Ухвала суду № 36470746, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/7099/11

№ К/9991/7099/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011

у справі № 2а-7702/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Ед Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2010 № 0002652302/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.03.2010 № 566/2302/36049559, про порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст.11, пункту 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занижено валові витрати на суму 770077,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2008 року, І, ІІ, ІІІ квартали 2009 року, та завищено податковий кредит на суму 154016,00 грн. у податковому обліку за листопад, грудень 2008 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2009 року, у зв`язку віднесенням до їх складу не підтверджених первинними документами витрат та податок на додану вартість у складі ціни за господарськими операціями з поставки позивачу ТОВ «Рекламно-інформаційна агенція «АММ»» та ТОВ «Картель «Монополія»» рекламних та консультаційних послуг, внаслідок чого занижено податок на прибуток у податковому обліку за ІV квартал 2008 року, І, ІІ, ІІІ квартали 2009 року на загальну суму 192519,00 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 154016,00 грн. за податковими деклараціями за листопад, грудень 2008 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2009 року.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010: № 0002652302/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 231024,00 грн., у тому числі: 154016.00 грн. - основний платіж та 77008,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, яке оскаржується позивачем, та № 0002662302/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 251000,00 грн., у тому числі: 192519,00 грн. - основний платіж та 58481,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Рекламно-інформаційна агенція «АММ»» (агенція) укладено договір від 21.04.2008 №21/04/2009 про надання послуг, за умов якого агенція за дорученням замовника зобов'язалась надати послуги з комплексного рекламного обслуговування замовника; перелік послуг, їх обсяги, умови розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалу, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати визначені в додатках до договору. За наслідками виконання цього договору сторони підписали акти надання послуг, агенція виписала позивачу податкові накладні, а останній оплатив вартість отриманих послуг.

Крім того, позивачем (замовник) було укладено з ТОВ «Картель «Монополія»» (виконавець) договір про надання консультаційних послуг від 01.10.2008 №11/3, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати консультаційні послуги. За наслідками виконання цього договору сторони підписали акти виконаних робіт на загальну суму 43549,96 грн.; виконавець виписав позивачу податкові накладні, а останній оплатив вартість вказаних послуг.

На підставі отриманих за наслідками виконання цих договорів актів виконаних робіт, актів надання послуг та податкових накладних, позивач відніс вартість цих послуг до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість у їх вартості - до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

За визначенням пункту 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що однією з основних ознак, які дають право платнику податків віднести витрати на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, є використання придбаних товарів у господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів, а саме: копій договорів, додатків до договорів від 21.04.2008 №21/04/2009 та від 01.10.2008 №11/3, в яких визначався зміст та ціна маркетингових досліджень, які виконувались ТОВ «Рекламно-інформаційна агенція «АММ»» та маркетингових, інформаційних та консультаційних послуг, які надавало ТОВ «Картель «Монополія», актів виконаних робіт, актів надання послуг, податкових накладних, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, із врахуванням того, що основним видом діяльності позивача є послуги з розміщення реклами, та встановивши безпосередній зв`язок наданих позивачу ТОВ «Рекламно-інформаційна агенція «АММ»» та ТОВ «Картель «Монополія»» послуг з використанням у власній господарській діяльності, зокрема при участі в тендерах на розміщення зовнішньої реклами НАСК «Оранта», ТзОВ «Олімп-Консалт», ЗАТ «Українські радіосистеми», які стали клієнтами позивача, суди зробили правильний висновок про правомірність віднесення позивачем витрат за отримані послуги та сум ПДВ, сплачених у їх вартості до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів. При цьому суди з дотриманням норм ст. 138 КАС України у межах предмету доказування у справах про правомірність формування позивачем податкового кредиту, встановивши правомірність віднесення коштів, сплачених за послуги, які надані ТОВ «Рекламно-інформаційна агенція «АММ»» та ТОВ «Картель «Монополія»», до складу валових витрат, зробили правильний висновок про правомірність віднесення позивачем на підставі податкових накладних, виписаних за наслідками таких господарських операцій з поставки маркетингових, інформаційних та консультаційних послуг, сум ПДВ, сплачених у їх вартості, до податкового кредиту.

Доводи податкового органу щодо невідповідності актів виконаних робіт, складених за наслідками цих господарських операцій нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині змісту та обсягу отриманих послуг суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали такими, що не впливають на значення цих документів, як доказів правомірності здійснення позивачем змін у власному податковому обліку з податку на прибуток на податку на додану вартість, оскільки вказані недоліки повністю відображені в додатках до договорів від 21.04.2008 №21/04/2009 та від 01.10.2008 №11/3, які приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош