Ухвала суду № 3645272, 23.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:№22-а-30756/08                                Головуючий суддя усуді1-ї інстанції:Ковзель П.О.,

                                                                                      Суддя-доповідач:Дурицька О.М.

                             У  Х  В  А  Л  А

                                       Іменем   України

                     (вступна та резолютивна частини)

  23 квітня 2009 року                                                                  м. Київ

  Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                                Дурицької О.М.

суддів:                                                                                     Хрімлі О.Г., Маслія В.І,

при секретарі:                                                                         Леонтовичі М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2008 року по справі за позовом ТОВ «Кредо-Торг» до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, за участю прокуратури м. Києва про зобов’язання вчинити дії,-

            Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-        

                                               У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва – залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2008 року– залишити без змін.

               Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

    Головуючий: суддя:             

                           Судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:№22-а-30756/08                                Головуючий суддя усуді1-ї інстанції:Ковзель П.О.,

                                                                                      Суддя-доповідач:Дурицька О.М.

                             У  Х  В  А  Л  А

                                       Іменем   України

  23 квітня 2009 року                                                                  м. Київ

  Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                                Дурицької О.М.

суддів:                                                                                     Хрімлі О.Г., Маслія В.І,

при секретарі:                                                                         Леонтовичі М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2008 року по справі за позовом ТОВ «Кредо-Торг» до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, за участю Прокуратури м. Києва про зобов’язання вчинити дії,-

                                        В С Т А Н О В И Л А:

             Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов’язати Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі м. Києва поновити у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Торг», який обліковується в Державній податковій інспекції у Солом’янському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15 004 975,00 грн., підтвердивши цим право Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Торг» на відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15 004 975,00 грн. за вересень 2004 року; зобов’язати Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредо-Торг» з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15 004 397,00 грн. за вересень 2004 року.

  Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2008 року  позов задоволено в повному обсязі.

               Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва  звернулися до судуз апеляційною скаргою, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2008 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2008 №0001512306/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також не довів правомірності бездіяльності щодо ненадання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непоновлення суми бюджетного відшкодування в картці особового рахунку ТОВ «Кредо-Торг».

              Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

              Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

              Судом першої інстанції встановлено, щоТОВ «Кредо-Торг» відповідно до декларації з ПДВ за вересень 2004 року вх. №214076 від 20.10.2004 (розрахунок експортного відшкодування № 56 від 20.10.2004, уточнюючий розрахунок № 21003 від 30.03.2005) було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 15 004 397,00 грн.

              Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Кредо-Торг» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за вересень 2004 року, за результатами якої складено Акт №5304/23-06/32343999 від 14.04.2008 (далі - Акт), за висновками якого встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.5., п.74. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого останньому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15 004 975,00 грн.

              На підставі акту перевірки ДШ у Солом’янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення   №0001512306/0   від   14.04.2008,   яким   позивачу   зменшено   суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року у розмірі 15004975,00 грн.

              З висновками викладеними відповідачем в Акті, суд першої інстанції не погодився, мотивуючи своє рішення наступним.

             Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

             Пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

             Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

              На підставі підпункту 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1. має від’ємне значення.

              Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

              Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

                 Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-  або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

26.07.2006 Господарським судом міста Києва прийнято постанову у справі № 11/179-А за позовом ТОВ «Кредо-Торг» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДШ у Солом’янському районі м. Києва від 21.10.2004 № 000187230/0, мотивовану тим, що позивач правомірно визначив суму бюджетного відшкодування за вересень 2004 року в розмірі 15 004 975,00 грн., сума податкового кредиту підтверджується первинними бухгалтерськими документами та була віднесена до податкового кредиту з ПДВ у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 21.10.2004 № 0001872307/0, на підставі якого відповідачем незаконно було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2004 року в розмірі 15004975,00 грн. в картці особового рахунку позивача.

Вказана постанова Господарського суду міста Києва, залишена без змін ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006, постановою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2007 та постановою Верховного Суду України від 25.12.2007.

У відповідності з п. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судовими рішеннями у справі № 11/179-А за позовом ТОВ «Кредо-Торг» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янськомурайоні м. Києва від 21.10.2004 № 0001872307/0, згідно з договором купівлі-продажу від 15.09.2004 № 15/09/04, позивачем придбано у ТОВ „ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н" пристрій коригуючий «Форпост-1» ТУ У 32.1-20589555-001-2003 у кількості 142 300 шт. (далі товар) на загальну суму 75 021983,00 грн., крім того ПДВ у розмірі 15 004 396,00 грн., разом 90 026 379,60 грн.

Придбання товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами(договором, актом прийому-передачі, накладною, рахунком-фактурою, податковою накладною, сертифікатом відповідності, експертними висновками, платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи). Згідно з договором комісії від 20.09.2004 № 20/09/04 позивач доручив ТОВ "АТЛАНТІС М" реалізувати придбаний у ТОВ „ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н" товар за межі митної території України. ТОВ "АТЛАНТІС М" згідно з контрактам № С19 від 22.09.2004 реалізувало зазначений товар компанії «U.S. WorkforseassociationLLS(штат Вермонт, США)на загальну суму 14 158 850,00 доларів США.

 Продаж товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами (контрактом, ВМД, сертифікатом відповідності, платіжними дорученнями).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року позивачем задекларовано експортні операції, що оподатковуються за ставкою 0 %, на користь фірми-нерезидента «U.S. WorkforseassociationLLS» (штат Вермонт, США) у розмірі 75 158 008,00 грн., на підставі чого заявлене експортне відшкодування в сумі 15 004 396,00 грн. згідно з розрахунком, поданим до податкового органу 20.10.2004.

Вказані договори є чинними, виконані контрагентами в повному обсязі і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час здійснення експортних операцій) визначено, що податкові зобов’язання з ПДВ за нульовою ставкою виникають на дату фактичного вивезення продукції за межі митної території України платником податку, що підтверджене належним чином оформленою ВМД. Тобто умовою застосування нульової ставки при експорті товарів (робіт, послуг) є виконання вимог сг.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання (Указ Президента України від 04.10.1994 №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»).

Судами зафіксовано, що надана позивачем вантажна митна декларація №100120000/4/742123 від 25.09.2004 (фактурна вартість: 75 158 007,57 грн.) на підтвердження вивезення (експорту) товару має особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, визначає країну призначення, найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні (Київська регіональна митниця).

Згідно з вказаною ВМД відправником/експортером товару виступає ТОВ «Кредо-Торг»; одержувачем/імпортером виступає «U.S. WorkforseassociationLLS» (штат Вермонт США). Особа, відповідальна за фінансове врегулювання. - ТОВ "Атлантіс". Опис товару пристрій коригуючий "Форпост-Г ТУ У 32.1-20589555-001-2003 у кількості 142 300 шт.

Митна вантажна декларація позивача оформлена належним чином, підтверджує виконання умов договорів та факт перетину товаром митного кордону, що засвідчено уповноваженим державним органом.

Поряд з цим відповідач не подав суду доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем або комісіонером, що діяв за договором комісії при експорті товару.

Крім того, копія п’ятого аркуша вищевказаної вантажної митної декларації №0120000/4/742123 містить напис Київської регіональної митниці, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митниці, наступного змісту: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі: 25.09.04», що повністю відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції».

Постачальником обладнання є ТОВ «ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н». Зазначене підприємство є юридичною особою, зареєстроване платником ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Факт отримання податкових накладних від зазначеного підприємства та перерахування йому коштів за отриманий товар, в т.ч. податку на додану вартість підтверджується копіями платіжних документів, засвідчених банком, з доданням банківських виписок.

Відтак, судами зроблено висновок, що всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», у т. ч. п. 6.1 ст.6, п. 8.1 ст. 8 Закону, позивачем виконано.

Розглядаючи спір по суті, суди відзначили безпідставність посилань відповідача на акт додаткової перевірки позивача № 9/23-0711/32343999, складений ДПІ у Солом’янському районі м. Києва 14.01.2005, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 21.10.2004 на підставі акта перевірки №331/23-0711/32343999 від 21.10.2004, яким встановлено, що позивачем порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» лише з тих підстав, що ТОВ «Кредо-Торг» не надано для перевірки документи, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту.

