Ухвала суду № 36470542, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/800/8382/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мельніченко Л.Ф., Озірського С.О., ОСОБА_8

прокуратури - Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ремонтний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а-1670/5043/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ремонтний завод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічно-ремонтний завод» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби від 04.04.2007 № 0001622301/0/792, № 0001632301/0/793, № 0001642301/0/56.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001622301/0/792 від 04.04.2007 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 408 570 грн., в т.ч.: 272 380 грн. основного платежу та 136 190 грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001632301/0/793 від 04.04.2007 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 682 729,50 грн., в т.ч.: 455 153 грн. основного платежу та 227 576,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001622301/0/792 від 04.04.2007 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 173 066 грн., в т.ч.: 115 377 грн. основного платежу та 57 689 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001632301/0/793 від 04.04.2007 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 315 131,82 грн., в т.ч.: 210 087,88 грн. основного платежу та 105 043,94 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині; в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишити без змін в цій частині постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Механічно-ремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2006, складено акт № 180/23-120/13951984 від 26.03.2007, в якому зафіксовано порушення: ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001, пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за ІІІ-IV квартали 2004 року на суму 110 655 грн., 2005 рік на суму 309 913 грн., 9 місяців 2006 року на 55 471 грн.; пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за квітень 2005 року на 14 510 грн.; абз. «а» пп. 12.15 п. 12.1 ст. 12, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2006 року на суму 407 818,00 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 65 105 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 04.04.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001622301/0/792 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 563 762 грн., в т.ч.: 375 841 грн. основного платежу та 187 921 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001632301/0/793 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 714 059 грн., в т.ч.: 476 039 грн. основного платежу та 238 020 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001642301/0/56 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14 510 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з неправомірного віднесення позивачем до складу валового доходу за ІІ та IV квартали 2005 року вартості реалізованих автомобілів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», ОСОБА_6, ОСОБА_7; неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками придбання у ПП «Дніпросервіс» послуг з термообробки металевих конструкцій та інших робіт (послуг), оскільки договори та акти виконаних робіт з боку останнього засвідчені факсимільним підписом директора; неправомірного формування позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 за наслідками придбання у ТОВ «Плотина» металопродукції, з огляду на те, що податкові накладні виписані постачальником, свідоцтво платника ПДВ якого було анульоване 14.11.2006, а також те, що податкові накладні містять факсимільні підписи відповідальної особи останнього; порушення допущені за господарськими операціями з ТОВ «Украгзгеологія» щодо придбання природного газу, а також внаслідок повторного включення суми податку на додану вартість за податковою накладною, яка в попередньому періоді вже включалась до складу податкового кредиту позивача; постачальником природного газу в перевіряємому періоді було ТОВ «Укргазгеологія», яке реалізувало позивачу природний газ не українського видобутку, оскільки в період 2005-2006 років НАК «Нафтогаз України» природний газ українського видобутку не реалізувало ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та трейдерам, а останні придбавали у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» природний газ, придбаний НАК «Нафтобаз України» на підставі міжурядових угод України з Туркменією та Російською Федерацією, який реалізувався трейдерам за нульовою ставкою податку на додану вартість, та в подальшому трейдери реалізовували природний газ споживачам та посередникам із порушенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001, а саме: в угодах щодо купівлі-продажу газу та в актах приймання-передачі газу не вказувалась країна походження газу; у податкових накладних належним чином не вказувалась номенклатура (опис) товару; в податкових накладних безпідставно вказувалась сума податку на додану вартість за ставкою 20%; від'ємне значення з податку на додану вартість у квітні 2005 року в сумі 14 510 грн. виникло в зв'язку з перевищенням обсягів витрат над обсягами реалізації та є наслідком того, що підприємство позивача віднесло до податкового кредиту податкові накладні за лютий, березень 2005 року на загальну суму 32 632,20 грн., в т.ч.: ПДВ - 5 438,70 грн., які отримані від ЗАТ «Содружество», ТОВ «Інфоком», Четвертої міської лікарні, що не були належним чином відображені в податковому кредиті у лютому, березні 2005 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та фінансового обліку щодо придбання позивачем робіт у ПП «Дніпросервіс» у період з ІІІ кварталу 2004 року по IV квартал 2005 року оформлені належним чином, договори не визнані в установленому законом порядку недійсними; чинним на час здійснення господарських відносин, законодавством не заборонено складання документів із застосуванням факсиміле; висновок про факсимільну природу підпису зроблений особою, компетенція якої щодо надання висновків, які потребують спеціальних знань у галузі науки і техніки, податковим органом не підтверджена; відповідачем не надано детального розрахунку донарахування зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських відносинах з ПП «Дніпросервіс»; встановлено реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Плотина»; відсутність факту надання ПП «Дніпросервіс» послуг з термообробки в період з ІІІ кварталу 2004 року по IV квартал 2005 року, оскільки постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.01.2010 у справі № 1-п-178/2010 по обвинуваченню ОСОБА_8. (директора ТОВ «Механічно-ремонтний завод») у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, про закриття провадження у справі, у зв'язку із смертю обвинуваченого, встановлено факт фіктивності угод між ПП «Дніпросервіс» щодо надання послуг з термообробки, їх економічну та технологічну недоцільність, а також вину обвинуваченого в порушенні пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині умисного ухилення від сплати податку на прибуток; дохід від реалізації основних фондів груп 2, 3, 4 неправомірно віднесено позивачем до складу валового доходу, в зв'язку з чим завищено валовий доход за ІІІ та ІV квартали 2005 року; неправомірно віднесено до складу валових витрат за ІV квартал 2005 року собівартість реалізованих автомобілів; позивачем включено до книги придбання в липні 2004 року податкову накладну від 22.07.2003, складену ВДСО при УМВС України в Полтавській області, яка вже включалась до бухгалтерського обліку позивача в липні 2003 року; внаслідок неналежного оформлення податкових накладних ТОВ «Укргазгеологія», складених на виконання договору з поставки природного газу у частині зазначення опису (номенклатури) товару, що поставляється: не вказано його походження і належність, неможливо встановити правомірність оподаткування такого товару за ставкою податку на додану вартість 20% та визнання вказаних податкових накладних такими, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства; правомірно зменшено податковим органом суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14 510 грн., оскільки позивачем не надано доказів на спростування виявленого під час перевірки факту порушення.

Скасовуючи в частині постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з розрахунку донарахувань податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських відносинах з ПП «Дніпросервіс», наведеному в акті перевірки, а також детальному розрахунку сум, що вказані у податкових повідомленнях-рішеннях від 04.04.2007 № 0001622301/0/792, № 0001632301/0/793.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та ін. (ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 70, ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 72 цього Кодексу вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

По даній справі суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, визнаючи правомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Дніпросервіс» щодо надання послуг з термообробки в період з ІІІ кварталу 2004 року по IV квартал 2005 року, посилався на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.01.2010 у справі № 1-п-178/2010, як на підставу для звільнення від доказування, та не врахував відсутності вироку по даній справі, що свідчить про відсутність такої підстави в розумінні ч. 4 ст. 72 КАС України.

Крім того, судами обох інстанцій не досліджено всіх фактичних обставин прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також докази порушення позивачем зазначених в акті перевірки норм законодавства.

Судами обох інстанцій також не досліджено питання щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з дослідженням наявності належним чином оформлених податкових накладних та фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Дніпросервіс», ПП «Плотина», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, робіт (послуг); не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

При встановленні правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій не врахували ч. 2 ст. 71 КАС України, а обмежились лише посиланням на відсутність доказів зі сторони позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, судами попередніх інстанцій, з урахуванням вимог зазначеної норми Кодексу, не досліджено питання щодо походження придбаного у ТОВ «Укргазеологія» природного газу; не витребувано та не досліджено детальних розрахунків по нарахуванню податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, з урахуванням того, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд може призначити експертизу.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валового доходу та валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із отриманим доходом та понесеними витратами, відповідно, у зв'язку з виконанням господарських операцій із ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП «Дніпросервіс», та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Крім того, слід зазначити, що в разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ремонтний завод» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний