Постанова № 36469697, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/88/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Агро" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Агро" до Державної податкової інспекції Шевченківського району м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо Агро» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції Шевченківського району м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» № 00004915571 від 17 грудня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо Агро» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією Шевченківського району м.Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО АГРО» в частині декларування р.24 «Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду» у розмірі 5 587 045 грн. за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №233/15-575/34696173 від 29 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.4., п.п. 4.6.5., п.п. 4.6.6., п.4.6 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року, у зв'язку з чим, позивачем безпідставно задекларовано ПДВ в сумі 3 605 543,00 грн. до р. 22 декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, внаслідок чого завищено значення р. 24 «Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», декларації за жовтень 2012 року на суму 3 605 543,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, Державною податковою інспекцією Шевченківського району м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №00004915571 від 17 грудня 2012 року.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди у (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а вразі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, законодавство не містить ніяких обмежень до порядку формування складу вказаного залишку від'ємного значення, в т.ч. і часових обмежень, за умови, звичайно, дотримання платником податків правил формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З наведеного слідує висновок, що застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2012 року ТОВ «БІО АГРО» подало до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року (вх.9072835902).

Так, в рядку 24 даної декларації з ПДВ за жовтень 2012 року було відображено залишок від'ємного значення в сумі 5 587 045,00 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно Додатку 2 до декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, вказана сума формувалась з липня 2009 року, тому податковий орган прийшов до висновку про заниження ТОВ «БІО ІГРО» сум бюджетного відшкодування в попередніх періодах.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «БІО АГРО» протягом терміну 1095 днів не було використано залишок від`ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 3 605 543 грн., а саме не подано заяву (декларацію) про повернення надміру сплаченої суми.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що даний висновок не відповідає податковому законодавства, оскільки зміст п.п.200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України не встановлює таких правових наслідків.

Так, правомірність формування податкового кредиту за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2009 року в сумі 3 605 543,00 грн. встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року у праві № 2а-18422/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року.

Враховуючи те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів вважає, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, до показників залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду декларації з податку на додану вартість.

Колегія суддів також вказує, що відображення позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, помилковим є висновок суду про те, що не відобразивши в декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, позивач позбавив себе права на отримання належної йому суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Агро" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Агро" задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Шевченківського району м.Києва Державної податкової служби № 00004915571 від 17 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 04 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.