Ухвала суду № 36459143, 18.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6697/2013

Справа № 2029/2-703/11 Головуючий 1 інстанції Бабенко Ю.П.

Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14 травня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно та за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», 3-ті особи - ОСОБА_4, Служба у справах дітей Орджонікідзевського району м. Харкова про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно.

В обґрунтування позову вказав, що 29 серпня 2008 року був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 21874 дол. США на строк до 28.08.2013 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк і відповідач уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав в заставу належний йому автомобіль Хюндай Соната.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та наявності заборгованості станом на 29 квітня 2009 року в сумі 24209,18 дол. США, просив суд звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Хюндай Соната, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», 3-ті особи - ОСОБА_4, Служба у справах дітей Орджонікідзевського району м. Харкова про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що даний договір суперечить законодавству України. Банк не провів переддоговірну роботу з позивачем, не повідомив його у письмовій формі про умови надання кредиту, не надав в повному обсязі інформацію про умови кредитування, тобто порушив його права як споживача.. Також ОСОБА_3 посилається на те, що кредитний договір суперечить законодавству України щодо використання іноземної валюти як засобу платежу на території України. Посилається на те, що при укладенні кредитного договору не було отримано згоду його дружини на отримання кредиту та згоду служби у справах дітей, оскільки отримання кредиту суперечить інтересам його дітей. Просив суд визнати недійсним кредитний договір від 29.08.2008 року.

Представник банку позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував.

ОСОБА_3 проти позову банку заперечував, свій позов підтримав в повному обсязі.

3-ті особи - ОСОБА_4 та представник служби у справах дітей Орджонікідзевського району м. Харкова в судове засідання не з'явилися.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14 травня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості в розмірі 193431,34 грн. за кредитним договором №HAFOA705013651 від 29 серпня 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3, звернуто стягнення на рухоме майно - автомобіль Хюндай Соната, рік випуску - 2008, тип ТЗ - легковий, № кузова/шасі - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі в сумі 1950 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на незаконність та необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи. Вказує на порушення банком Закону України «Про захист прав споживачів» та на незаконності надання банком коштів в іноземній валюті.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов банку та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має в повному обсязі відповідати перед банком за порушення кредитних зобов'язань.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 29.08.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір, згідно якого ОСОБА_3 отримав у позивача грошові кошти в розмірі 21874 дол.в США на придбання автомобіля зі сплатою 15 відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 28.08.2013 року. В забезпечення виконання вищезазначеного зобов'язання сторони уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач надав в заставу автомобіль Хюндай Соната державний номер НОМЕР_1 ( а.с.5-10 ).

Відповідачем ОСОБА_3 неодноразово порушувались умови договору кредиту в частині своєчасного повернення суми кредиту з нарахованими відсотками та пенею. В зв'язку з порушенням зобов'язань станом на 29.04.2009 року заборгованість за кредитом становила - 21268,27 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 1313,48 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 393,72 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 49,97 дол. США, штрафу - 32,47 дол. США та процентної складової штрафу - 1151,27 дол. США, а всього - 24209,18 дол. США, що станом на 14 травня 2012 року (по курсу НБУ 799 грн. за 100 доларів США) складало - 193431,34 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин. ( п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України ).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України ( ч.1 ст. 215 ЦК України ).

Частиною першою ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин висновок суду про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» є обґрунтованим.

Посилання ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що даний договір суперечить законодавству України судовою колегією не приймаються.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, ця вимога закону виконана банком перед укладенням договорів кредиту та застави, що підтверджується підписом ОСОБА_3 на договорах.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Така ліцензія у банку мається.

Суд обґрунтовано згідно положення закону та обставин справи дійшов висновку про законність надання банком кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи, викладені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14 травня 2012 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді