Ухвала суду № 36470012, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/800/32794/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 05.12.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013

у справі № 2а-14147/10/0570

за позовом Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0001561312/0/33887/10/15-16-23-3 від 22.10.2009, №0001571312/0/33888/10/15-16-23/3 від 22.10.2009, №0002121312/1/42182/10/15-16-23/3 від 31.12.2009, № 002131312/1/42183/10/15-16-23/3 від 31.12.2009, № 0000281312/2/9589/10/15-16-13/3 від 22.03.2010, № 0000281312/2/9588/10/15-16-13/3 від 22.03.2010, № 0000281312/3/1982-3/10/15-16-23/3 від 09.06.2010, № 0000291312/3/19825/10/15-16-23/3 від 09.06.2010.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2013 позовні вимоги задоволено, визнано недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0001561312/0/33887/10/15-16-23-3 від 22.10.2009, №0002121312/1/42182/10/15-16-23/3 від 31.12.2009, №0000281312/2/9589/10/15-16-13/3 від 22.03.2010, №0000281312/3/1982-3/10/15-16-23/3 від 09.06.2010, якими визначено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 28463001 грн.; №0001571312/0/33888/10/15-16-23/3 від 22.10.2009, № 002131312/1/42183/10/15-16-23/3 від 31.12.2009, №0000281312/2/9588/10/15-16-13/3 від 22.03.2010, №0000291312/3/19825/10/15-16-23/3 від 09.06.2010, яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2056482 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2013 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано частково недійсними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000291312/2/9588/10-16-23/3 від 22.03.2010, №0000291312/3/19825/10/15-16-13/3 від 09.06.2010, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 20557722 грн.; №0000281312/2/9589/10/15-16-13/3 та від 22.03.2010, № 0000281312/3/19823/10/15-16-23/3 від 09.06.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 28435065 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить частково скасувати постанову суду апеляційної інстанції, в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 та складено акт № 1014/15-16-23/3-00131268 від 09.10.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0001561312/0/33887/10/15-16-23/3 від 22.10.2009, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 28559652, 30 грн.; №0001561312/0/33888/10/15-16-23/3 від 22.10.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 20785348, 50 грн.

В порядку адміністративного оскарження були частково скасовані податкові повідомлення рішення з податку на додану вартість на загальну суму 170228, 50 грн., у частині визначеного податкового платежу у сумі 27910 грн., штрафної санкції застосованої, відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у сумі 128363,50 грн., в іншій частині залишено без змін.

Повідомлення - рішення з податку на прибуток скасовано на загальну суму 558, 80 грн. з яких основний платіж 207 грн., штрафна санкція застосована, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у сумі 103, 50 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення.

На підставі рішення за наслідками розгляду первинної скарги відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.12.09 № 0002121312/1/42182/10/15-16-23/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28559093,50 грн., з яких основний платіж 15292399 грн. та штрафні санкції у сумі 13266694,50 грн., а також №002131312/1/42183/10/15-16-23/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20615120,00 грн. , з яких основний платіж 13480030,00 грн. та штрафні санкції у сумі 7135084,00 грн.

В порядку адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у Донецькій області за наслідками розгляду повторної скарги було прийнято рішення № 3771/10/25-013-5 від 09.03.2010, яким податкові повідомлення - рішення, прийняті за наслідками розгляду первинної скарги, були частково скасовані в частині податку на прибуток 48787 грн. та 47305, 50 штрафних санкцій, та податку на додану вартість у частині основного платежу 33032 грн. та штрафних санкцій 16516 грн.

На підставі рішення про результати розгляду повторної скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000291312/2/9588/10/15-16-23/3 від 22.03.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 20565482 грн.: основний платіж 13446944 грн. та штрафні (фінансові) санкції 7118538 грн.; № 0000281312/2/9589/10/15-16-23/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 28463001 грн.: основний платіж 15243612 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13219389 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 4803/6/25-0115 від 19.05.2010 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем віднесено до складу валових витрат вартість отриманої електричної енергії в повному обсязі без зменшення валових витрат на суму понаднормативних втрат електроенергії, яка не використана у господарській діяльності та не пройшла через лічильники споживачів, що призвело до завищення валових витрат у сумі 60912369, 63 грн.: у 3 кварталі 2008 року 269186 грн., у 4 кварталі 2008 року 40441630 грн., у 1 кварталі 2009 року 20201554 грн., у перевіряємому періоді отримано для реалізації електроенергії 2 класу напруги - 8156127 мВт/г, в той час, як у кількісному виразі в цілому по підприємству фактично реалізовано споживачам електроенергії 2 класу напруги - 6707485 мВт/г, фактично реалізовано електроенергії менше, ніж придбано на 1448642 мВт/г, при цьому, понаднормативні втрати електроенергії по 2 класу напруги склали 264186 мВт/г., що в сумі складає 60912369, 63 грн.

Порушення вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем не відкориговане податковий кредит на частку сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні електроенергії, яка частково не використовувалась в оподатковуваних операціях звітного періоду, внаслідок чого податковий кредит завищено на 12182473,05 грн.

Позивачем порушено вимог п. 1.4. ст. 1, п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", отримано кошти від споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та потужності: СО „Харцизські електричні мережі" - 1170817 грн.; СО „Донецькі електричні мережі" - 3436716, 30 грн.; СО „Центральні електричні мережі" - 1689665 грн., при цьому, податок на додану вартість на обсяги спожитої електроенергії у понадлімітних розмірах не нараховувався, в той час, як підвищена вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електроенергію та є додатковою компенсацією вартості товарів і, в свою чергу, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. позивачем на обсяги отриманих від покупців кошти за спожиту електроенергію у понадлімітних розмірах податкове зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувались, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 1259340 грн.

Порушення пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит у квітні 2008 року - на 1151 грн. по податковій накладній ТОВ „Інвестіка" №11717 від 16.10.2007 на 1151 грн., на якій відсутня відмітка про отримання її у квітні 2008 року, в той час, як згідно з даними "Інформаційної системи", державна реєстрація ТОВ „Інвестика" скасована 12.12.2008.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В справі проведена судова комплексна електротехнічна, економічна експертиза, де зроблено висновок, що не проходять через лічильники обліку споживачів технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами, в той час, як здійснити її транспортування від місць виробництва до споживачів без таких витрат неможливо, при цьому, не можна говорити про те, що ця електроенергія використана підприємством не у господарській діяльності.

Згідно пп. 5.11 ст. 5 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Будь-які обмеження, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, щодо неможливості включення до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), понесені у зв'язку з виробництвом електроенергії, втраченої при передачі в мережах понад затверджені постановами НКРЕ нормативи, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачені.

Таким чином, понаднормативними є витрати, які об'єктивно передбачити неможливо, однак вони є обов'язковим елементом виробничої діяльності в даному випадку об'єктів електроенергетики, об'єктивно пов'язані з веденням ними господарської діяльності, а тому підлягають включенню до складу валових витрат таких платників податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єм понаднормативних втрат електроенергії, який не використовувався позивачем у господарській діяльності і який не підлягає включенню до валових витрат, є в даному випадку невизначеним.

Відповідачем не доведено конкретну кількість цих втрат, що також підтверджується висновком експерта.

Стосовно порушення позивачем п. 1.4. ст. 1, п. 3.1.1. п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", не нарахування податку на додану вартість на обсяги спожитої електроенергії у понадлімітних розмірах.

Зі змісту п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, згідно з п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику", п'ятикратна (двократна) вартість різниці між обсягами фактично спожитої і договірної величини електричної енергії та різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності є санкцією, тобто спеціальним видом цивільної відповідальності споживача за вчинене порушення, тому не є об'єктом оподаткування.

Таким чином, сума зазначених штрафних санкцій не включається до бази оподаткування для податку на додану вартість.

Стосовно порушення вимог пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит у квітні 2008 року на 1151 грн. по податковій накладній ТОВ „Інвестіка" №11717 від 16.10.2007 на 1151 грн., у зв'язку з тим, що на податковій накладній відсутня помітка про отримання її у квітні 2008 року, що дає підстави вважати, що ця податкова накладна могла бути видана після 12.12.2008.

За правилами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.2.3 названого пункту Закону передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу наведених положень Закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Відповідно до пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, а підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду, втрачають право, зокрема, на нарахування податку та складання податкової накладної.

Виходячи з того, що відповідачем не надано суду докази, які підтверджують його доводи стосовно того, що позивач завідомо знав про звільнення його контрагента від сплати до бюджету податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 у справі № 2а-14147/10/0570 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 у справі № 2а-14147/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко