Ухвала суду № 36469824, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2013 р. м. Київ К-31571/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 у справі № 2а-42811/09/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємець в судовому порядку, з урахуванням уточнень до позовних вимог, оскаржив податкове повідомлення-рішення від 12.05.2009 № 0000811720/0, яким позивачу державним податковим органом визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 70 852,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 позовні вимоги Підприємця задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.05.2009 № 0000811720/0 в частині донарахування податкового зобов'язання за порушення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за придбання автомобілів Fiat Doblo Panorama та Mazda MPV, та в частині донарахування податкового зобов'язання за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних від 17.06.2008 № 31, наданої ТОВ "Велотрейд" (30036332), від 13.03.2008 № ПР 0313-012 наданої ТОВ "ПРІ - Інформ" (34817980). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційний адміністративний суд постановою від 15.09.2010 судове рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо скасування оспорюваного податкового повідомлення - рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання за порушення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за придбання автомобіля Mazda MPV, скасував та в цій частині у позові відмовив, в решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, передумовою визначення оспорюваним податковим повідомленням - рішенням податкового зобов'язання була планова перевірка Підприємця за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, результати якої викладені у акті від 24.04.2009.

У ході вказаної перевірки, фахівці контролюючого органу дійшли висновку, що Підприємцем порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що Підприємцем, який працював на загальній системі оподаткування та був зареєстрований як платник ПДВ, завищено податковий кредит з ПДВ за липень, вересень, листопад 2007 року, лютий, травень, липень-грудень 2008 року внаслідок віднесення до податкового кредиту ПДВ в ціні придбаних транспортних засобів (автомобілів марки Fiat Doblo Panorama та Mazda MPV), які, на думку державного податкового органу, не є основними фондами по відношенню до Підприємця, що обумовлено відсутністю у позивача обов'язку вести бухгалтерський облік, та внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі неналежно оформлених податкових накладних (номенклатура товару у податкових накладних, виданих ТОВ "Велотрейд" та ТОВ "ПРІ - Інформ", зазначена на іноземній мові (російська мова)).

Частково задовольняючи позовні вимоги Підприємця, суд першої інстанції, з думкою якого частково погодився суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011), Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та Цивільного кодексу України, виходив з того, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом, а тому із суті відносин, які склалися внаслідок придбання позивачем транспортних засобів, які, як встановлено судом першої інстанції, використовуються у господарській діяльності позивача, а також враховуючи, що чинним законодавством не передбачено порядку реєстрації транспортного засобу на фізичну особу - підприємця, висновок державного податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок віднесення сум ПДВ в ціні придбаних автомобілів Fiat Doblo Panorama та Mazda MPV є безпідставним. Також, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що помилка у податкових накладних щодо викладення російською мовою номенклатури товару постачальниками, не робить такі накладні недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказу, оскільки такі помилки не призвели до заниження податкових зобов'язань покупцем чи продавцем.

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Тобто, підставою для відповідальності платника податку є відсутність підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Згідно пп. 7.2.6 Закону № 168/97ВР податкова накладна, яка згідно пп. 7.2.3 цього Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Датою ж виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), у відповідності з пп. 7.3.1 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, аналіз норм Закону № 168/97-ВР дає підстави зробити висновок, що податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Отже, вирішуючи спір щодо віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних від 17.06.2008 № 31, наданої ТОВ "Велотрейд" (30036332), від 13.03.2008 № ПР 0313-012 наданої ТОВ "ПРІ - Інформ" (34817980), суди правомірно врахували, що технічні недоліки в заповненні податкової накладної контрагентами позивача при визначенні іноземною мовою номенклатури товару, не робить такі накладні недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказу. Така накладна не перешкоджає ідентифікації контрагента підприємства та встановленню достовірності фактичного здійснення господарської операції, відсутності декларування продавцями свої податкових зобов'язань, а недотримання в даному випадку позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не є підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо вказаних правовідносин.

Цілком обґрунтованого висновку дійшов суд першої інстанції щодо вирішення спору в частині віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за придбання автомобілів Fiat Doblo Panorama та Mazda MPV.

Так, відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних норм Закону № 168/97-ВР можна зробити висновок, що визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками ПДВ, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є їх подальше використання в господарській діяльності такої особи - платника податку, при цьому незалежно від того чи почали вони використовуватися протягом звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції було встановлено, що підтверджується наявними матеріалами справи, що податкові накладні, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, та те, що придбані позивачем транспортні засоби використовуються останнім у господарській діяльності, основними видами якої є оптова торгівля, посередницькі послуги та ремонт контрольно - вимірювальної техніки, що полягало у доставці товарів (послуг) від продавців до покупців.

Власне ж зазначення у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу власником фізичну особу - громадянина, а не фізичну особу - суб'єкта господарювання, жодним чином не спростовує наведеного висновку суду апеляційної інстанції щодо неможливості використання безпосередньо одним позивачем двох автомобілів за відсутності будь-яких доказів придбання позивачем автомобіля Mazda MPV для особистих потреб, з урахуванням того, що в силу положень п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.

За таких обставин, суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 у справі № 2а-42811/09/2070 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко