Ухвала суду № 36454641, 26.12.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

судів - Малько О.С., Оніпко О.В.,

секретар судового засідання Панас Б.В.,

за участю

представника позивача ПАТ КБ „Приватбанк" Станкевича В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на рішення Рівненського міського суду від 22 березня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором та виселення із займаного житла.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 22 березня 2013 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на квартиру площею 29,90 кв.м. житловою площею 16,30 кв.м., в АДРЕСА_1 для задоволення грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 3 лютого 2005 року №ROHOG00000353 в розмірі 18195,49 доларів США заборгованості за кредитом шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації, визначену експертним оцінювачем. З відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати. В решті позову відмовлено за безпідставністю.

Представником позивача в апеляційній скарзі вказується на незаконність рішення суду, в частині зміни шляху реалізації предмета іпотеки, відмови в частині надання права банку отримувати витяг Державного реєстру прав власності, дубліката правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, можливістю здійснення всіх дій для продажу предмета іпотеки, відмови у виселенні відповідача, що мешкає та зареєстрований в предметі іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку, вважає, що не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Доводить, що за невиконання боржником основного зобов'язання, що встановлено судом, іпотекодержателю надається вправо задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та ставити вимогу про виселення іпотекодавця і зняття його з реєстрації. За викладених обставин просить змінити рішення суду в частині визнання шляху реалізації предмета іпотеки та задовольнити вимоги щодо виселення відповідача та осіб, що зареєстровані та проживають в зазначеній квартирі.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 3 лютого 2005 року між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №ROHOG00000353 за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12600 доларів США зі сплатою 11,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 2 лютого 2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 4 лютого 2005 року ПАТ КБ „Приватбанк" уклало з відповідачем договір іпотеки №ROHOG00000353 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 29,9 кв.м., житловою 16,3 кв.м., вартість іпотечного майна визначена сторонами у сумі 95400 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції обґрунтовано виходив, що позичальник за кредитним договором не виконав належним чином договірні зобов'язання, заборгованість склала 18195,49 доларів США, на час звернення позикодавця до суду, що не спростовано відповідачем, а тому в рахунок заборгованості за кредитним договором підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації, визначеної експертним оцінювачем.

Спосіб реалізації предмета іпотеки обраний судом не протиричить положенням ст.ст.38,39 Закону України „Про іпотеку", що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки саме рішенням суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до ст.38 Закону України „Про іпотеку" якщо рішення суду задоволено вимоги іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції на підставі якого прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у виселенні відповідача та інших осіб, що зареєстровані та проживають у квартирі.

Згідно до ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.ст.39,40 Закону України „Про іпотеку" виселення мешканців із житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку встановленого законом.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. (п.43 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Позивачем не дотримано положення ч.2 ст.40 Закону України „Про іпотеку" що всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що у квартирі, яка є предметом іпотеки, проживає член сім'ї боржника, який не отримував письмову вимогу щодо звільнення квартири та має частку права власності не неї.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо надання права банку отримувати витяг Державного реєстру прав власності, дубліката правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, можливістю здійснення всіх дій для продажу предмета іпотеки.

Дані вимоги не відповідають приписам ч.2 ст.16 ЦК України щодо способу захисту цивільних прав та інтересів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Ю.М. Рожин

Судді: О.С. Малько

О.В. Оніпко