Рішення № 36465463, 24.12.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

24.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц- 797284613 р. Головуючий в першій

Категорія 27 інстанції Завгородня Л.М.

Доповідач в апеляційній

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Андрейченко А.А., Єфімової В.О.,

за участю секретаря - Лашкевич Н.О.,

представника позивача - Олійникової Я.В.

представника відповідачів - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 30 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Служба у справах дітей Гагарінської районної державної адміністрації в м. Севастополі про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом вимоги якого уточнив та просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SE00GА00000442 від 26.06.2008 року, виселити відповідачів та усіх зареєстрованих осіб із вказаної квартири, а також стягнути судові витрати.

Вимоги позову мотивовані тим, що 26.06.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, був укладений кредитний договір №SE00GА00000442. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором позивач та відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали договір іпотеки від 27.06.2008 року згідно до умов якого передали у іпотеку Банку спірну квартиру. У зв'язку із тим, що умови кредитного договору позичальником ОСОБА_5 не виконуються, банк звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 30 вересня 2013 року вимоги позову задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування порушення норм процесуального закону зазначає, що суд не зупинив провадження у справі до вирішення її позову про визнання недійсними умов кредитного договору. Порушення матеріального закону пов'язує з тією обставиною, що згідно умов кредитного договору погашення боргу має здійснюватися частинами, термін остаточного повернення кредиту не настав, а тому вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору ОСОБА_5 не виконуються, а тому є правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України та договорами (угодами), укладеними між банком та клієнтом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.06.2008 року між ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір №SE00GА00000442, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у розмірі 93115,10 доларів США на придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення отриманих коштів 26.06.2018 року.

Згідно до ст. 572 ЦК України, ст. 1, 33 ЗУ „Про іпотеку" в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

За приписами статті 11 ЗУ „Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 27.06.2008 року укладено договір іпотеки, згідно умов якого у іпотеку банку позичальником ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було передано наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 та належить відповідачам на праві власності.

Згідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до п. 22 Договору іпотеки у випадку порушенням Позичальником умов Кредитного договору або Іпотекодавцями умов цього договору Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Договору.

Відповідно до п. 16.7.1 Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що Іпоткодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо на момент настання термінів виконання якого-небуть із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

З матеріалів справи вбачається, що умови договору кредиту відповідачем ОСОБА_5 належним чином не виконуються, в наслідок чого станом на 17.07.2012 року виникла заборгованість у розмірі 215143,37 доларів США, що еквівалентно 1 719 640,09 грн.

19.07.2012 року за вих. №14/1592 ОСОБА_5 та вих. №14/1593 ОСОБА_6 банком направлено повідомлення про існування заборгованості за кредитним договором, необхідність її погашення, попередження про те, що у випадку не її погашення банком буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.21,22).

Статтею 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачено право та процедуру іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених банком вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду в цій частині.

Також у апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що судом першої інстанції у порушенні норм процесуального права не було розглянуто клопотання про зупинення провадження у справі, однак судова колегія вважає ці обставини такими, що не впливають на правильність вирішення справи по суті. До того ж обставина, зазначена відповідачем для зупинення провадження у справі, а саме вирішення її позову про визнання недійсними умов кредитного договору, не є підставою для зупинення провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України.

В той же час колегія суддів не може погодитись з рішенням суду та вважає безпідставним висновки суду в частині виселення зі спірної квартири інших осіб, які на момент вселення будуть зареєстровані та/або проживатимуть у спірній квартирі та стягнення з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 судових витрат, оскільки сторонами укладених між позивачем та відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договорів останні не були, зареєстровані в спірній квартирі після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, а тому рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення судових витрат в рівних частках з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також виключенню з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівки про висення всих інших осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч. 1 ст.309, ст.ст. 314 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 вересня 2013 року в частині розподілу судових витрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в рахунок відшкодування судових витрат по 1609,50 грн. з кожного.

Виключити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівку про виселення інших осіб, які на момент вселення будуть зареєстровані та/або проживатимуть у спірній квартирі.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: А.А.Андрейченко

В.О.Єфімова

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц- 797284613 р. Головуючий в першій

Категорія 27 інстанції Завгородня Л.М.

Доповідач в апеляційній

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Андрейченко А.А., Єфімової В.О.,

за участю секретаря - Лашкевич Н.О.,

представника позивача - Олійникової Я.В.

представника відповідачів - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 30 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Служба у справах дітей Гагарінської районної державної адміністрації в м. Севастополі про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч. 1 ст.309, ст.ст. 314 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 вересня 2013 року в частині розподілу судових витрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в рахунок відшкодування судових витрат по 1609,50 грн. з кожного.

Виключити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівку про виселення інших осіб, які на момент вселення будуть зареєстровані та/або проживатимуть у спірній квартирі.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: А.А.Андрейченко

В.О.Єфімова