Рішення № 36471395, 19.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий 1 інстанції Трофименко Л.Р.

Доповідач Алексєєв А.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Новосядлої В.М.

Суддів - Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.

при секретарі - Козаку І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід банк» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 24 липня 2007 року між публічним акціонерним товариством «Родовід банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д048/АА-124.07.2. Відповідно до умов кредитного договору банк взяв на себе зобов'язання відкрити відновлювальну кредитну лінію відповідачу в доларах США на купівлю автомобіля в загальному розмірі 9 200 доларів СІІІА. Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу позивачем у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору. Всупереч умовам кредитного договору, відповідачем неодноразово порушувались вищезазначені умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ухилявся, внаслідок чого утворилась заборгованість. Пунктом 5.2. кредитного договору банку надано право у разі порушення відповідачем умов кредитного договору вимагати від нього дострокового повернення наданих кредитів та нарахованих процентів за період фактичного користування кредитом, а у разі невиконання вищевказаних вимог звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави №Д048/АА-124/1.07.2 від 24 липня 2007 року, та договорів застави, які можуть бути укладені в майбутньому між банком та боржником, в рахунок забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. Скориставшись своїм правом, банк надіслав на адресу відповідача вимогу №151.6-11-6.6/7150 від 30 вересня 2010 року, в якій позивач вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк. Загальний розмір заборгованості відповідача складає 114 197,51 гривень, зокрема з яких: заборгованість за кредитом - 1 550,62 доларів США, що станом на 09 жовтня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 12 394,11 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 574,67 доларів США, що станом на 09 жовтня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 4 593,34 гривень; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань - 96 714,30 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту - 255,33 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків - 240,43 гривень. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №Д048/АА-124.07.2 від 24 липня 2007 року в розмірі 114 197,51 гривень, та у відшкодування судових витрат 1 141,98 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року позов публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором №Д048/АА-124.07.2 від 24 липня 2007 року в розмірі 12394,11 грн. - за тілом кредиту та 4593,34 грн. - за відсотками за користування кредитними коштами. В решті частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань у розмірі 96714,30 гривень, щодо стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 495,76 гривень, зменшення судом суми судового збору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач повідомлявся позивачем про наявність та розмір заборгованості за кредитним договором після реалізації заставного майна - автомобілю, та жодною нормою цивільного законодавства не передбачено звільнення відповідача від сплати пені за тих підстав, що він не знав про розмір заборгованості. Також вважають, що підлягають стягненню на підставі статті 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми. Крім того вважають, що судом необґрунтовано зменшено розмір суми, що підлягає стягненню на користь банку у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Просив змінити рішення суду та стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочку виконання грошових зобов'язань у розмірі 96714,30 гривень, 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 495,76 гривень, у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1141,98 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Відповідач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення суду.

Вислухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, стягнення суми судового збору, з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, стягнення суми судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції зазначає, що з боку відповідача не мало місце порушення зобов'язання, що відповідно до ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплату неустойки, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Апеляційний суд не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № Д048/АА-124.07.2. Відповідно до умов кредитного договору банк взяв на себе зобов'язання відкрити відновлювальну кредитну лінію відповідачу в доларах США на купівлю автомобіля, в загальному розмірі 9 200 доларів СІІІА. Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу позивачем у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору. Всупереч умовам кредитного договору, відповідачем неодноразово порушувались вищезазначені умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ухилявся, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Також судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна №Д048/АА-124/1.07.2 від 24 липня 2007 року. Скориставшись своїм правом, на підставі зазначеного договору, позивач звернув стягнення на предмет договору застави - автомобіль марки ВАЗ 11193-110-20, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Після звернення стягнення на предмет застави залишок заборгованості за вищезазначеним кредитним договором складає 114 197,51 гривень, зокрема з яких: заборгованість за кредитом - 1 550,62 доларів США, що станом на 09 жовтня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 12 394,11 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 574,67 доларів США, що станом на 09 жовтня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 4 593,34 гривень; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань - 96 714,30 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту - 255,33 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків - 240,43 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції посилається на те, що позивачем не було доведено відповідачу про наявність залишку заборгованості за кредитним договором, а тому з боку відповідача не мало місце порушення зобов'язання, що, відповідно до ст.611 ЦК України, тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Проте, як встановлено судом, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №151.6-11-6.6/7150 від 30 вересня 2010 року, в якій позивач вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк. В цій вимозі позивач інформував відповідача про наявність заборгованості та її склад (а.с. 26). Зазначена вимога була надіслана відповідачу за адресою, зазначеною в договорі, про зміну якої він, відповідно до п. 3.12 кредитного договору, повинен був повідомляти позивача протягом трьох робочих днів.

Відповідно до 7.6 договору, цей договір діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафів, передбаченим цим договором.

Отже, після звернення стягнення на предмет застави відповідач не звільнявся від сплати залишку заборгованості за договором, а також від інших платежів, передбачених договором та нарахування пені, у разі порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, відповідно до п. 3.9 договору.

Згідно статті 614 ЦК України:

1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено суду, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а отже, не довів відсутність вини у порушенні зобов'язання.

Суд першої інстанції не врахував наведені обставини та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно статті 611 ЦК України:

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

п. 3) сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Згідно п.1 ч. 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Апеляційним судом встановлено, що сума заборгованості по пені за період з 22.10.2011 року по 21.10.2012 року, тобто за рік до дня звернення позивача в суду з позовом, складає 62326,53 грн., що підтверджується наданою апеляційному суду довідкою позивача.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Апеляційним судом встановлено, що розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами, який було за рішенням суду стягнуто з відповідача, складає 12394,11 грн. - за тілом кредиту та 4593,34 грн. - за відсотками за користування кредитними коштами.

Отже, розмір неустойки нарахований позивачем відповідачу значно вище розміру заборгованості та може бути зменшений за рішенням суду, враховуючи обставини справи, зокрема, майновий стан відповідача, погашення ним основної частки суми заборгованості та за явність його заяви про не співмірність суми пені і основаного боргу та зменшення розміру суми пені.

Враховуючи наведені обставини апеляційний суд вважає можливим зменшити розмір неустойки (пені), нарахований відповідачу до 20000 гривень та стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму.

З тих же підстав, у зв'язку порушенням основного зобов'язання за кредитним договором, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 495 гривень 76 копійок.

Також підлягає скасуванню рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1141 гривня 98 копійок.

Згідно із пунктом 4 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог статті 309 ЦПК України, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу позивача, скасовує рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, стягнення суми судового збору, з ухваленням нового рішення по справі в цієї частині про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочку виконання грошових зобов'язань у розмірі 20000 гривень, 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 495 гривень 76 копійок, відшкодування витрат по сплаті судового збору 1141 гривня 98 копійок.

Керуючись статтями 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід банк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, стягнення суми судового збору.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід банк» пеню за прострочку виконання грошових зобов'язань у розмірі 20000 (двадцяти тисяч) гривень, 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 495 (чотириста дев'яносто п'ять) гривень 76 копійок, у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1141 (одну тисячу сто сорок одну) гривню 98 копійок.

В решті частині рішення суду не оскаржувалося.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: