Рішення № 36459355, 25.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/7417/ 13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 643/314/13-ц Поліщук Т.В.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі: ПАТ «Дельта Банк») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 18 березня 2008 року між банківською установою - Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (на теперішній час: ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11316562000 (далі: Кредитний договір № 11316562000), згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у сумі 40 600,00 грн. з кінцевим строком його повернення 18 березня 2013 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних.

За умовами зазначеного Кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами в розмірі 945,00 грн.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором того ж дня, тобто 18.03.2008 року між кредитором - ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № П/11316562000, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяв на себе солідарну з нею відповідальність за їх невиконання.

Банківська установа - ПАТ «УкрСиббанк» свої договірні зобов'язання за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_2 кредит у вищезазначеному розмірі.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого від первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором, перейшли права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, укладеними між первісним кредитором та позичальниками, в тому числі, й право вимоги за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року, забезпеченим порукою, позичальницею за яким є відповідачка ОСОБА_2

При цьому позичальниця ОСОБА_2 узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 19 вересня 2012 року утворилась значна кредитна заборгованість, загальний розмір якої становить 15 707,57 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту - 13 697,85 грн., з яких прострочена заборгованість - 7 383,76 грн., та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 2 009,72 грн., з яких прострочена заборгованість - 1 598,16 грн.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальниця ОСОБА_2 у добровільному порядку повертати новому кредитору - ПАТ «Дельта Банк» запозичені грошові кошти не бажає та на письмову вимогу банку погасити існуючу кредитну заборгованість не реагує, позивач - ПАТ «Дельта Банк» просив суд у примусовому порядку достроково стягнути солідарно на його користь з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як солідарних боржників, кредитну заборгованість за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року в загальному розмірі 15 707,57 грн., а також судові витрати, понесені ним по справі, що пов'язані зі сплатою судового збору.

Відповідачка ОСОБА_2 заявлених до неї позивачем - ПАТ «Дельта Банк» вимог не визнала, та заперечуючи проти їх задоволення вказувала на те, що вона належним чином виконує свої зобов'язання, визначені Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року, та регулярно здійснює платежі на погашення кредитної заборгованості на рахунок № 26209115344600 в ПАТ «УкрСиббанк», як те передбачено умовами цього договору, в зв'язку з чим її поточна кредитна заборгованість на теперішній час складає 945,00 грн.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» також заперечував, посилаючись на те, що укладений між банківськими установами Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами не відповідає вимогам закону.

При цьому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», у якому вказували на те, що після зміни кредитора у зобов'язанні на підставі укладеного між банківськими установами договору про відступлення права вимоги за кредитами, новий кредитор - ПАТ «Дельта Банк» повідомив про це позичальницю без зазначення для неї реквізитів для погашення кредиту, а в подальшому відмовився укласти додаткову угоду про внесення змін до Кредитного договору, пов'язаних із заміною кредитора, в зв'язку з чим позичальниця продовжувала здійснювати платежі на погашення кредитної заборгованості на поточний рахунок первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк», передбачений у кредитному договорі, укладеному між ними.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що такі дії ПАТ «Дельта Банк» є нечесною підприємницькою діяльністю, а пред'явлення до них цим банком безпідставного позову про стягнення кредитної заборгованості, якої не існує, принижує їхню репутацію, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд:

- зобов'язати відповідача за зустрічним позовом - ПАТ «Дельта Банк» укласти з ОСОБА_2 додаткову угоду до Кредитного договору № 11316562000 від 18.03.2008 року про внесення змін до його п.п. 3.4.1; 9.1.1; 9.2;

- зобов'язати відповідача за зустрічним позовом - ПАТ «Дельта Банк» надіслати повідомлення про припинення обтяження придбаного позичальницею за кредитні кошти автомобіля реєстратору - ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;

- зобов'язати відповідача за зустрічним позовом - ПАТ «Дельта Банк» сплатити позивачам за зустрічним позовом 15 707,57 грн. у рахунок відшкодування заподіяної їм діями останнього моральної шкоди.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року у задоволенні заявлених позивачем - ПАТ «Дельта Банк» вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитної заборгованості за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року відмовлено.

Цим же рішенням районного суду відмовлено в задоволенні й зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заявленого до ПАТ «Дельта Банк».

Не погодившись із таким рішенням районного суду в частині, що стосується відмови в задоволенні заявлених ПАТ «Дельта Банк» позовних вимог, позивач - ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті заявлених банківською установою вимог.

Зокрема, апелянт вказує на те, що позичальниця ОСОБА_2 була своєчасно повідомлена про зміну кредитора у зобов'язанні та про відступлення первісним кредитором ПАТ «УкрСиббанк» своїх прав вимоги за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року новому кредитору - ПАТ «Дельта Банк», однак не зважаючи на це, відповідачка ОСОБА_2, посилаючись на суб'єктивні, надумані нею обставини, продовжувала здійснювати платежі на погашення існуючої кредитної заборгованості на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «УкрСиббанк», з якого сплачені нею грошові кошти можуть бути перераховані теперішньому кредитору лише на підставі доручення останньої.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в його, фактично оскаржуваній частині, відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковій зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, в даному випадку рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині не відповідає цим вимогам процесуального закону.

Відмовляючи в задоволенні заявлених ПАТ «Дельта Банк» вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають фінансових зобов'язань перед цим кредитором, що підтверджується наданими відповідачами квитанціями про здійснення платежів на погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року.

Однак, із такими висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, позаяк цей висновок суперечить матеріалам цивільної справи та не ґрунтується на законі.

Статтею 1 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.

Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено по справі, 18 березня 2008 року між банківською установою - Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (на теперішній час: ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11316562000 (Кредитний договір № 11316562000), згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у сумі 40 600,00 грн. з кінцевим строком його повернення 18 березня 2013 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних (а.с. 6-15).

За умовами зазначеного Кредитного договору (п.п. 3.4.1. Договору) позичальниця ОСОБА_2 зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами в розмірі 945,00 грн. на рахунок № 26209115344600 в АКІБ «УкрСиббанк».

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором того ж дня, тобто 18.03.2008 року між кредитором - ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № П/11316562000, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяв на себе солідарну з нею відповідальність за їх невиконання (а.с. 21-22).

Банківська установа - ПАТ «УкрСиббанк» свої договірні зобов'язання за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_2 кредит у вищезазначеному розмірі, що сторонами спору визнається й не заперечується.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», як продавцем та ПАТ «Дельта Банк», як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого від первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором, перейшли права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, укладеними між первісним кредитором та позичальниками, в тому числі, й право вимоги за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року, забезпеченим порукою, позичальницею за яким є відповідачка ОСОБА_2, з подальшою передачею новому кредитору необхідної документації, що стосується зазначеного Кредитного договору (а.с. 28, 86-123).

Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08.12.2011 року, фактичний розмір невиконаного позичальницею ОСОБА_2 грошового зобов'язання за кредитним договором № 11316562000, тобто кредитної заборгованості останньої, яка складалась із заборгованості по тілу кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, станом на 16 грудня 2011 року становив 13 862,68 грн., що також підтверджується відповідним розрахунком цієї заборгованості нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 77, 150).

Про зміну кредитора у зобов'язанні та відповідний перехід прав вимоги за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року до ПАТ «Дельта Банк» позичальниця (боржник) ОСОБА_2 була повідомлена належним чином, проте, починаючи з червня 2012 року продовжила здійснювати платежі на погашення кредитної заборгованості за вказаним Кредитним договором первісному кредитору на рахунок № 26209115344600 в ПАТ «УкрСиббанк», що останнім визнається та не заперечується.

При цьому, вихід із такої ситуації був прямо обумовлений та передбачений п.п. 9.1 укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, згідно положень якого всі платежі позичальників на погашення кредитних зобов'язань, які протягом 2 років будуть надходити первісному кредитору після здійснення передачі прав вимоги за ними, повинні прийматися ним та протягом 15 робочих днів з дати кожного прийнятого платежу перераховуватися (із зазначенням призначення платежу, найменування або прізвища, ім'я та по батькові позичальника, номеру та дати кредитного договору) Покупцю на рахунок № 373900018 ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 114-116).

Як свідчать копії платіжних документів (банківських квитанцій), протягом червня-листопада 2012 року позичальниця ОСОБА_2 здійснила платежі на погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року на рахунок № 26209115344600 в ПАТ «УкрСиббанк» в загальній сумі 7 560,00 грн., повідомивши про це нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 49-52).

Проте, в супереч вимогам вищезазначеного п.п. 9.1 укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ці грошові кошти не були перераховані первісним кредитором новому кредитору, в зв'язку з чим фактична заборгованість позичальниці ОСОБА_2 за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року з урахуванням наданих сторонами спору доказів становить 6 302,68 грн. (13 862,68 грн. - 7 560,00 грн.), яка й підлягає примусовому стягненню з позичальниці ОСОБА_2 та її поручителя ОСОБА_3, як солідарних боржників на користь нового кредитора - позивача по справі «Дельта Банк».

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на зазначені обставини належної уваги не звернув, надані сторонами докази щодо їх належності та допустимості, а також взаємного їх зв'язку не перевірив, а тому дійшов помилкового висновку про погашення позичальницею ОСОБА_2 отриманого нею кредиту в повному обсязі та відсутність її фінансових зобов'язань перед кредитором - ПАТ «Дельта Банк».

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року, ухвалене по справі, в оскаржуваній його частині не може бути визнано законним, обґрунтованим, а тим паче справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення в зазначеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким частково задовольнивши заявлені ПАТ «Дельта Банк» вимоги, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь останнього кредитну заборгованість за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року в загальному розмірі 6 302,68 грн.

Доводи ж відповідачів за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що кредитна заборгованість позичальниці ОСОБА_2 за вищевказаним Кредитним договором погашена в повному обсязі, судова колегія в даному випадку оцінює критично та відхиляє, позаяк будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження цих своїх доводів відповідачі до суду не представили й такі докази в матеріалах справи відсутні.

При цьому судова колегія вважає доцільним також зазначити, що грошові кошти, які були сплачені позичальницею ОСОБА_2 на погашення її кредитної заборгованості за Кредитним договором № 11316562000 від 18.03.2008 року на рахунок первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк», можуть бути стягнуті з останнього на користь ПАТ «Дельта Банк» у судовому порядку шляхом подачі новим кредитором відповідного позову з підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України.

Що ж стосується питання розподілу судових витрат по справі, то це питання судова колегія вирішує відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, на підставі викладеного |та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 553, 554, 610, 612, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року - змінити.

Зазначене судове рішення в частині, що стосується відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» кредитну заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11316562000 від 18 березня 2008 року в загальній сумі 6 302 (шість тисяч триста дві) грн. 68 коп.

У задоволенні іншої частини, заявлених Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» позовних вимог, - відмовити.

У решті рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року, як неоскаржене, залишити без змін

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», з кожного окремо, судові витрати, понесені ним по справі, а саме: по 66 (шістдесят шість) грн. 12 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: