Рішення № 36466213, 26.12.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р. Справа № 5010/653/2011-3/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Український промисловий банк",

бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ,01133

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 106/КВ-07 від 24.07.07р.

на загальну суму 933 201 грн. 55 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача представники не з'явилися.

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (посвідчення НОМЕР_2 від 02.04.99р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №106/КВ-07 про відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 24.07.2007 року в розмірі 933 201 грн. 55 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2011 року порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 12.04.2011 року. Ухвалою суду від 12.04.2011 року відкладено розгляд справи на 10.05.2011 року. В судовому засіданні 10.05.2011 року судом оголошено перерву в розгляді справи до 26.05.2011 року, про що представники сторін повідомлені. Ухвалою суду від 26.05.2011 року провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 07.06.2012 року поновлено провадження у справі і призначено розгляд справи на 19.06.2012 року. Ухвалою суду від 19.06.2012 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2012 року поновлено провадження у справі і призначено розгляд справи на 01.11.2012 року. Ухвалою суду від 01.11.2012 року судом у справі призначено судову економічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 20.12.2012 року поновлено провадження у справі і призначено розгляд справи на 10.01.2013 року. Ухвалою суду від 10.01.2013 року відкладено розгляд справи на 22.01.2013 року. Ухвалою суду від 22.01.2013 року відкладено розгляд справи на 07.02.2013 року. Ухвалою суду від 07.02.2013 року матеріали справи направлено експерту для продовження проведення експертизи, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 03.06.2013 року поновлено провадження у справі і призначено розгляд справи на 13.06.2013 року. В судовому засіданні 13.06.2013 року судом оголошено перерву у розгляді спору до 20.06.2013 року, про що представники сторін повідомлені. Ухвалою суду від 20.06.2013 року судом повторно призначено у справі судову економічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 09.12.2013 року поновлено провадження у справі і призначено розгляд справи на 19.12.2013 року. Ухвалою суду від 19.12.2013 року відкладено розгляд справи на 26.12.2013 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився, причини такої неявки суду не повідомив. Відповідач явку повноважного представника забезпечив, проти позову заперечив, згідно відзиву на позовну заяву (вх. №20617/13 від 26.12.13).

Варто зазначити, що 19.12.2013 року від відповідача надійшло клопотання (вх. №20165/13 від 19.12.13) про призначення у справі судову економічну експертизу. При цьому відповідач посилається на той факт, що на його адресу не поступало рахунку щодо оплати проведення експертизи, що стало підставою для повернення матеріалів справи з експертної установи без проведення експертизи.

З приводу цього суд зазначає, що підстави для задоволення такого клопотання відсутні, з огляду на відсутність переконливих належних доказів в обгрунтування такого клопотання та тривалий розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

В позовній заяві №2162 від 01.03.2011 року (вх. №553 від 28.03.11) йдеться про те, що 24.07.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (надалі за текстом - позивач, банк) та підприємцем ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач, позичальник) укладено кредитний договір №106/КВ-07 про відкриття відновлюваної мультивалютної лінії (надалі за текстом - кредитний договір).

За умовами кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювану кредитну лінію у розмірі еквівалентному 160 000, 00 доларів США. Згідно п.п.2.2 кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_3 в ТОВ "Укрпромбанк" та здійснювати видачу кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника.

Згідно п. п. 1.1, 6.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням і повернути його у строк до 23.07.2012 року. Згідно п.4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 кредитного договору. Відповідно до п.4.6 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості позичальник зобов'язаний сплатити проценти з розрахунку 30 % річних. За словами позивача, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав.

Також позивач зазначив, що надсилав відповідачу листи №17421 від 17.112010 року та №138 від 12.01.2011 року з вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором №106/КВ-07 від 24.07.2007 року.

В позовній заяві також вказано про те, що п. 8.1 кредитного договору передбачено, що у разі порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Позивач зазначив, що заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів становить 903 688 грн. 60 коп., з них: 681 289 грн. 77 коп. - заборгованість за кредитом; 183 242 грн. 91 коп. - заборгованість за процентами; 39 155 грн. 92 коп. - заборгованість по комісіям.

За словами позивача, відповідач кредитних коштів не повернув, прострочив сплату процентів за користування кредитними коштами, наслідком чого стало нарахування позивачем пені в розмірі 29 512 грн. 95 коп., в тому числі:5 593 грн. 35 коп. - пеня за несвоєчасне погашення простроченої комісії; 23 919 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених відсотків.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №106/КВ-07 від 24.07.2007 року на загальну суму 933 201 грн. 55 коп.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Посилаючись на відзив (вх. №20617/13 від 26.12.13)на позовну заяву, вказав таке. Відповідач вважає, що сума заборгованості в розмірі 933 201 грн. 55 коп. є завищеною. Згідно відзиву, позивачем у розрахунку заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором не вказані суми по оплаті процентів відповідачем. Іншими словами, в розрахунку позивача сума погашення процентів є меншою за ту суму, яку насправді сплатив відповідач. Також відповідач зазначив, що згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 106/КВ-07 від 24.07.2007 року у справі №5010/2245/2011-18/91 деякі суми заборгованості та нарахованих оплат не відповідають сумам заборгованості та нарахованих оплат вказаних позивачем у розрахунку по даній справі.

Відповідач вважає, що завищена і пеня за несплаченими процентами та комісією, а тому її нарахування, на думку відповідача, є безпідставною та необгрунтованою. Відповідач пояснює це тим, що відповідно до розрахунку позивача сум нарахованих та непогашених відсотків за період з березня 2009 року по червень 2009 року (включно) відсутня сума непогашених відсотків, однак, як стверджує відповідач, позивачем нараховується за травень-червень пеня та в розрахунку починаючи з травня 2009 року вказується заборгованість відповідача за процентами з наростаючим підсумком.

Щодо вказаної в розрахунку заборгованості формули розрахунку суми нарахованих процентів відповідач вказав таке. Провівши перерахунок вказаних процентів, нарахованих позивачем в розрахунку, відповідач виявив те, що ця нарахована позивачем сума процентів в три рази перевищує розмір суми, перерахованої відповідачем.

З огляду на викладене, відповідач просив суд в позові відмовити.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Судом встановлено, що до розгляду заявлено позовні вимоги, сума заборгованості за якими / кредитний договір №106/КВ-07 від 24.07.2007 року/ становить: основна заборгованість - 681 289 грн. 77 коп.; за процентами - 183 242 грн. 91 коп.; по комісіям - 39 155грн. 92 коп.; пеня за несвоєчасне погашення простроченої комісії - 5 593 грн. 35 коп.; пеня за несвоєчасне погашення прострочених відсотків - 23 919 грн. 60 коп. Разом (як вказано позивачем в гривневому еквіваленті) - 933 201 грн. 55 коп.

З приводу заявленої вимоги про стягнення з відповідача 681 289 грн. 77 коп. заборгованості за кредитом суд вважає за необхідне вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено кредитний договір №106/КВ-07 про відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 24.07.2007 року.

Відповідно до названого договору сторони взяли на себе відповідні зобов'язання. Відповідно до п. 5.1.1. договору Банк зобов'язався відкрити позичальнику позичкові рахунку для обліку заборгованості за кредитом, рахунки для нарахування та сплати процентів, рахунку для сплати комісій. Відповідно до п.6.1. договору позичальник зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього договору; своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим договором; достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредитку, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.1.1. кредитного договору строк кредитної лінії становить з 24.07.2007 року по 23.07.2012 року. Іншими словами, відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти до 23.07.2012 року.

Згідно п.4.1. кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього договору. У випадках порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредит вважається простроченою та переноситься банком на рахунок для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії виписки з особового рахунку відповідачу було видано кредитні кошти в сумі 681 289 грн. 77 коп.

Відповідач, у свою чергу, доказів повернення позивачу спірних коштів не подав. Вимогу позивача про стягнення вказаних коштів нічим не спростував.

З огляду на викладене, в суду є всі підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 681 289 грн. 77 коп.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача решти 251 911 грн. 78 коп., з яких:183 242 грн. 91 коп. - заборгованість за процентами, 39 155 грн. 92 коп. - заборгованість по комісіям, 5 593 грн. 35 коп. - пеня за несвоєчасне погашення простроченої комісії та 23 919 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених відсотків, потрібно зазначити таке.

При розгляді судом матеріалів справи було встановлено, що поданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами, комісії та пені суперечить розрахунку, поданому відповідачем. В розрахунку позивача, суми за вказаними категоріями є вищими, за ті, які вказані в розрахунку відповідача. Це, у свою чергу, ставить під сумнів правильність нарахування позивачем сум за процентами, комісіями та пені.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2012 року призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Підставою для призначення такої експертизи стало те, що судом взято до уваги невідповідність розрахунку позивача з приводу спірного кредиту, але в різних справах. Судові витрати по проведенню експертизи покладено на позивача, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду спору.