Акт № 9/23-0711/32343999, складений ДПІ у Солом’янському районі м. Києва 14.01.2005, не має жодного відношення до прийняття спірного рішення, оскільки вказаний акт був складений набагато пізніше прийняття самого рішення.

При цьому оригінали наданих позивачем документів, оглянуті судом, підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту грн. у вересні 2004 року за результатами здійснення позивачем експортних операцій, що оподатковуються за ставкою 0 %, з фірмою-нерезидентом «U.S. WorkforseassociationLLS» (штат Вермонт, СІЛА).

В зазначеному акті перевірки не викладено суттєвих обставин діяльності позивача, які мають відношення до фактів виявленого порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", зокрема, не зазначено господарських операцій та первинних документів, на підставі яких позивачу розраховувались податкові зобов'язання та визначалась сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Тобто, судами встановлено, що Акт перевірки від 21.10.2004 не містить жодного чіткого розрахунку зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, визначеної у висновках акта та спірному податковому повідомленні-рішенні. Акт також не містить жодного посилання на відповідний додаток до акту, в якому чітко була б розрахована та визначена сума зменшення бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість за результатами перевірки з указанням первинних документів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

 Пунктом 7.2.1 п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім.’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

 и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судами встановлено, що позивачем надана належним чином засвідчена копія податкової накладної № 7 від 22.09.2004 на суму 90 026 379,60 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 15 004 396,60 грн., яка відповідає вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підтверджує розмір податкового кредиту, відображеного позивачем в декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15 004 396,60 грн.

Крім того позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість задекларовано залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань протягом трьох наступних періодів у розмірі 576,00 грн.

Вищевказана сума податку на додану вартість у розмірі 15 004 396,60 грн. була фактично сплачена позивачем у складі придбаних товарів ТОВ "ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, а також не спростовано результатами перевірок позивача, в т. ч. актом перевірки від 14.01.2005. При цьому будь-яких доказів недекларування ТОВ "ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н" цієї суми у складі додаткових зобов’язань з ПДВ та несплати цих зобов’язань до бюджету відповідачем не надано.

Позивачем не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів, шахрайство тощо) осіб, які діяли від імені позивача та його контрагента-постачальника при виконанні досліджуваної господарської операції, а також посадових осіб уповноважених органів, в т. ч. митних, які здійснювали контроль за експортом придбаного та в подальшому проданого позивачем товару.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що висновки викладені в акті перевірки державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва №331/23-0711/32343999 від 21.10.2004 щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства, в зв’язку з чим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення від 21.10.2004 №0001872307/0, яким ТОВ «Кредо-Торг» згідно з п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2004 року в розмірі 15 004 975,00 грн., визнано судами безпідставним і протиправним.

Крім того, судами спростовано твердження відповідача про незнаходження позивача за своєю юридичною адресою, як таке, що суперечить фактичним обставинам справи, підтвердженим наданими позивачем доказами, зокрема: договором № 435-04 від 28.09.2004, згідно з яким позивач є орендатором приміщення за своєю юридичною адресою та актом прийому-передачі приміщення за вказаним договором; платіжним документом про сплату позивачем 720,00 грн. за договором № 435-04 від 28.09.2004; листом ТОВ Інформаційно - юридична служба „Альфа" (як орендодавця приміщення, у якому розташований був також і позивач ) за № 03 від 10.03.2006.

Разом з тим, судами відзначено, що відповідачем не надано суду доказів того, що на момент проведення перевірки позивача існувала хоча б одна з передбачених п. 3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» обставин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не обґрунтував правомірність своїх дій при призначенні і проведенні позапланової перевірки діяльності позивача, а також не надано матеріалів справи належних доказів того, що посадові особи відповідача для здійснення позапланової перевірки позивача виїжджали до фактичного місцезнаходження позивача, про яке відповідачу  було відомо.

А тому, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги наданий відповідачем акт від 14.2008 №1386/23-06 перевірки щодо не встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «Кредо-Торг», як такий, що суперечить дійсним обставинам справи.

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті ( врахуванню ) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2. п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів ( послуг ) у передніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

ТОВ «Кредо-Торг» відповідно до декларації з ПДВ за вересень 2004 року .№214076 від 20.10.2004 (розрахунок експортного відшкодування № 56 від 20.10.2004, уточнюючий розрахунок № 21003 від 30.03.2005) було заявлено до бюджетного відшкодування рахунок платника у банку суму 15 004 397,00 грн.

З встановлених судом першої інстанції обставин справи видно, що вказана позивачем сума бюджетного відшкодування повністю підтверджена податковими накладними та іншими відповідними документами.

Відповідно до пп. 7.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та норма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно пп. 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідач в порушення вимог пп. 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» свій обов’язок не виконав і не надав органу державного казначейства (Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві) висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредо-Торг» з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15 004 397,00 грн. за вересень 2004 року, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року №276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (далі - Інструкція), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов’язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Інструкції у картках особових рахунків платників податків на дату проведення останньої облікової операції підбиваються підсумки за всіма графами карток особових рахунків з початку місяця та з початку року (крім граф, що відображають сальдо розрахунків з бюджетом). На кінець місяця після проведення останньої операції здійснюється запис указаних підсумкових рядків до особового рахунку. За наявності позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом (надміру та/або помилково сплачених сум платежу та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) на початок року сальдо розрахунків з бюджетом на дату останньої операції в картці особового рахунку дорівнює сумі позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом на початок року плюс сплачена сума за період плюс сума зменшених нарахувань (у тому числі скасування та розстрочення платежів) за період плюс сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період плюс сума від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка направляється на погашення податкового боргу, за період плюс поновлена сума списаного надміру та/або помилково сплаченого платежу за період плюс списана сума податкового боргу за податковими зобов’язаннями за період мінус списана сума надміру та/або помилково сплаченого платежу за період мінус сума нарахувань (у тому числі поновлення скасованих та скасування розстрочення платежів) за період мінус повернена сума за період мінус поновлена сума списаного податкового боргу за податковими зобов’язаннями за період.

Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам діючого законодавства ДПІ у Солом’янському районі м. Києва не поновила в картці особового рахунку ТОВ «Кредо-Торг» суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15 004 975,00 грн. Натомість ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на підставі акту перевірки №5304/23-06/32343999 від 14.04.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001512306/0 від 14.04.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року у розмірі 15004 975,00 грн.

Висновки акту №5304/23-06/32343999 від 14.04.2008 в основному повторюють висновки викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва №331/23-0711/32343999 від 21.10.2004 і суперечать обставинам, встановленим судовими рішеннями у справі № 11/179-А за позовом ТОВ «Кредо-Торг» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДШ у Солом'янському районі м. Києва від 21.10.2004 №0001872307/0; а посилання на те, що за фактом здійснення господарських операцій, пов’язаних з укладанням договорів купівлі-продажу від 15.09.2004 № 15/09/04 та комісії від 20.09.2004 №20/09/04 порушено ряд кримінальних справ і проведеними слідчими діями у цих справах (допитами свідків) встановлено факти сумнівності операцій та сумнівності (фіктивності) суб’єктів господарювання, які були постачальниками товару, є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки вказані договори схвалені контрагентами шляхом виконання своїх договірних зобов’язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

            Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредо-Торг» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

            З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

            Крім того, колегія суддів також приймає позицію Окружного адміністративного суду м.Києва щодо скасування спірного податкового повідомлення рішення, оскільки його існування перешкоджає повному задоволенню позовних вимог, а відповідно до п.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги   обґрунтовані на законі, а тому мають бути задоволені.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права. Тому,апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2008 року по справі за позовом ТОВ «Кредо-Торг» до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, за участю Прокуратури м. Києва про зобов’язання вчинити дії- необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-        

                                               У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва – залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2008 року– залишити без змін.

               Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

    Головуючий: суддя:             

                           Судді: