Постанова № 36449763, 12.12.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа № 809/2999/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Руміша В.Я.,

представника позивача: Давимуки В.Я.,

представника відповідача: Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроінвесттрейд" до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000171500 від 27.03.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвесттрейд» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000171500 від 27.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесене податкове повідомлення-рішення за №0000171500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 381 595 гривень є протиправним, оскільки в зазначеному повідомленні відсутнє попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності, не зазначене найменування податкового органу та його адресу, а також позивачем не отримано наказу про проведення перевірки, за наслідками якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що унеможливило надання ним документів та повідомлення даних які підтверджують правильність його податкового обліку та податкової звітності.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач позову не визнав, його представник подав до суду письмове заперечення проти позову, яке мотивоване тим, що позивачем завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 7 381 595 гривень за червень 2012 року. Оскільки, проведеною перевіркою не підтверджено задекларованих позивачем показників податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок відсутності позивача за місцем державної реєстрації, а також внаслідок відсутності задекларованих показників амортизаційних відрахувань, що оцінено як відсутність у позивача основних засобів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні та крім того суду пояснив, що у позивача відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, що підтверджують задекларовані показники податкової звітності з податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, суб'єктом господарювання, зареєстрований 14.12.2009 року Рогатинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, взятий на податковий облік, на час спірних відносин був платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Позивачем здійснено декларування за червень 2012 року залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 7 475 245 гривень.

За липень 2012 року задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 90 784 гривень, що перекрилося залишком від'ємного значення, що задекларований у червні 2012 року.

За серпень 2012 року позивачем задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 2 896 гривень, що перекрилося залишком від'ємного значення, що задекларований у червні 2012 року.

Уточнюючим розрахунком з податку на додану вартість за серпень 2012 року від 29.08.2012 року позивачем самостійно зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 7 381 595 гривень, значення якого не підтверджено розрахунками в розрізі контрагентів, передбаченого вимогами Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПС України за №1492 від 25.11.2011 року.

Відповідач на підставі наказу №87 від 12.03.2013 року провів позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість за період з червня 2012 року до січня 2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки за №121/152/36696416 від 14.03.2013 року.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем 27.03.2013 року винесене податкове повідомлення-рішення за №0000171500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 381 595 гривень.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит з податку на додану вартість звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу від'ємного значення (податкового кредиту) з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Первинних бухгалтерських документів, на підставі яких позивачем сформовано обсяг податку на додану вартість по господарських операціях, що задекларовані ним за період червня - серпня 2012 року позивачем суду не надано, а представником позивача на вимогу суду надати такі документи повідомлено про неможливість їх надання.

Таким чином, судом встановлена відсутність первинних бухгалтерських документів по господарських операціях, на підставі яких позивачем сформовано обсяг податку на додану вартість за період червня - серпня 2012 року.

Крім того, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та формує витрати, вбачається спрямованість на необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій, що слугували підставою формування від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року, відсутні будь-які докази обліку позивачем цих господарських операцій: відсутні угоди, податкові та видаткові накладні, відсутні бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які відображають проведення фінансово-господарських операцій, журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам, зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів, тощо.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Враховуючи, що позивачем не повідомлено податковий орган про втрату первинних бухгалтерських документів, а також протягом 90 днів відсутні документи не відновлено, то суд у відповідності до абзацу 1 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вважає, що такі документи були відсутні у позивача на час складення податкової звітності та формування від'ємного значення податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового період за червень 2012 року.

Суд вважає за необхідно зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит з податку на додану вартість у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про допущення позивачем порушення пунктів 198.3, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 7 381 595 гривень за червень 2012 року.

Посилання позивача та його представника на ті обставини, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відсутнє попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності та не зазначене найменування податкового органу та його адресу не обґрунтовують позовних вимог, не свідчать про протиправність винесеного рішення та не можуть бути самостійними підставами для його скасування.

Твердження позивача про позбавлення можливості надання ним документів та повідомлення даних, які підтверджують правильність його податкового обліку та податкової звітності внаслідок не отримання наказу про проведення перевірки, за наслідками якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення також не обґрунтовує вимог позову, оскільки судом встановлена відсутність первинних бухгалтерських документів у позивача.

Таким чином, винесене Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України Івано-Франківської області податкове повідомлення-рішення за №0000171500 від 27.03.2013 року, яким товариству обмеженої відповідальністю «Торговий дім «Агроінвесттрейд» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 381 595 гривень є правомірними, а позовні вимоги про визнання його протиправними та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Агроінвесттрейд" до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000171500 від 27.03.2013 року, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 17.12.2013 року.