Ухвала суду № 36470459, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/800/46634/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Сироткін С.С.від відповідачаМаізурадзе З.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013

у справі № 2а/0470/13024/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Кредит Дніпро»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк «Кредит Дніпро» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби (правонаступником якої є відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000258824 від 01.06.2012.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, позов задоволено.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:

- СДПІ з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з питання не нарахування, не утримання та не сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб при відчуженні нежитлових приміщень за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 17.05.2012 №126/26-0-14352406;

- за висновками вказаного акту, перевіркою встановлено порушення пп.«є» п.1.3 ст. 1, п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.11, ст.16, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого позивачем не було нараховано, не утримано та не сплачено (не перераховано до бюджету) податок з доходів фізичних осіб при відчужені нежитлових приміщень у фізичної особи ОСОБА_8 на загальну суму 3 426 217,20 грн. за листопад 2010 року;

- за результатами перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000258824 від 01.06.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, інших, ніж заробітна плата, на загальну суму 4 282 771,50 грн. (з яких 3 426 217,20 грн. - основний платіж та 856 554,30 грн. - штрафні санкції);

- за результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що в забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитними договорами від 18.02.2008 № 180208-USD і №180208/1-USD між позивачем (як іпотекодержателем) та ОСОБА_8 (як іпотекодавцем) укладено договори іпотеки від 18.02.2008 №180208-USD-ІП і №180208/1-USD-ІП, предметом іпотеки за якими є нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_8 У зв'язку з невиконанням ОСОБА_8 зобов'язань за кредитними договорами від 18.02.2008 № 180208-USD і № 180208/1-USD, керуючись стст.36, 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами договорів іпотеки № 180208-USD-ІП і № 180208/1-USD-ІП, реалізуючи свої права та обов'язки іпотекодержателя та іпотекодавця у процедурі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, сторонами укладено договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.11.2010 №2311 та №2312, згідно яких позивач (іпотекодержатель) набуває право власності на нежитлові приміщення, які були предметом іпотеки.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у зв'язку з прийняттям позивачем (іпотекодержателем) у власність заставного нерухомого майна (прийняття на свій баланс заставного майна), яке належало фізичній особі, така фізична особа здійснила відчуження (продаж) свого власного майна Банку. Отже, договір про задоволення вимог іпотекодержателя прирівнюється до операції купівлі-продажу, а тому позивач, в порушення пп.«є» п.1.3 ст.1, п.1.15 ст.1 пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.11, ст.16, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не виконав функції податкового агента та не нарахував, не утримав та не сплатив (не перерахував до бюджету) податок з доходів фізичних осіб при відчужені нежитлових приміщень ОСОБА_8 на загальну суму 3 426 217,20 грн. за листопад 2010 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов (з чим погодився суд апеляційної інстанцій), дійшов висновку, що визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, інших, ніж заробітна плата, є безпідставним, оскільки спеціальною нормою, яка регулює порядок оподаткування цим податком операцій з відчуження нерухомого майна, визначено, що податковим агентом при посвідченні договорів відчуження об'єктів нерухомого майна є нотаріус. Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

За змістом ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного ототожнення податковим органом правової природи укладених між позивачем та ОСОБА_8 договорів про задоволення вимог іпотекодержателя із договорами купівлі-продажу. Оскільки чинне законодавство чітко розділяє зміст та істотні умови договорів іпотеки та договорів купівлі-продажу, тому внаслідок укладення договорів про задоволення вимог іпотекодержателя позивачем, при зарахуванні на свій баланс отриманого нерухомого майна, не було здійснено операції, що може бути прирівняна до купівлі-продажу нерухомого майна в розумінні глави 54 «Купівля-продаж» Цивільного Кодексу України. Натомість, в порядку визначеному Законом України «Про іпотеку», позивач шляхом укладення відповідних договорів про задоволення вимог іпотекодержателя звернув стягнення на майно іпотекодавця.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не містить норм, які прирівнюють укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя до договору купівлі-продажу.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.

У відповідності до п.1.15 ст.1 названого Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За змістом п.11.3 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом. Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Отже, спеціальною нормою, яка регулює порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, передбачено, що податковим агентом у таких правовідносинах виступає нотаріус, на якого покладено обов'язок визначення відповідної суми податку, що підлягає сплаті, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.

З врахуванням усього вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про відсутність порушень з боку позивача приписів податкового законодавства у спірних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний