Постанова № 3645304, 27.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-15267/08                                                    Головуючий у І інстанції – Бобров Ю.М.                                                                                                                                   Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            27 квітня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                          Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2006 року Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з вказаним позовом.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2007 року позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 3 липня 2006 року №0002282320/3, №0003662320/3 та №0003672320/3.    

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення  у справі  з  таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Так, суд першої інстанції встановив, що відповідачем були безпідставно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегієюсуддів встановлено, щовідповідачем було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2005 року № 1/23-411/32016315.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.5.1 ст. 5, пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки підприємством занижено оподатковуваний прибуток на 1666,7 тис. грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 416,7 тис. грн. за 3 квартал 2004 р. та за 2004 рік в цілому, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 416,7 тис. грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.4  п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,оскільки підприємством занижено чисту суму податкових зобов'язань на 333333,00 грн. за серпень 2004 року, у зв’язку з чим контролюючим органом донараховано податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 333333,00 грн. за серпень 2004 року.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження відповідачем 3 липня 2006 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003662320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 625050,00 грн., з яких 416700,00 грн. – основний платіж та 208350,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції; №0003672320/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 500000,00 грн., з яких 333333,00 грн. – основний платіж та 166667,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції; №0002282320/3, яким до позивача на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 208350,00 грн.

Судова колегія вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що  відповідають вимогам чинного законодавства, зважаючи на наступне.   

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»  (з відповідними змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 названого Закону визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з пп.  7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (з відповідним змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва  (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Виявлені податковою інспекцією порушення підприємством правил оподаткування пов’язані з наступними обставинами справи. 

12.08.2004 року ДП «Чернігівський облавтодор» уклало з Підприємством «Укрінвопромінвест» договір підряду №70/08 на проведення оцінки протипожежного стану. Вартість робіт згідно договору та протоколу погодження ціни складає 1200000,00 грн., у тому числі ПДВ – 200000,00 грн.

Позивачем 12.08.2004 року було укладено ще один договір підряду №43/08 з вищезазначеним підприємством на обстеження системи управління охороною праці на підприємстві. Вартість робіт згідно договору та протоколу погодження ціни складає 800000,00 грн., у тому числіПДВ – 133333,33 грн.

Згідно платіжного доручення від 13.08.2004 року №1149 позивачем здійснено передплату на розрахунковий рахунок Підприємства «Укрінвопромінвест» за протипожежну оцінку об'єктів у сумі 1200000,00 грн. та згідно платіжного доручення від 13.08.2004 року №1150 – за обстеження об'єктів на відповідність вимогам охорони праці у сумі 800000,00 грн.

30.09.2004 року між ДП «Чернігівський облавтодор» та Підприємством «Укрінвопромінвест» були підписані акти про завершення етапу робіт № 54 та № 27, згідно яких позивач прийняв роботи по проведенню оцінки протипожежного стану на підприємстві та по проведенню обстеження системи управління охорони праці на підприємстві та його філіях.

В податковомуоблікупозивачем поданим операціям суму 1666666,67 грн. віднесено у 3 кварталі 2004 року до складу валових витрат та відображено в декларації по податку на прибуток, поданій підприємством за 9 місяців 2004 року.

Судова колегія погоджується з твердженнями відповідача, що наявність у підприємства  законодавчо визначених документів, необхідних для віднесення витрат до складу валових та достатніх для формування податкового кредиту, не може бути у даному випадку підставою для визнання дій платника податку правомірними, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що господарські операції з Підприємством   «Укрінвопромінвест» не мали реального характеру.  

Так, з матеріалів справи вбачається, що підприємство «Укрінвопромінвест» уклало договір субпідряду на проведення робіт, які були предметом договору з позивачем від 12.08.2004 року №70/08,  з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсент» (м. Київ).

Згідно відповіді Головного управління МНС України в Чернігівській області, відповідно до пункту 41 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та відповідно до розділу 2 НАПБ Б.07.016-2004 «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів» оцінка протипожежного стану об'єктів являється одним із видів робіт та послуг протипожежного призначення, для виконання яких всі суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно правової форми та форми власності повинні в обов'язковому порядку отримувати відповідну ліцензію.

Листом від 07.10.2005 року №21/3/2801  Державний департамент пожежної безпеки України повідомив, що Підприємству «Укрінвопромінвест» ліцензія на провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів протягом 2001 — 2005 року не видавалась.

Що ж стосується ТОВ «Вінсет», то зазначене товариство отримало відповідну ліцензію лише 14.04.2005 року, в той час як позивач господарські відносини з Підприємством «Укрінвопромінвест» мав у 2004 році, а тому воно також не могло бути виконавцем робіт по проведенню оцінки протипожежного стану на підприємстві.

Крім того, листом від 06.12.2005 року №12/03 ТОВ «Вінсет» повідомило, що ніколи не укладало договорів субпідряду на проведення зазначених робіт з Підприємством «Укрінвопромінвест» та ніколи і ні для кого не виконувало таких робіт, а тому жодних документів не оформляло та розрахунків не проводило.

У свою чергу, згідно відповіді Головного управління МНС України в Чернігівській області від 10.11.2005 року оформлення книги документації «Аналітичного звіту «Протипожежний стан службових та виробничих приміщень філії ДП «Чернігівський облавтодор»  не відповідає вимогам чинних нормативно-технічних документів в галузі пожежної безпеки. Виходячи з наявногоаналітичного звіту інформаційного характеру, можна стверджувати, що оцінкапротипожежного стану службових та вирбничихприміщень ДП «Чернігівський облавтодор» не проведена.

Це також підтверджено і листом Чернігівського відділення Київського науково­-дослідного інституту судових експертиз від 09.11.2005 року №617л/637, в якому зазначено, що «Аналітичний звіт «Протипожежний стан службових та виробничих приміщень філій ДП «Чернігівський облавтодор», наданий на дослідження, є інструктивно-методичним збірником витягів відповідної нормативно-законодавчої бази і не може бути об'єктом інженерно-технічного дослідження.

Що ж стосується виконання умов договору про обстеження системи управління-охороною праці, то з матеріалів справи вбачається, що  між Підприємством «Укрінвопромінвест» та ДП «Київський експертно-технічний центр» Держнагляд-охоронпраці України укладено договір від 31.08.2004 року №05-19-1577 на проведення часткового аудиту системи управління охороною праці на підприємствах ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на загальну суму 60000,00 грн.

24.11.2004 року було укладено додаткову угоду №1 до цього договору, згідно якої роботи по кожному підрозділу Укравтодора вважаються окремим етапом. Вартість кожного етапу складає 2222,22 грн. з урахуванням ПДВ.

Листом від 08.12.2005 року №656 ДП «Київський експертно-технічний центр» Держнаглядохоронпраці України повідомило, що роботи згідно договору від 31.08.2004 року №05-19-1577 не закінчені. Зокрема, аудиторське обстеження СУОП ДП «Чернігівський облавтодор» проведено не було, документація, що регламентує організацію охорони праці на даному підприємстві не надавалась, акти виконаних робіт сторонами не підписано; на проханню замовника – Підприємства  «Укрінвопромінвест» – були  надані рекомендації по розробці ті впровадженню системи управління охороною праці (СУОП).

Наведена інформація підтверджується листом Територіального управлінню Держнаглядохоронпраці України по Чернігівській області від 13.12.2005 року №1070, в якому зазначено, що наданий позивачу звіт про виконану роботу не є результатом аудиту СУОП в ДП «Чернігівській облавтодор», а є рекомендаціями щодо впровадження СУОП на підприємстві по покращенню стану умов та безпеки праці.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що податковою інспекцією доведено свою позицію щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрат, пов’язаних  з оплатою  вищезгаданих робіт та, відповідно, неправомірності віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з Підприємством  «Укрінвопромінвест».

Досліджуючи питання стосовно реального надання робіт по проведенню оцінки протипожежного стану на підприємстві та по проведенню обстеження системи управління охорони праці на підприємстві та його філіях, судовою колегією встановлено обставини, які виключають можливість їх отримання, у зв’язку з чим правомірним є висновок відповідача про те, що позивачем не були придбані такі роботи для використання їх у власній господарській діяльності, а отже відсутні умови для віднесення витрат на їх оплату до складу валових.   Як наслідок, податок на додану вартість з вартості цих робіт непідлягає включенню до складу податкового кредиту.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 3 липня 2006 року №0003662320/0, №0003672320/3 №0002282320/3 не підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання обґрунтованості застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням №0002282320/3 штрафних (фінансові) санкції у сумі 208350,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до  пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заперечуючи проти застосування штрафних санкцій, позивач вказує, що посадова особа підприємства – керівник ДП «Чернігівський облавтодор»  – до кримінальної відповідальності не притягувався.

Дійсно, на цій підставі відповідачем штрафні санкції не могли б бути застосовані. Разом з тим, зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем передбачено ще одну умову для застосування санкцій – декларування платником переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах   

З врахуванням встановлених обставин справи, судова колегія вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відтак, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2007 року скасувати.

 В задоволенні адміністративного позову відмовити.

            Повний текст постанови виготовлений 30 квітня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 1 травня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

Судді: