Рішення № 36466363, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18681/13 16.12.13

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХОВИК"

до Аграрного фонду

про розірвання договорів, зобов'язання вчинити дії та стягнення

110 380,77 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:.

Від позивача: Бєлашко О.О. по довіреності № б/н від 03.06.2013р.

Від відповідача: Козій І.П. - по дов. №321 від 05.08.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХОВИК" про:

стягнення з Аграрного фонду 110 380,77 грн. заборгованості по договору складського зберігання від 12.08.2011р. № 288/11;

розірвання договору складського зберігання від 12.10.2009р. № 545;

розірвання договору складського зберігання від 12.08.2011р. № 288/11;

розірвання додаткового договору від 2013 року до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011р. № 288/11;

зобов'язання Аграрний фонд забрати зі складу позивача зерно в кількості 400 тонн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18681/13 р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.10.2013р. за участю представників сторін.

21.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

24.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, через неможливість явки представника в судове засідання.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та її розгляд відкласти на 18.11.2013р.

В судових засіданнях 18.11.2013р.. 02.12.2013р.. оголошувались перерви відповідно дог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна №288/11від 12.08.2011р.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 18.11.2013 відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне.

12 серпня 2011 року між Приватним сільськогосподарським підприємством «Шляховик» та Аграрним фондом було укладено договір складського зберігання зерна № 288/11.

Згідно Договору складського зберігання ПСП «Шляховик» було передано на зберігання зерно пшениці 3 класу 2008 року врожаю у кількості 400, 000 тонн.

Пунктом 1.1 Договору складського зберігання встановлено, що Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, гречки (об'єктів державного цінового регулювання), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством. Згідно пункту 3.1 Зерновий склад зобов'язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажедавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску.

Відповідно до пункту 2.3 Договору складського зберігання у разі виникнення спорів щодо якості зерна Поклажодавець має провести незалежну перевірку його якості.

Комісією у складі інспектора Державної інспекції сільського господарства в Сумській області, директора та головного бухгалтера Сумського регіональногс відділення Аграрного фонду, директора ПСП «Шляховик», начальника В ТІ неодноразово було здійснено перевірку наявності зерна закупленого де державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якіснш показникам. У результаті таких перевірок складено акти від 05.03.2013, ві, 30.04.2013 та від 03.10.2013, якими встановлено факт погіршення якості зерна п< клейковині, що не відповідає діючим ДСТУ та зазначено, що така пшениця н може бути використана для хлібопекарських потреб.

Згідно з пунктом 4 статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна Україні» Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених ци Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігана зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Статтею 942 Цивільного кодексу України передбачено, що Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (стаття 946 ЦК України та стаття 28 Закону України «Про зерно на ринок зерна в Україні»).

Пунктом 5.4 Договору складського зберігання (в редакції додаткового договору до Договору складського зберігання зерна від 12.08.2011 № 288/11 від 2012 року) визначено, що Поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з дати передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу згідно актів передавання-приймання до договору складського зберігання на підставі актів виконаних робіт, за умови надходження на рахунок Поклажодавця коштів з Державного бюджету на зазначені цілі.

Згідно з пунктом 5.10 Договору складського зберігання (в редакції додаткового договору до Договору складського зберігання зерна від 12.08.2011 № 288/11 від 2012 року) у разі підтвердження факту відсутності зерна Поклажодавця на складах Зберігана (на підставі Акту перевірки наявності та стану зберігання зерна) чи погіршення його якісних показників (на підставі документу, виданого уповноваженим органом), оплата послуг за зберігання зерна, визначеного в пункті 1.1. Розділу 1 Договору, Поклажодавцем припиняється до вирішення питання згідно вимог чинного законодавства України.

Таким чином, враховуючи викладене Аграрний фонд не має можливості та правових підстав для оплати послуг зберігання Позивачу.

В судовому засіданні 16.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.10.2009р. між Приватним сільськогосподарськім підприємством «ШЛЯХОВИК» ( надалі позивач) та Аграрним фондом (надалі відповідач) було укладено договір складського зберігання зерна №545 .

Згідно до п.3.1.1., п.3.1.6 договору позивач зобов'язаний був прийняти від відповідача зерно фактичної якості, але не вище обмежувальний кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск відповідачу всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

В п.7.1. Договору №545 встановлений строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги відповідача.

На виконання умов договору, відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання пшеницю 3 класу в кількості (вагою) 400 000 кг.

Передача приймання зерна на зберігання підтверджується складською квитанцією на зерно за №100 від 12.10.2009р. та актом передавання - приймання на зберігання зерна державного інтервенційного фонду від 12.10.2009р.

Згідно п. 24 ст. і Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Відповідно до п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №> 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно.

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва. Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

12.08.2011р. між Аграрним фондом та ПСП «ШЛЯХОВИК» було укладено договір складського зберігання зерна №288/11, яким визначена вартість зберігання однієї тонни зерна на місяць в розмірі 17, 50 грн. Строк дії договору зберігання до 31.12.2011р. Ціна договору становить 200 000 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що фактично за договором№288/11, було продовжено зберігання 400 000 кг. зерна, які вже знаходились на зберіганні у позивача, оскільки зерно, яке було передане відповідачем на зберігання позивачу за договором складського зберігання зерна №545 від 12.10.2009р., відповідач не забрав зі зберігання.

01.01.2012р. між сторонами було укладено додатковий договір до Договору складського зберігання зерна №288/11 від 12.08.2011р.

Відповідно до умов даної угоди сторонами були внесені зміни в договір зберігання зерна №288/11 від 12.08.2011р. та було встановлено, що строк дії договору складського зберігання становить до 31.12.2012р.

В подальшому між сторонами було підписано додатковий договір без дати до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011р. за №288/11, яким були внесені зміни до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011р. за №288/11. Пункт 9.1. Договору складського зберігання сторони виклали в наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі».

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна продовольчої пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 110 380,77 грн. (за період з 01.11.2011р. по 31.12.2012р.). У зв'язку з порушенням умов договору зберігання позивач просить розірвати договори складського зберігання від 12.10.2009р. № 545; договір складського зберігання від 12.08.2011р. № 288/11; додатковий договір від 2013 року до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011р. № 288/11.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Пунктом 5.4 Договору складського зберігання (в редакції додаткового договору до Договору складського зберігання зерна від 12.08.2011 № 288/11 від 2012 року) визначено, що Поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з дати передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу згідно актів передавання-приймання до договору складського зберігання на підставі актів виконаних робіт, за умови надходження на рахунок Поклажодавця коштів з Державного бюджету на зазначені цілі.

Згідно до п.3.3.2 Поклажодавець (відповідач) зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження зерна.

Враховуючи вищевикладене позивачем було відправлено на адресу відповідача лист від 01.03.2013р. за №54 з пропозицією відповідачу продати зерно позивачу. Зазначений лист відповідачем було отримано 04.03.2013р.

13.03.2013р. позивачем було відправлено на адресу відповідача вимогу забрати зерно та сплатити борг зі зберігання зерна. Зазначена вимога була отримана відповідачем 15.03.2013р.

03.06.2013р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою сплатити за зберігання зерна за період з 01.11.2011р. по 31.12.2012р. в розмірі 110 380, 77 грн. На даний лист позивач отримав відому відповідача..

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При розгляді справи судом встановлено, що вимоги позивача щодо сплати за зберігання зерна залишені відповідачем без задоволення.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно наданих позивачем документів складає 110 380,77грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 110 380,77 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про:

розірвання договору складського зберігання від 12.10.2009р. № 545;

розірвання договору складського зберігання від 12.08.2011р. № 288/11;

розірвання додаткового договору від 2013 року до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011р. № 288/11;

зобов'язання Аграрний фонд забрати зі складу позивача зерно в кількості 400 тонн.

Згідно до п.3.3.2 Поклажодавець (Аграрний фонд) зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження зерна. Проте, свої зобов'язання Поклажодавець (Аграрний фонд) не виконав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним с таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки, починаючи з 01.11.2011р. відповідач не здійснює оплату послуг зі зберігання зерна і позивач не отримує плати за договором зберігання, суд приходить до висновку, що таке порушення договору є істотним, оскільки позивач позбавився того на що розраховував укладаючи даний договір. А тому позовні вимоги про розірвання договорів є обґрунтованими, а тому таким, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із розірванням договорі підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача забрати зі складу позивача зерно в кількості 400 тонн., оскільки у позивача відсутні правові підстав для зберігання зерна відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судововго збору , відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Заперечення відповідача, що викладені в письмовому відзивів частині того, що відповідно до 5.10 Договору складського зберігання зерна ( в редакції додаткового договору до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011р. за №288 11 від 2012р.) у разі підтвердження факту відсутності зерна відповідача на складах позивача (на підставі акту перевірки наявності та стану зберігання зерна) чи погіршення його якісних показників (на підставі документу виданого уповноваженим органом), оплата послуг за зберігання, зерна, визначеного у пункті 1.1. розділу 1 договору, відповідачем припиняється до вирішення питання згідно вимог чинного законодавства України судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене:

У відповідно до актів перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам за грудень 2011р., січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р.,квітень 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р., січень 2013р. якість зерна, яке зберігалося позивачем відповідає ДСТУ 3768:2004, зауваження відсутні.

За період з 01.12.2011р. по березень 2013р. позивачем не надані суду будь-які акти перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам та будь-які інші документи, які б фіксували або ж підтверджували погіршення якісних показників зерна в зазначений період.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості зі зберігання зерна за період з 01.12.2011р. по 31.12.2012р.

Як вставлено судом при розгляді справи, за зазначений період якість зерна відповідно до актів перевірки наявності зерна відповідає ДСТУ 3768:2004.

Відповідач у відзиві посилається на те, що актами перевірки наявності до державного інтервенційного фону та відповідності його кількісним та якісним показникам за 05.03.2013р., 30.04.2013р., 03.10.2013р. відповідачем нібито було зафіксовано те, що зерно не може бути застосоване для хлібопекарських потреб й тому в силу п.5.10 договору складського зберігання зерна (в редакції додаткового договору до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011р. за №288 11 від 2012р.) відповідач припинив оплату послуг зберігання зерна.

Враховуючи те, що відповідачем зафіксовано за період з 01.12.2011р. по 03.2013р. належну якість зерна, посилання відповідача на п.5.10 договору та на акти від 05.03.2013, 30.04.2013р., 03.10.2013р. як на підставу не оплати послуг зберігання зерна за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. суд вважає необгрунтованими.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесулаьного кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір складського зберігання від 12.10.2009р. № 545, укладений між Аграрним фондом (01001,м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Приватним сільськогосподарським підприємством «Шляховик» (Київська область, Фастівський район, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код ЄДРПОУ 30786357).

Розірвати договір складського зберігання від 12.08.2011р. № 288/11, укладений між Аграрним фондом (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Приватним сільськогосподарським підприємством «Шляховик» (Київська область, Фастівський район, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код ЄДРПОУ 30786357).

Розірвати додатковий договір від 2013 року до договору складського зберігання зерна від 12.08.2011р. № 288/11, укладений між Аграрним фондом (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Приватним сільськогосподарським підприємством «Шляховик» (Київська область, Фастівський район, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код ЄДРПОУ 30786357).

Зобов'язати Аграрний фонд (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) забрати зі складу Приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик» (Київська область, Фастівський район, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код ЄДРПОУ 30786357). зерно в кількості 400 тонн.

Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик» (Київська область, Фастівський район, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код ЄДРПОУ 30786357) 110 380 грн. 77 коп. основного боргу, 6 795 грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.12.2013 р.

Суддя Т. Ю. Трофименко