Постанова № 36466110, 09.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 р. Справа №805/16754/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.,

за участі:

прокурора Хейфець Р.В.,

представника позивача Городецької О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Прокурора м. Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 41432,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 41432,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 15.10.2013 року відповідач має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 41432,00 грн. Зазначена заборгованість виникла внаслідок недотримання відповідачем вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, відповідно до якої платники податків зобов'язані сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Також позивач вказує на те, що ним були виставлені та направлені відповідачу перша податкова вимога № 1/331 від 20.12.2001 року на суму 60505,13 грн. та друга податкова вимога № 2/186 від 29.01.2002 року на суму 201940,76 грн., однак здійснені заходи не призвели до погашення податкового боргу.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» податкову заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 41432,00 грн.

В судовому засіданні прокурор надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив розглядати справу без його участі.

Відповідно ч.1,3 ст.136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст. 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає визнання адміністративного позову до уваги, крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» основною функцією органів прокуратури України є функція по представництву інтересів держави в суді у випадках, визначених Законом. Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Позивач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як юридична особа 05 листопада 2003 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 03361543, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 28.06.1993 року згідно довідки про взяття на облік платника податків № 1305911400020 від 02.10.2013 року.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем надана до позивача податкова декларація з податку на додану вартість від 21.06.2013 року за звітний (податковий) період - травень 2013 року, рядком 25 якої відповідач визначив до сплати суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 41432,00 грн.

Позивачем виставлена відповідачу перша податкова вимога №1/331 від 20 грудня 2001 року, згідно якої станом на 20 грудня 2001 року сума податкового боргу вказаного платника податків за погодженими податковими зобов'язаннями становить 60505,13 грн. Відповідачем вищезазначена податкова вимога отримана 20.12.2001 року, що підтверджується його підписом на корінці першої податкової вимоги.

Також позивачем виставлена відповідачу друга податкова вимога №2/186 від 29 січня 2002 року, згідно якої станом на 24 січня 2002 року сума податкового боргу вказаного платника податків за погодженими податковими зобов'язаннями становить 64597,14 грн. Відповідачем вищезазначена податкова вимога отримана 30.01.2002 року, що підтверджується його підписом на корінці другої податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними визначений ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Як вбачається із матеріалів справи починаючи з 20 грудня 2001 року (дата формування першої податкової вимоги) по теперішній час відповідач безперервно мав податковий борг, у зв'язку з чим податкові вимоги №1/331 від 20 грудня 2001 року та №2/186 від 29 січня 2002 року є чинними.

Тобто, на час розгляду справи у відповідача існує податкова заборгованість з податку на додану вартість перед бюджетом, яка складає у загальному розмірі 41432,00 грн., що підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків станом на 09.12.2013 року.

Згідно п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день звернення позивача до суду із позовом, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії, направлені на стягнення наявної суми податкового боргу з відповідача, проте зазначені дії не призвели до позитивних результатів.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про наявність підстав для стягнення з позивача загальної суми податкового боргу у розмірі 41432,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 -162, 183-2 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Прокурора м. Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 41432,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих комунальне підприємство «Макіївський міськводоканал» (ЄДРПОУ 03361543), суму податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 41432 (сорок одна тисяча чотириста тридцять дві) грн. 00 коп. на користь державного бюджету м. Макіївки, на р/р 31114029700068, код платежу 1401011, банк отримувач ГУДКУ у Донецькій області, код ОКПО банку 37990227, МФО 834016.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09.12.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 13.12.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.