Листом №195 від 20.03.2013 року матеріали справи №5010/653/2011-3/24 повернулися до господарського суду Івано-Франківської області без виконання ухвали суду від 01.11.2012 року. Причиною такого повернення стало те, що 14.01.2013 року на адресу експертної установи надійшов лист від ТзОВ "Український промисловий банк" про відмову від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової економічної експертизи. Таким чином, ухвала суду залишилась невиконаною.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2013 року судом повторно призначено судову економічну експертизу. При цьому, витрати на проведення такої експертизи покладено на відповідача. Проте, 15.11.2013 року з експертної установи повернулися матеріали справи без виконання ухвали суду від 20.06.2013 року. У листі № 897 від 15.11.2013 року вказано, що 30.09.2013 року на адресу відповідача при супровідному листі №742 було надіслано рахунок №256 від 30.09.2013 року про оплату проведення експертного дослідження. Станом на 15.11.2013 року кошти на рахунок Львівського НДІ судових експертиз не надійшли. Отже, ухвала суду повторно залишилась без виконання.

9 грудня 2013р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.12.2013р. Ухвалою суду зобов'язано відповідача по справі подати контррозрахунок по справі, а також зобов'язано сторін направити в судове засідання компетентних представників. Проте, ухвала суду не виконана, представники сторін в засідання суду не з'явились, відповідач конкретного контрозрахунку суду не подав, натомість звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи. Оскільки у суду вкотре відсутні відомості про причини неявки представників в судове засідання - суд відклав розгляд справи та зобов'язав учасників процесу направити в судове засідання своїх представників.

Відповідач виконав вимоги ухвали суду як від 19 грудня 13р. так і від 9 грудня 13р.: направив в судове засідання свого представника та вказав на низку фактів, як на доказ того, що розрахунок позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені та комісії є неправильним.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу - господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачає, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунені в майбутньому. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування п.5 ч.1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі,

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору,

- позивач не подав документи, витребувані судом чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто незалежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій. При цьому береться до уваги і те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог /п.п.4.8, 4.9 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р./

З огляду на викладені вимоги діючого законодавства та фактичні обставин справи - суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах, комісії та пені без розгляду, приймаючи до уваги таке.

Відповідач заперечує правильність розрахунку позивача в частині щодо нарахованих процентів, комісії та пені та вказує конкретні фінансові операції, які, на думку відповідача, не знайшли свого відображення в розрахунку позивача. Позивач цих тверджень перед судом не спростував, але одночасно їх і не визнав. Вимоги ухвали суду від 1 листопада 2012р. щодо оплати судових витрат на проведення експертизи не виконав, експертиза не проведена, внаслідок чого позивач залишив суд можливості отримати професійні роз'яснення по спірному питанню.

Для з'ясування всіх спірних питань по розрахунку процентів, комісії та пені судом - явка представника позивача в судовому засіданні є дійсно необхідною.

За таких обставин ненаправлення компетентного представника в судові засідання 9 грудня та 19 грудня 2013р., як це вимагалось ухвалами суду, є тією обставиною, яка перешкоджає об'єктивному розгляду спору в цій частині.

Оскільки суд прийшов до висновку про залишення позову без розгляду в цій частині - заява сторони про застосування строку позовної давності теж залишається без розгляду.

За таких обставин суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 659 Цивільного кодексу України, п. п. 4.8, 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст.ст. 32, 43, 44, 49, п.5 ч.1 ст. 81, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_1 / АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в Івано-Франківській філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 336912 / на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" / 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, МФО 321024, накопичувальний рахунок в гривні в Головному Управлінні Національного Банку по м. Києву та Київській області № 32078416101 / заборгованість за кредитним договором №106/КВ-07 від 24.07.2007 року в сумі 681 289 грн. 77 коп. (шістсот вісімдесят одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять гривень сімдесят сім копійок) та судовий збір в сумі 6 985 грн. 19 коп. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень дев'ятнадцять копійок).

В частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах, комісії та пені на загальну суму 251 911 грн. 78 коп. - позов залишити без розгляду.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.12.13

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Гавінська Л.Д. 30.12.13