Рішення № 36451468, 18.12.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/4243/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 р. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.,

при секретарі - Шияновської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на боці позивача ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, процентів, компенсації за прострочення платежів, моральної шкоди, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду, в подальшому уточнивши позовні вимоги, з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 23.01.2002 року він позичив відповідачці суму коштів 500 доларів США. Передача зазначених грошових коштів відповідачу за умовами договору позики була оформлена розпискою. 23.02.2003 року позивач позичив відповідачці суму коштів 7000,0 доларів США. Передача зазначених грошових коштів відповідачу за умовами договору позики була оформлена також розпискою з зобов'язанням повернення коштів рівними частками в течії двох років. Умовою укладення другої позики було повернення боргу по розписці від 23.01.2002 р. Позов обґрунтований тим, що відповідач різними частинами в різний час повертає кошти позики, у звязку з чим утворилася заборгованість по сумі позики та річним процентам, яка до часу розгляду справи не погашена. Також, позивач включив до суми заборгованості, яку обчислив у національній валюті Україні у гривні штрафні санкції передбачені ст.. 625 ЦК України, а саме інфляційні втрати та 3 процента річних. Просить стягнути загальну суму заборгованості по двом позикам в розмірі 404352,0 грн.. Також просить стягнути моральну шкоду яку оцінює в розмірі 160000,0 грн., що завдана протиправними діями відповідачки завдяки чому родина опинилася у скрутному стані і позивачу спричинене моральне страждання ( т. 2 а.с. 44-45, 56-166)

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд стягнути з відповідачки суму боргу яка обчислена за допомогою методики розрахунку заборгованості «інформаційно-правова аналітична система «Ліга-Закон Преміум, версія 9.1.5.». Надав письмові пояснення щодо розрахунку заборгованості з повним обчисленням сум. Зазначив, що не бажає звертатися до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, щодо перевірки правильності розрахунку заборгованості по позики.

Представник відповідача заперечував у задоволені позову. Вказав, що дійсно відповідач отримала гроші у позику на підставі вказаних розписок, але обовязок повернення коштів був забезпечений укладенням між сторонами договору дарування частини квартири. На запитання суду підтвердив, що на час розгляду даної справи зазначений договір не визнаний судом недійсним та ця угода дарування не визнана удаваним правочином, а саме угодою застави у забезпечення позики. Вказав, що не має заперечень, щодо правильності обчислення та методики розрахунку загальної суми заборгованості по позики, але родина відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані та відповідачу дуже важко погашати заборгованість. Зазначив, що не бажає звертатися до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, щодо перевірки правильності розрахунку заборгованості по позики.

Суд, вислухавши думку, пояснення та доводи сторін, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню, оскільки вони засновані на вимогах законну та підтверджуються наданими доказами, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Судом встановлено, що відповідно з розпискою від 23.01.2002 року відповідач отримала від позивача на умовах договору позики 500 доларів США. Оригінал даної розписки був втрачений у звязку з нападом на позивача та викраденням документів. Наявність даної розписки та боргу, підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2004 року. Під час розгляду даної справи відповідач визнала цей борг, а оригінал розписки оглядався судом.

Зазначені обставини підтверджені сторонами, тому суд визнає цей факт доведений належними та допустимими доказами. Зазначеним рішенням встановлений факт, що перший переказ коштів на повернення позики здійснений відповідачем 27.10.2003 року. ( т. 2 а.с. 5)

Далі відповідно з розпискою від 23.02. 2003 року відповідач отримала від позивача на умовах позики 7000,0 доларів США з встановленим обовязком повернення даної суми рівними частками з 01 жовтня 2003 року в течії двох років та зі сплатою двох процентів у місяць.

У судовому засіданні сторони підтверджують, що відповідач до цього часу періодично здійснює поштовий переказ коштів позивачу чим підтверджує наявність боргу. Позивач посилається, що отримання ним коштів за квитанцією поштового переказу повинно підтверджуватися документально саме по отриманню коштів, а не по їх відправленню. Позивачем надані до матеріалів справи квитанції про отримання коштів у поштовому відділенні ( т. 1 а.с. 15-23).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано письмових доказів на підтвердження, що позивачу були переведені поштовим переказом відповідні кошти та отримані ним, що не були враховані позивачем при обчисленні загальної заборгованості.

З'ясовуючи правову регламентацію виниклих спірних правовідносин, судом досліджено ст.1046 ЦК України, яка зазначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до вимог ст.1047 ч.2 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі вимог ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки позичені гроші відповідачкою ОСОБА_4 повернуті позивачу ОСОБА_1 не були у встановлений зобов'язанням строк, суд вважає відповідне зобов'язання невиконаним.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року N 762/96 «Про грошову реформу в Україні» грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня. Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд приймає до уваги вимоги розділу 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю, в якому йдеться про те, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень оплати будь-яких вимог та зобовязань. З чого вбачається, що борг по зобовязанням позики підлягає поверненню не у валюті США, а у національній валюті.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу за весь час прострочення, а також три проценту річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий повний розрахунок обчислення заборгованості станом на 19.11.2013 року, який здійснено за допомогою «інформаційно-правовою аналітичною системою «Ліга-Закон Преміум, версія 9.1.5.», у додатковому пояснені до цього розрахунку вказане, що обчислення проведені з врахуванням первинного погашення позики на 500 доларів з простроченням платежів, а потім частиною погашення позики на 7000,0 доларів США.

Суд враховує, що відповідачем та його представником не надані заперечення та докази на спростування суми заборгованості з загальною сумою в розмірі 404352,0 грн.., на наведено доводів, щодо неправильності даного обчислення, у тому числі по нарахуванню та стягненню відсотків за умовами позики, інфляційні втрати та 3% річних від прострочених сум ( т. 2 а.с. 56-166)

На підставі викладеного суд визнає, що обчислення суми заборгованості по двом позикам в розмірі 404352, 0 грн. з врахуванням залишку суми позики у гривні, 2 % у місяць від позики у 7000,0 доларів США, інфляційних витрат та 3 % від прострочених сум, є доведеною та підлягає задоволенню.

При цьому суд вказує, що наявність чи відсутність забезпечення заборгованості по позики заставою не перешкоджає реалізації права стягувача по вимозі погашення ( стягненню) заборгованості по позики.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, умовами яких не передбачені підстави стягнення моральної шкоди, суд визнає, що заявлені позивачем доводи щодо завдання йому моральної шкоди неповерненням позики є безпідставними та необґрунтованими, тому вимога щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 160000,0 грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на боці позивача ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, процентів, компенсації за прострочення платежів, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 404352,0 грн. ( чотириста чотири тисячі триста пятдесят дві гривні).

У задоволенні вимоги, щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя Науменко А.В.

18.12.2013