Ухвала суду № 36459383, 25.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/8344/13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 638/16262/13-ц Гайдук Л.П.

Категорія: оскарження дій Доповідач: Даниленко В.М.

державного виконавця

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова Олександра Володимировича , -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року заявник ОСОБА_2, як сторона виконавчого провадження (стягувач), звернувся до суду з вищезазначеною скаргою, в якій вказував на те, що на підставі виконавчого листа № 2011/16779/12 р. 2/638/2012/2013, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 16.05.2013 року, державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюковим О.В. 06 червня 2013 року за заявою стягувача були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень за № 38358362, 38359474, 38358068, 38357630, 38360775 про примусове виконання зазначеного виконавчого листа, а саме: про виселення боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1.

18 липня 2013 року почались виконавчі дії з примусового виконання зазначеного виконавчого документа та представник стягувача ОСОБА_9 разом із державним виконавцем Євсюковим О.В. вийшли за вказаною адресою, проте реальне виконання рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист, державним виконавцем фактично не здійснювалося, позаяк останнім було складено акт про відсутність у квартирі як самих боржників, так і їхніх речей, хоча в житловому приміщенні знаходилося декілька двоспальних ліжок, три столи, три шафи, холодильник та інші особисті речі боржників, які за словами присутнього там, нібито орендаря житла ОСОБА_10 належать не йому.

При цьому, державним виконавцем у супереч вимогам закону акт опису речей, виявлених у зазначеній квартирі не складався й ця квартира від цих речей звільнена не була. Крім того, для проведення виконавчих дій державним виконавцем взагалі не залучалися працівники міліції, представники КП «Жилкомсервіс» та вантажники для звільнення квартири від речей боржників, що в ній знаходилися.

25 вересня 2013 року згідно раніше досягнутої домовленості представник стягувача ОСОБА_9 прибув до вищевказаної квартири для участі у проведенні виконавчих дій з примусового виселення боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із цього житлового приміщення. При цьому працівники міліції, представники КП «Жилкомсервіс» та вантажники знову ж таки не були залучені до проведення виконавчих дій, а державним виконавцем Євсюковим О.В. в черговий раз було складено акт про відсутність боржників у квартирі, з якої вони підлягали виселенню, та відсутність там їхніх речей, позаяк присутня в квартирі гр-ка ОСОБА_11, що представилась дружиною орендатора ОСОБА_10, заявила, що всі речі, що знаходяться в квартирі належать їй, а договір оренди квартири, який був укладений з ОСОБА_4, продовжено до 15 грудня 2013 року.

Посилаючись на вказані обставини, скаржник ОСОБА_12 просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова О.В. при здійсненні виконавчих дій та зобов'язати останнього вжити необхідні заходи для належного виконання виконавчих проваджень за № 38358362, 38359474, 38358068, 38357630, 38360775 з приводу примусового виселення боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 відповідно до вимог діючого законодавства.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_12 ОСОБА_13 подану скаржником скаргу на бездіяльність державного виконавця Євсюкова О.В. при виконанні останнім виконавчих дій підтримав у повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюков О.В., будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи судом, між тим у судове засідання не з'явився, причин своєї неявки до суду не повідомив і будь-яких заперечень на подану на нього скаргу чи доказів на її спростування до суду не представив.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2013 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова О.В. задоволено.

Визнано бездіяльність державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова О.В. по виконанню виконавчих листів по виконавчим провадженням за № 38358362, 38359474, 38358068, 38357630, 38360775 про виселення боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 неправомірною та зобов'язано останнього прийняти заходи по виконанню зазначених виконавчих документів по вказаним виконавчим провадженням.

В апеляційній скарзі державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова О.В., як представника цього відділу державної виконавчої служби, ставиться питання про скасування зазначеної ухвали районного суду та постановлення по справі нової ухвали про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 за її безпідставністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що ним здійснювалися всі передбачені законом заходи для примусового виконання судового рішення про виселення боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1, але суд першої інстанції на ці обставини належної уваги не звернув, у зв'язку з чим необґрунтовано задовольнив скаргу стягувача ОСОБА_2

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі: Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, та здійснюється на підставі виконавчих документів, у тому числі й виконавчих листів, що видаються судами, (ст.ст. 2, 17 Закону № 606-XIV).

Обов'язки і права державних виконавців визначені законодавцем у ст. 11 Закону № 606-XIV.

Відповідно до вказаної правової норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець, зокрема має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Згідно зі ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Порядок виконання рішення про виселення боржника врегульовано ст. 78 Закону № 606-XIV

Відповідно до вказаної правової норми державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

При цьому державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням.

Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника.

У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.

Як встановлено по праві, 06 червня 2013 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюковим О.В. за заявою стягувача ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 2011/16779/12 р. 2/638/2012/2013, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 16.05.2013 року, були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень за № 38358362, 38359474, 38358068, 38357630, 38360775 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа, а саме: про виселення боржників ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1.

При цьому боржникам було запропоновано добровільно виконати рішення суду у 15-денний строк з моменту винесення постанов, однак документального підтвердження добровільного виконання рішення суду та виселення з зазначеної квартири від боржників до державного виконавця не надходило.

19 липня та 29 вересня 2013 року державним виконавцем Євсюковим О.В. без попереднього письмового повідомлення боржників про день і час їх примусового виселення з займаного ними житлового приміщення було здійснено вихід до квартири АДРЕСА_1, яка підлягала звільненню від боржників.

При цьому зазначені виходи державного виконавця до вказаної квартири для примусового виконання рішення суду були здійснені останнім без залучення працівників органів внутрішніх справ, належне в квартирі майно державним виконавцем у супереч вимогам п. 5 ст. 78 Закону № 606-XIV описано не було, паспортних даних сторонніх осіб, які на той час з їх слів перебували в квартирі на підставі договору найму житлового приміщення, укладеного з боржником ОСОБА_14, державним виконавцем не встановлювалося, позаяк такі дані у складених державним виконавцем актах від 19.07.2013 року та 29.09.2013 року відсутні, як не перевірялась і відповідність договору найму жилого приміщення вимогам ст. 158 ЖК УРСР, тобто його реєстрації у виконкомі органу місцевого самоврядування.

Крім того, склавши акт від 25.09.2013 року про те, що боржники ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 вже не проживають і належні їм речі в цій квартирі відсутні, тобто встановивши, що останні фактично в добровільному порядку виконали рішення суду про їх виселення з цього житлового приміщення в повному обсязі згідно з виконавчим документом, державний виконавець відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону № 606-XIV повинен був винести постанови про закінчення виконавчих проваджень з обов'язковим мотивуванням підстав їх винесення, з затвердженням цих постанов начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, та надісланням копій цих постанов у триденний строк сторонам, які могли їх оскаржити у порядку, встановленому цим Законом.

Проте зазначених дій державним виконавцем Євсюковим О.В. також здійснено не було, що фактично на протязі тривалого часу позбавляє власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_12 можливості самостійно користуватися належним йому житлом, або пред'явити відповідні вимоги до сторонніх осіб, які проживають у його квартирі, про захист своїх прав власності .

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, розглянувши справу по суті, обґрунтовано задовольнив скаргу заявника (стягувача) ОСОБА_12, та визнавши бездіяльність державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова О.В. по виконанню виконавчих листів по виконавчим провадженням за № 38358362, 38359474, 38358068, 38357630, 38360775 про виселення боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 неправомірною, зобов'язав останнього прийняти заходи по належному виконанню зазначених виконавчих документів по вказаним виконавчим провадженням.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, що наведені на її обґрунтування, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим районним судом по справі судовим рішенням та суб'єктивної його переоцінки, то ці доводи апелянта в даному випадку є несуттєвими, судове рішення, прийняте районним судом по суті розглянутої ним скарги не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції - відхилити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: