Ухвала суду № 36469829, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К-41260/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010

у справі №2а-4099/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв-Експрес»

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000082301/0 від 20.01.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Дейв-Експрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, за результатами якої був складений акт № 7387/23-1/22053439 від 31.12.2008 .

За висновками акта перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 5.3.2, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 124705 грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року в сумі 41750 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 69650 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 10525 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 1359 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 1359 грн., 2 квартал 2008 року в сумі 574 грн., 3 квартал 2008 року в сумі 847 грн.

На підставі цього акту винесено податкове повідомлення - рішення № 0000082301/0 від 20.01.2009, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 187058 грн., у т.ч. 124705 грн. за основним платежем і 62353 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори про надання послуг, а саме, з ФОП ОСОБА_2 про надання послуг щодо декларування вантажу, оплати митних процедур, консультацій, перекладів, друку документів, оформлення дозволів, з ФОП ОСОБА_3 про надання інформаційно-консультаційних послуг.

В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з отримання від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 послуг, передбачених договорами, а саме, копія договору №17-1 від 11.04.2007, копія актів виконаних робіт, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, копія договору про надання консультаційних послуг №37 від 01.05.2007, копії узгодження замовлень №1-6, копії актів виконаних робіт, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг отриманих на підставі зазначених договорів, які підтверджуються первинними документами, що засвідчують їх достовірність та реальність, а також зв'язок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до поданих до ДПІ у м. Житомирі податкових декларацій з податку на прибуток підприємств станом на 01.01.2008 сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів становить 2163446 грн., 10 % від неї становить 216345 грн. Тобто, підприємство в 2008 році мало право включити до складу валових витрат згідно пп. 8.7.1 ст. 8 Закону вартість поліпшень основних фондів в загальній сумі, що не перевищує 216345 грн. Вартість люстр, включена підприємством до складу валових витрат, відповідно до авансового звіту №АО-0000231 від 24.01.2008, становить 4900 грн., тобто, формування валових витрат здійснено в межах граничної суми сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок 2008 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, згідно із наданими авансовими звітами, було включено до складу валових витрат суму у вигляді платежів за укріплення вантажів, що пов'язано з господарською діяльністю позивача, це підтверджується первинними документами, які складені іноземною мовою без перекладу, у зв?язку з чим відповідачем було помилково зроблено висновок, що зазначені суми є сумами штрафу, який відповідно до положень пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включається до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваного рішення засновані на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун