Ухвала суду № 36470732, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/17099/11

№ К/9991/17099/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія «Фра-М»»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011

у справі № 2а-15287/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія «Фра-М»»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.05.2010 № 375/23-2/33497130, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищено валові витрати у загальній сумі 1795312,00 грн. за податковими деклараціями за ІІІ та ІV квартали 2008 року, які не підтверджені первинними документами, що мало наслідком заниження податку на прибуток на загальну суму 448828,00 грн. у податковому обліку за ІІІ та ІV квартали 2008 року. Висновок ДПІ про не підтвердження первинними документами у податковому обліку позивача валових витрат, сформованих позивачем з посиланням на господарські операції з поставки позивачу ТОВ «Вестмедфарм» лікарський засобів та виробів медичного призначення, обґрунтований обставинами непричетності засновника та директора ТОВ «Вестмедфарм», від імені якого підписані договори та первинні документи за наслідками цих операцій з позивачем, до господарської діяльності цього товариства.

За наслідками висновків вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010: № 0004102302/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 673243,00 грн., у тому числі: 448828,00 грн. -основний платіж та 224415,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, між позивачем (покупець) та ТОВ «Вестмедфарм» (постачальник) укладено договір поставки лікарський засобів та виробів медичного призначення від 26.02.2008 № 26/02, з посиланням на який останній виписав позивачу видаткові та податкові накладні на загальну суму 1791795311,54 грн. (без ПДВ), а позивач у свою чергу оплатив вартість товару. З посиланням на вказаний договір та на підставі отриманих податкових та видаткових накладних позивач відніс 1795311, 54 грн. до складу валових витрат у податковому обліку з податку на прибуток за ІІІ та ІV квартали 2008 року.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункту 5.2.1 пункту 5.1 ст.5 вказаного Закону).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості товарів (послуг) до складу валових витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Як свідчать приєднані до справи копія відповіді Комітету Державної Безпеки Республіки Білорусь від 05.05.2009 № 9/5-1365 (а.с. 216, т.2) на ім`я заступника начальника ГУ СБУ в м. Києві та Київській області С.С. Грищука, у ході допиту громадяни Республіки Білорусії ОСОБА_6, який значився засновником ТОВ «Вестмедфарм», та ОСОБА_7, яка значилась директором ТОВ «Вестмедфарм» та від імені якої підписані договір поставки від 26.02.2008 № 26/02, видаткові та податкові накладні, виписані за наслідками цього договору, засвідчили факт державної реєстрації цього товариства за винагороду та про відсутність будь-якого відношення до господарської діяльності ТОВ «Вестмедфарм» відповідно. У додаток до цієї відповіді матеріали справи містять протоколи допиту вказаних осіб (а.с.217-220, т.2).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведенні облікові документи можуть бути складані на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на те, що відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна, крім того, що є податковим звітним документом, одночасно має статус розрахункового документу, вона повинна відповідати й вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо наявності в облікових документах інформації стосовно посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Це ж саме встановлено і пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

На підставі досліджених у справі доказів, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що надані позивачем документи не мають значення документів та не можуть підтверджувати правомірність формування валових витрат на їх підставі, а довід ДПІ , що позивач порушив норми підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, відповідає встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія «Фра-М»» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош