Постанова № 36466898, 17.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. Справа №805/15480/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Шахтарськ)

до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі

Донецької області

про визнання незаконною та скасування вимоги, -

за участю

представників сторін: від позивача - особисто

від відповідача - Бєдак А. І.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області (надалі - відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 09 серпня 2013 року № Ф-623 на суму 8658,71 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та посилалася на наступне. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464) особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу; такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Оскільки позивач є пенсіонером за віком, їй 66 років та вона отримує пенсію, то вона не повинна сплачувати єдиний внесок. За таких обставин, вважає вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилався на наступне. Позивач отримає пенсію у зв'язку із втратою годувальника, зазначена пенсія не є тотожною пенсії за віком. У даному виді правовідносин відповідачем застосовуються приписи норм ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058), ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон), з урахуванням ст. 26 Закону № 1058, ст. 12 Закону, які є відсильними нормами, та, які є невід'ємною частиною механізму призначення пенсії.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 05.04.2004 року за номером 22650170000000183, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_2. Відповідно до свідоцтва платника єдиного внеску Серія НОМЕР_3 позивач обрала спрощену систему оподаткування.

22.01.2002 року позивачем до відповідача було надано заяву, якою вона просила призначити їй пенсію за віком. Відповідно до розпорядження від 31.01.2002 року їй призначено пенсію за віком у зв'язку із досягненням 55 років.

Також, згідно із пенсійним посвідченням позивача Серія НОМЕР_4, виданого 25.03.2002 року, їй призначено вид пенсії «за віком».

У березні 2009 року позивачем до відповідача було надано заяву про призначення/перерахунок пенсії та розпорядженням від 02.04.2009 року їй призначено пенсію по втраті годувальника.

Довідкою відповідача від 08.11.2013 року № 9215/07 підтверджено, що позивач згідно даних електронної пенсійної справи перебувала на обліку у відповідача з 22.01.2002 року по 29.03.2009 року як отримувач пенсії за віком, з 30.03.2009 року по теперішній час як отримувач пенсії в разі втрати годувальника.

09 серпня 2013 року відповідачем відповідно до ст. 25 Закону № 2464 та на підставі картки особового рахунку позивача складено вимогу про сплату недоїмки № Ф-623 зі сплати єдиного внеску на суму 8658,71 грн. Зазначену вимогу складено за період з серпня 2011 року по березень 2013 року та з липня по вересень 2013 року, що підтверджується розрахунками до неї.

Під час судового розгляду справи судом з'ясовано, що спірна вимога отримана позивачем особисто 21.10.2013 року.

Закон № 2464 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом України від 07.07.2011 р. N 3609 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» були внесені зміни до ст. 4 Закону № 2464, згідно яких особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 зазначені - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Ст. 6 Закону передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Р. 2 цього закону стосується трудових пенсій та визначає умови призначення, розмір та порядок виплати цих пенсій.

Відповідно до ст. 12 Закону право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Ст. 22 Закону визначено, що пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.

Позивач народилася у 1947 році, пенсія за віком їй призначена у 2002 році по досягненню нею 55 років відповідно до діючого на той момент пенсійного законодавства.

Закон № 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Закон визначає осіб, які отримують право на отримання того чи іншого виду пенсій, а Закон № 1058 стосується вже загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, поняття, визначені Законом № 1058, не можуть бути застосовані у правовідносинах, які виникають під час забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов, порядку його нарахування та сплати.

Крім цього, як вже зазначалось, у пенсійному посвідченні позивача визначено, що вона отримує саме пенсію «за віком», оскільки інше посвідчення при зміні виду пенсії позивачеві не видавалося.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що оскільки позивач отримує на теперішній час пенсію у зв'язку із втратою годувальника, відсутні підстави для звільнення її від сплати єдиного внеску з наступних підстав.

Ч. 4 ст. 4 закону № 2464 чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як вже зазначалося, позивач отримала статус пенсіонера за віком у 55 років ще у 2002 році, тобто по досягненню нею пенсійного віку. Таким чином, у першу чергу вона є пенсіонером за віком, що також підтверджується пенсійним посвідченням, тому в даному випадку не має правового значення, який вид пенсії вона отримує на теперішній час.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справ № 805/13775/13-а.

За таких обставин, оскільки позивач є фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, є пенсіонером за віком, тому вона звільняється від сплати єдиного внеску.

Крім цього, суд зазначає, що позивач не надавав заяву щодо добровільної участі у истемі загальнообов'язкового державного соціального страхування та договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ним також не укладався.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем спірна вимога була прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, відповідачем суду не доведена правомірність винесення спірної вимоги, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за це, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 172,06 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 № 22-2ст.ст. 128, 185-186, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-623 від 09.08.2013 року про сплату недоїмки у сумі 8658,71 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 172,06 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 17.12.2013 року у присутності позивача та представника відповідача.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.