05.08.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Аграрного фонду про стягнення з останнього заборгованості за договором складського зберігання зерна №290/11 від 12.08.2011 у розмірі 58 260,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору складського зберігання зерна №290/11 від 12.08.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 720,50 грн., пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2013 порушено провадження у справі №910/20309/13 та призначено розгляд справи на 06.11.2013.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.11.13, від 27.11.2013, від 04.12.2013 розгляд справи відкладався на 18.12.2013, відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2013 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у поданому у відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне.

31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB "Хліб Інвестбуд" було укладено біржовий контракт Аграрної біржі №561АБ. Згідно умов якого продавець (TOB "Хліб Інвестбуд") продав, а покупець (Аграрний фонд) купив товар - пшеницю м'яку 3 класу 2011 року врожаю.

31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB "Хліб Інвестбуд" було підписано акт приймання - передавання до біржового контракту Аграрної біржі від 31.12.2011 №561АБ. Відповідно до зазначеного вище акту передавання - приймання TOB "Хліб Інвестбуд" передавав, а Аграрний фонд прийняв зерно пшениці 3 класу -31.12.2011 року.

Відповідач звертає увагу на те, що для врегулювання даного питання додатковим договором від 31.12.2011 до договору складського зберігання від 12.08.2011 №290/11 було внесено зміни та чітко визначено, що поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу з дати підписання обома сторонами «Акту приймання-передавання згідно договору про закупівлю ОДЦР» (біржовою угодою).

Пунктом 2 акту передавання - приймання до біржового контракту Аграрної біржі від 31.12.2011 №561 АБ визначено, що продавець гарантує, що оплата за зберігання даного зерна до 31.12.2011, оплачуються продавцем за власний рахунок. Виходячи з пункту 2 акту передавання - приймання до біржового контракту, саме ТОВ "Хліб Інвестбуд" має здійснювати оплату за зберігання зерна до 31.12.2011.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/20309/13.

В судовому засіданні 18.12.2013 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" (далі - Зерновий склад, Позивач) та Аграрним фондом (далі - Поклажодавець, відповідач) було укладено договір складського зберігання зерна №290/11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, гречки (об'єкт державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Згідно з п. 8.1. Договору строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги Поклажодавцем.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 58 260,56 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. Договору, Зерновий склад зобов'язаний: прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Згідно з п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №510 від 11.04.2003р., підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України №198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є: складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення, після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008, переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Відповідно до складської квитанції на зерно №1195 від 12.12.2011 серія АУ №939640 зерновий склад (Позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (Відповідача) на підставі договору складського зберігання №290/11 від 12.08.2011 зерно пшениці 4 класу групи Б вагою 1 420 256 кг, яке переоформлено з ТОВ "Хліб Інвестбуд".

Відповідно до складської квитанції на зерно №1194 від 12.12.2011 серія АУ №939639 зерновий склад (Позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (Відповідача) на підставі договору складського зберігання №290/11 від 12.08.2011 зерно пшениці 3 класу групи А вагою 3 739 965 кг., яке переоформлено з ТОВ "Хліб Інвестбуд".

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 9.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та кріплення печатками і діє до 31.12.2011, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.3.2. Договору Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки відшкодування витрат, по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Відшкодування витрат по зберіганню зернового складу здійснюються Поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

Пунктом 5.3. Договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за місяць в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 5.4. Договору Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат.

В матеріалах справи містяться акт виконаних робіт та розрахунок обсягів коштів за зберігання об'єктів державного цінового регулювання до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011 №290/11 пшениці 3 класу врожаю 2011р. за період з 12.12.2011 по 31.12.2011 в сумі 42 225,41 та пшениці 4 класу врожаю 2011р. за період з 12.12.2011 по 31.12.2011 в сумі 16 035, 15 грн., загалом на суму 58 260,56 грн.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане Відповідачем зерно пшениці у зазначений період зберігалось Позивачем.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору №290/11 від 12.08.2011 строк виконання зобов'язань сторонами не визначено.

Позивачем 12.09.2013 надіслано на адресу Відповідача вимогу №12/1 від 12.09.2013 разом з вищезазначеними актом виконаних робіт та розрахунком обсягів коштів за зберігання об'єктів державного цінового регулювання про підписання та сплату послуг за договором.

Дана вимога разом з документами була надіслана Аграрному фонду 12.09.2013 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією №8095 та описом вкладення у цінний лист від 12.09.2013 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копії яких містяться в матеріалах справи).

Однак, відповідачем не було здійснено оплату за зберігання зерна.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення Відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за послуги зберігання в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 58 260,56 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 58 260,56 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" (36029, м. Полтава, площа Павленківська, 24 код ЄДРПОУ 31834605) заборгованість за договором складського зберігання зерна №290/11 від 12.08.2011р. у розмірі 58 260,56 грн.

3. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" (36029, м. Полтава, площа Павленківська, 24 код ЄДРПОУ 31834605) 1 720,50 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 20.12.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна