Ухвала суду № 36470730, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/7534/11

№ К/9991/7534/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі 10/1 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Автотрейдінг-СТО»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 07.02.2008 №0000252310/0, від 18.04.2008 № 0000252310/1 та від 01.09.2008 №0000252310/3; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Автотрейдінг-СТО» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.01.2008 № 9/23-209/32312651, про порушення ДП «Автотрейдінг-СТО» норм підпункту 5.4.2 пункту 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/04-ВР) (втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України), а саме: занижені податкові зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 75131,00 грн. за ІV квартал 2004 року, ІІ,ІІІ квартали 2005 року, ІІІ, ІV квартали 2006 року, І-ІІІ квартали 2007 року; завищені податкові зобов'язання з податку на прибуток на 26813,00 грн. за І, ІVквартали 2005 року.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.02.2008 №0000252310/0, від 18.04.2008 №0000252310/1 та від 01.09.2008 № 0000252310/3 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 85883,50 грн. ( у т.ч. 48318,00 грн. - основний платіж, 37565,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Атолл Холдінг» укладено Ліцензійний договір на знак для товарів та послуг від 02.06.2003 № 02/0603-АС-ТМ, за умовами якого останній надає позивачу за винагороду ліцензію на користування товарним знаком (виконаним згідно з копією заявки на реєстрацію товарного знаку № 99113952 від 01.11.1999) для позначення товарів та послуг, які будуть реалізовуватись позивачем. Вартість плати за ліцензію позивач включав до складу валових витрат. Факт використання позивачем вказаного товарного знаку у власній господарській діяльності ДПІ визнає.

Відповідно до пункту 1.30 ст.1 Закону № 334/94-ВР роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку. (підпункт 5.4.2 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов`язань з податку на прибуток обґрунтований тим, що право платника податку на віднесення витрат по виплаті роялті виникає виключно з дати здійснення такої виплати. Однак, такий висновок не відповідає змісту правового регулювання, встановленого нормами підпункту 5.4.2 пункту 5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР, яка чітко вказує на зв'язок витрат, що відносяться до валових витрат, з виплатою роялті.

Застосовуючи вказані норми, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказаними нормами не передбачено особливого порядку включення витрат, пов`язаних з виплатою роялті, до складу валових витрат, а вищенаведений висновок ДПІ суперечить правилам ведення податкового обліку щодо дати виникнення у платника податку права на валові витрати, які визначені нормами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР.

Так, згідно з цим підпунктом датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про правомірність включення позивачем витрат, пов'язаних з виплатою роялті, до складу валових витрат за правилом першої з подій - з дати фактичного отримання послуг на користування товарним знаком, передбачених ліцензійним договором на знак для товарів та послуг від 02.06.2003 № 02/0603-АС-ТМ. В судовому процесі встановлено, що сума роялті, на яку позивач збільшив валові витрати, фактично сплачена ним у повному обсязі в інших податкових звітних періодах.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош