Рішення № 36466328, 25.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"25" грудня 2013 року Справа № 927/1303/13

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укргазбуд"

07415, вул. Деснянська, 141, с. Зазим'є, Броварський р-н, Київська обл.; поштова адреса: 03110, вул. О. Пироговського, 19, кор. 2, м. Київ,

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки"

17500, вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки, Чернігівська обл.,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача-1 - Івковецька сільська рада Прилуцького р-ну Чернігівської області

17580, вул. Незалежності, 3а, с.Івківці, Прилуцького р-ну, Чернігівської обл.;

предмет спору: про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;

за участю представників сторін:

від позивача: Філоненко Я.В. (дов. №27 від 05.08.2013р.) - адвокат;

від відповідача: не з'явились;

від ФДМ України: Теслюченко Т.Л. (дов. №360 від 08.11.2012р.) - начальник відділу правового забезпечення;

від третьої особи на стороні відповідача-1: не з'явились;

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ "БУ-1 Прилуки" та КП "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс "Промбаза", що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Івківці, вул. Прилуцька (вул. Мирного), буд.11 та складається з наступних об'єктів нерухомості:

матеріальний склад площею 1200 м. кв.

майстерня з кузнею площею 918,4 м. кв.

лабораторія площею 166,7м.кв.

майстерні МПСМ площею 98,3 м. кв.

майстерні площею 195,1м.кв.

контора промбази площею 469,5 м. кв.

ополубочна майстерня (2 будівлі) площею 604,7м.кв.

склад цементу площею 212,5 м. кв.

котельня площею 203,2м.кв.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 387 ЦК України, договір купівлі-продажу №КП-231-07-12-93 від 06.12.1993р. та свідоцтво про право власності, що видане Фондом державного майна України від 25.05.1994 року за реєстраційним №П-278.

Від позивача надійшла заява від 05.12.2013р. про відмову від позову в частині позовних вимог заявлених до КП "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про скасування державної реєстрації.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.12.2013р. припинено провадження у справі в частині вимог до КП "Прилуцьке міжміське бурю технічної інвентаризації" про скасування державної реєстрації у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Від Фонду державного майна України (далі - Фонд) надійшли письмові пояснення №10-25-15470 від 04.12.2013р., де зазначено, що відповідно до договору оренди від 28.12.1992р. за №1819, укладеного з організацією орендарів орендного підприємства - фірми "Укргазбуд", керуючись п.9 Декрету КМУ від 25.05.1993р. №57-93 "Про приватизацію державних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів зданих в оренду", Фонд прийняв рішення про викуп організацією орендарів державного майна, зданого їй в оренду з правом викупу наказом від 26.07.1993р.№142-ІК. На момент викупу державного майна діяла Методика оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затверджена постановою КМУ від 02.09.1992р. №522. Відповідно до вказаної методики здійснено інвентаризацію орендованого державного майна орендного підприємства, підготовлено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу між ФДМ України та організацією орендарів "Укргазбуд" укладено договір купівлі-продажу №КП-231 від 07.12.1993р., відповідно до якого останній купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства - фірми "Укргазбуд".

Відповідач відзиву на позов не надав, проте в своїх усних та письмових поясненнях за №1/285 від 19.11.2013р. (т.2 арк. спр. 51) позов не визнає, вважає його безпідставним та таким, що поданий з пропуском строку позовної давності, а відтак просить застосувати позовну давність та відмовити в позові.

Представники третьої особи в судові засідання не з'явились та надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позивач вважає, що він є власником оспорюваного майна, що придбав в результаті приватизації шляхом викупу орендованого майна в 1993 році.

Зазначений факт підтверджується наказом Фонду від 27.10.1993р. за №65-ДУ; договором оренди між Фондом та організацією орендарів орендного підприємства фірми «Укргазбуд» від 28.12.1992р., додатковою угодою від 02.11.1993р. до договору оренди від 28.12.1992р., договором купівлі-продажу за №КП-231 від 06.12.1993р., (зареєстрованого першою Київською державною нотаріальною конторою 06.12.1993р. та зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.02.2004р.) відповідно до якого організація орендарів «Укргазбуд» державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Укргазбуд», актом прийому передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства - фірми «Укргазбуд» від 16.03.1994р. та Переліком нерухомого майна, виданого Фондом у 2002 році (пояснення ФДМУ від 04.12.2013 за №10-25-15470).

Разом з цим, позивачем надано суду копії статуту публічного акціонерного товариства «Укргазбуд», установчого договору про створення акціонерного товариства - фірми «Укргазбуд», що підтверджують факт правонаступництва позивачем прав і обов'язків орендного підприємства «Укргазбут».

Слід зазначити, що реєстрація права власності на майновий комплекс «Промбаза» загальною площею 4068,6 кв.м., за адресою: вул. Прилуцька, 11, с.Івківці, Прилуцького району, Чернігівської області за позивачем - ПАТ «Укргазбуд» не здійснювалась, свідоцтво про право власності на спірне майно у позивача відсутнє.

Так, вимоги позивача ґрунтуються як на підставі ст. 387 ЦК України так і на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст. ст.387 та 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК України) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина третя статті 388 ЦК України).

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, основною підставою для застосування вищезазначених норм є наявність факту вибуття майна з володіння власника поза його волею.

З матеріалів справи вбачається, про що зазначає сам позивач у позовній заяві, що цілісний майновий комплекс «Промбаза» загальною площею 4068,6 кв.м., за адресою: вул. Прилуцька, 11, с.Івківці у 2003 році вибув з його володіння шляхом безоплатної передачі у комунальну власність Івковецькій сільській раді на підставі акту-приймання-передачі (без номеру та дати), підписаного з боку позивача керівником та головним бухгалтером його структурного підрозділу - БУ№1 АТФ «Укргазбуд».

Враховуючи виписку з рішення виконкому Івковецької сільської ради від 29.12.2003 року (стр.33 т.1), в якій є посилання на зазначений акт, господарський суд приходить до висновку, що зазначений акт був складений до прийняття рішення Івковецької сільською радою, а саме не пізніше 29.12.2003р..

Отже, правочином, на підставі якого майно вибуло з володіння позивача є акт приймання-передачі майнового комплексу до комунальної власності Івковецької сільської ради, що не заперечується позивачем.

Так, в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на нікчемність зазначеного правочину відповідно до ст.228 ЦК України.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Проте, позивачем не враховано наступне.

Відповідно до частин 1 та 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р; Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли і продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що акт приймання-передачі майнового комплексу «Промбаза» до Івковецької сільської ради був складений до набрання чинності Цивільним кодексом України, а відтак посилання позивача на положення Закону (ст. 228 ЦК України), що не був чинний на час вчинення правочину (акту приймання-передачі) є необґрунтованими.

Так, в даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року.

Враховуючи положення ст.ст. 48,49, 151 ЦК Української РСР угоди можуть визнаватись недійсними або такими, що неукладені.

Будь-яких доказів, зокрема, відповідно до ст. 35 ГПК України: рішень господарський судів (іншого органу, який вирішує господарські спори), вироків суду у кримінальному провадженні, що набрали законної сили, рішень суду з цивільних справ, що набрали законної сили та встановлювали факт вибуття оспорюваного майна поза волею позивача чи нікчемність (недійсність, неукладеність) правочину (угоди) щодо передачі оспорюваного майна Івковецькій сільській раді, господарському суду не надано.

Щодо вимог позивача до ТОВ «БУ-1 Прилуки» як особи, що набула майно без достатньої правової підстави, суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ст. 387 ЦК України, відповідачем у даній справі повинна бути особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

В даній справі відповідачем є ТОВ «БУ-1 Прилуки». З наявних матеріалів справи вбачається (про що не заперечується і позивачем), що відповідач придбав цілісний майновий комплекс «Промбаза» загальною площею 4068,6 кв.м., вул.. Прилуцька, 11, с.Івківці у Івковецької сільської ради на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.09.2006р. між ним та Івковецькою сільською радою. В договорі зазначено, що цілісний майновий комплекс «Промбаза» належить Івковецькій сільській раді на підставі свідоцтва про право власності від 12.07.2004 року.

Виходячи з викладеного, доводи позивача про те, що відповідач володіє майном без відповідної правової підстави спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи той факт, що позивачем не доведено вибуття спірного майна поза його волею, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача та відмову в задоволенні позовних вимог.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 30 грудня 2013 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна