Ухвала суду № 36464424, 28.11.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар Тодоряк Г.Д.

з участю представника публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» Турик І.М., представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору поруки припиненим, -

встановила:

23 вересня 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору поруки припиненим.

20.08.2013 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про збільшення позовних вимог і просив визнати недійсною додаткову угоду від 19.06.2009 року,укладену між ним та ПАТ «Універсал Банк».

Посилався на те, що між ним та ВАТ «Універсал Банк» 26 березня 2008 року укладено договір поруки № 051-2008-769-Р/1 у забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 051-2008-769, укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору поруки він взяв на себе зобов'язання відповідати перед Банком за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №051-2008-769, а саме він поручився за зобов'язання позичальника у розмірі 9,95% річних без порушення терміну сплати та 29,85% річних у разі порушення терміну сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

№22ц- 794 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Волошин С.О.

Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк Л.М.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

10 червня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду бlн до кредитного договору №051-2008-769 від 26 березня 2008 року, відповідно до умов якої збільшено розмір зобов'язань позичальника перед Банком, а саме визначено, що процентна

ставка за кредитом складає 10,95% річних (без прострочення сплати) та 32,85 % річних (у разі порушення терміну сплати).

19 червня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду бlн до кредитного договору № 051-2008-769 від 26 березня 2008 року, відповідно до умов якої знову збільшено розмір зобов'язань позичальника перед Банком, а саме визначено,що процентна ставка за кредитом складає 11,99 % річних (без прострочення сплати - базова процентна ставка 5,32 збільшилась на 6,76 = 11,99).

Пунктом 6.3. Додаткової угоди б/н від 19 червня 2009 року визначено, що у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, Банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 2% від суми невиконаного зобов'язання (в редакції кредитного договору від 26.03.2008 року такий пункт договору був відсутній).

На підтвердження того, що він поручився за збільшеними кредитними зобов'язаннями позичальника, які викладені в додаткових угодах до кредитного договору від 10.06.2009 року та 19.06.2009 року, Банком надано додаткову угоду до договору поруки №051-2008-769-Р1 від 26 березня 2008 року, укладену 19 червня 2009 року, яку він не підписував, зазначений від його імені підпис вчинений іншою особою. Тому, згода (волевиявлення) на укладення додаткової угоди та на надання поруки за збільшеним кредитним зобов'язанням Позичальника перед Банком, не відповідала його внутрішній волі, на підставі чого додаткова угода від 19 червня 2009 року повинна бути визнана недійсною.

Посилався на те, що про збільшення обсягу відповідальності позичальника перед Банком згідно умов додаткових угод від 10 червня 2009 року та від 19 червня 2009 року йому не було відомо.

Просив визнати недійсною Додаткову угоду по договору поруки №051-2008-769 від 26 березня 2008 року, укладену 19 червня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2. Визнати припиненим договір поруки №051-2008-769-Р1 від 26 березня 2008 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсною Додаткову угоду по договору поруки №051-2008-769 від 26 березня 2008 року, укладену 19 червня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2.

Визнано припиненим з 10 червня 2009 року договір поруки №051-2008-769-Р1 від 26 березня 2008 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2.

Вирішено питання про судовий збір.

На дане рішення суду ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк».

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду незаконне і необґрунтоване, оскільки було прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсною Додаткову угоду до договору поруки №051-2008-769 від 26 березня 2008 року, укладену 19 червня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2, та визнання припиненим з 10 червня 2009 року договору поруки №051-2008-769-Р1 від 26 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та на підставі поданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року між ВАТ «УніверсалБанк» (перейменовано на ПАТ «УніверсалБанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 051-2008-769, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 55 000 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,95 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.03.2028 року, що підтверджується копією договору (а.с. 12-17 том 1).

26 березня 2008 року, в забезпечення кредитного договору № 051-2008-769, між ОСОБА_2 та ВАТ «УніверсалБанк» (перейменовано на ПАТ «УніверсалБанк»), укладено Договір поруки № 051-2008-769-Р/1 (а.с. 40-42).

Пунктами 2.1 Договору поруки № 051-2008-769-Р/1 від 26 березня 2008 року встановлено, що Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя.

Під «згодою Поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки Поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну лисами, факсимільними повідомленнями та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

10 червня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк» та позичальником ОСОБА_4 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 051-2008-769 від 26 березня 2008 року відповідно до умов якої збільшено розмір зобов'язань позичальника перед Банком, а саме : визначено, що процентна ставка за кредитом складає 10,95 % річних (без прострочення сплат та 32,85 % річних (у разі порушення терміну сплати) (а. с. 23-24).

19 червня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено додатком угоду б/н до кредитного договору № 051-2008-769 від 26 березня 2008 року, відповідно до умов якої знову збільшено розмір зобов'язань позичальника перед Банком, а саме визначено, процентна ставка за кредитом складає 11,99 % річних (без прострочення сплати - баз: процентна ставка 5,32 збільшилась на 6,76 =11,99).

Пунктом 6.3. визначено, що у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, Банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 2% від суми невиконаного зобов'язання (в редакції кредитного договору від 26.03.2008 року такий пункт договору був відсутній).

19 червня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду б/н до договору поруки № 051-2008-769-Р/1 від 26 березня 2008 року, відповідно до умов якої сторони погодили збільшення відсотків за користування кредитом, які обумовленні між Банком та позичальником в додаткових угодах до кредитного договору №051- 2008-769 від 26 березня 2008 року датованих 10 червня 2009 року та 19 червеня 2009 року.

Відповідно до висновку експерта № 1537-К від 19 вересня 2013 року підписи від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді від 19 червня 2009 року до договору поруки № 051-2008-769-Р/1 від 26 березня 2008 року - виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с. 31-32 т. 2).

Ч.1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Як передбачає ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 3 згаданої статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки, позивач не підписував додаткову угоду, тому відсутнє його волевиявлення на укладення такої угоди, а, отже така додаткова угода є недійсною, про що правильно зазначив у своєму рішенні суді І інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Ч.1 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

П.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Судом встановлено, що з укладенням додаткових угод до кредитного договору від 10 червня 2009 року та 19 червня 2009 року змінено зобов'язання поручителя без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не змушував позичальника укладати додаткові угоди, а позичальник сам звернувся в банк з пропозицією якимось чином полегшити йому умови кредитування є безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

Крім того, надуманими є твердження апелянта про те, що додаткова угода до кредитного договору № 051-2008-769 від 26 березня 2008 року укладалась з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, і була направлена на те, щоб врегулювати розмір заборгованості, який виник в результаті цих явищ.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, ПАТ «Універсал Банк» не надав суду апеляційної інстанції докази на спростування висновків суду першої інстанції, а саме не довів той факт, що підпис в додатковій угоді від 19 червня 2009 року до договору поруки № 051-2008-769-Р/1 від 26 березня 2008 року виконано ОСОБА_2

За відсутності даних, які б підтверджували інформованість поручителя і його згоду на збільшення розміру його відповідальності, суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про припинення поруки.

Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду І інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий :

Судді: