Постанова № 36449738, 10.12.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 809/3054/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.

за участю секретаря Куриша Р.В.

представників позивача Чехи М.В., Булавинця М.М.,

представника відповідача Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" до відповідача Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000492204, №0000482204 від 22.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатський торговий дім» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000492204, №0000482204 від 22.07.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно, за наслідками перевірки, на підставі помилкового висновку щодо відсутності реального характеру та вчинення без ділової мети фінансово-господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Югекотоп», оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму його грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 18 477 943 гривень та з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 16 082 946 гривень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві.

Відповідач позову не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що за наслідками проведеної виїзної документальної перевірки встановлено допущення позивачем порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задекларовані показники витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 55 769 307 гривень чим занижено податок на прибуток в розмірі 12 147 296 гривень за період І кварталу 2010 року, ІV кварталу 2011 року та 2012 рік. Дані порушення вплинули на формування податкового кредиту по податку на додану вартість у відповідних податкових періодах, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 12 551 970 гривень.

Такий висновок відповідач та його представник обґрунтовують тим, що господарські операції за договорами позивача із ТОВ «Саноіл Торг» на поставку олії соняшникової, пшеничних висівок, сої, макухи, гороху, шроту соняшникового, жому, меляси на загальну суму 75 311 820 гривень, в тому числі податок на додану вартість 12 551 970 гривень є такими, що фактично не відбулися, оскільки у контрагента позивача ТОВ «Саноіл Торг» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований 06.03.1996 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, його взято на податковий облік 01.07.1996 року, він є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за №12863629 від 20.04.2000 року, а також платником податку на прибуток.

В період з 26.04.2013 року до 17.06.2013 року відповідачем проведена виїзна документальна перевірка позивача за період з 01.10.2011 року до 31.03.2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2010 року до 01.04.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 03.07.2013 року складено акт за №341/22-04/23801375 (т.1 а.с. 16-110).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 22.07.2013 року оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням за №0000492204 збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18 477 943 гривень, в тому числі 12 551 970 гривень за основним платежем та 5 925 973 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податковим повідомленням-рішенням за №0000482204 збільшив суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 16 082 946 гривень, в тому числі 12 147 296 гривень за основним платежем та 3 935 650 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами (т. 1 а.с.124-125).

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено задекларовані показники витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 55 769 307 гривень чим занижено податок на прибуток в розмірі 12 147 296 гривень за період І кварталу 2010 року, ІV кварталу 2011 року та 2012 рік, а також порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 12 551 970 гривень за січень, вересень-листопад 2011 року, січень, лютий, травень-листопад 2012 року та січень 2013 року (т. 1 а.с. 110).

Встановлення відповідачем допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на висновках зазначеної перевірки, якими господарські операції за договорами позивача із ТОВ «Саноіл Торг» за №24-12-10 від 24.12.2010 року, №22-08-11 від 22.08.2011 року, №22-09-11 від 22.09.2011 року на поставку олії соняшникової, пшеничних висівок, сої, макухи, гороху, шроту соняшникового, жому, меляси на загальну суму 75 311 820 гривень, в тому числі податок на додану вартість 12 551 970 гривень є такими, що фактично не відбулися, оскільки у контрагента позивача ТОВ «Саноіл Торг» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців.

Відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців контрагентом позивача - ТОВ «Саноіл Торг» відповідач встановив на підставі актів про результати документальних перевірок ТОВ «Саноіл Торг», складених органами державної податкової служби (т.1 а.с.66-81, т.5 а.с.126-255, т.6 а.с.1-125).

Суд зазначає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми права, які були чинні на момент виникнення таких правовідносин та суд зазначає їх зміст у відповідних редакціях, оскільки до правовідносин, пов'язаних з обчисленням та нарахуванням податку на прибуток приватних підприємств за звітні період І кварталу 2010 року підлягають застосування положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а в періоди з 01.01.2011 року застосовуються положення Податкового кодексу України.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх прийняття відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо звітних періодів за 01.10.2009 року до 01.01.2011 року) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічно, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит податку на додану вартість звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та від'ємного значення чи податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Позивачем до показників податкової звітності включено господарські операції з із ТОВ «Саноіл Торг» за №24-12-10 від 24.12.2010 року, №22-08-11 від 22.08.2011 року, №22-09-11 від 22.09.2011 року на поставку олії соняшникової, пшеничних висівок, сої, макухи, гороху, шроту соняшникового, жому, меляси.

Витрати за вказаними господарськими операціями з в розмірі 75 311 820 гривень позивачем включено до складу валових витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Також, до складу від'ємного значення (податкового кредиту) з податку на додану вартість позивачем віднесено 12 551 970 гривень податку на додану вартість сплаченого контрагентам за поставлені товари, роботи, послуги.

Досліджуючи господарські відносини позивача, що слугували підставою для формування вказаних показників податкової звітності судом встановив, що позивачем укладено договори купівлі-продажу продукції та матеріалів з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» за №24-12-10 від 24.12.2010 року, №22-08-11 від 22.08.2011 року, №22-09-11 від 22.09.2011 року. Положеннями вказаних договорів передбачені істотні умови зобов'язань їх сторін, в тому числі вартість, порядок проведення розрахунків, терміни та умови поставки інші умови. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару щодо якого здійснюється купівля-продаж обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до вказаних договорів, за якими здійснено позивачем купівлю олії соняшникової нерафінованої, пшеничних висівок негранульованих українського походження, сої, макухи з насіння соняшнику, меляси бурякової українського походження, гороху, шроту соняшникового, жому (т.1 а.с.145-150, 170-203, т.2 а.с.32-52).

На виконання умов вказаних договорів та специфікацій товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» поставлено позивачу олію соняшникову нерафіновану, пшеничні висівки негранульовані українського походження, сою, макуху з насіння соняшнику, мелясу бурякову українського походження, горох, шрот соняшниковий, жом про що складено видаткові накладні та податкові накладні, в яких зазначено вид товару, одиниці виміру, кількість, ціну та вартість, розмір податку на додану вартість (т.1 а.с.151-164, 204-251, т.2 а.с.6-18, 74-115).

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» та позивачем щодо господарських операцій, які мали місце в 2012 році та січні 2013 року складено акти приймання-передачі придбаних товарів (т.2 а.с.53-73).

Позивачем здійснено повний розрахунок за придбану продукцію, в тому числі сплачено податок на до дану вартість, що включено до ціни товару (т.1 а.с.165-169, т.2 а.с.1-4, 19-31, 116-183).

Досліджуючи зв'язок між фактом придбання позивачем продукції, понесенням витрат і його господарською діяльністю, судом встановлений такий зв'язок.

Так, з метою використання у своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» товарів, позивачем укладено договори комісії з товариством з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» за №24/12/10-К від 24.12.2010 року, №2208О від 22.08.2011 року, додатки до них (т.2 а.с.184-191, 238-250, т.3 а.с. 1-18).

Умовами вказаних договорів передбачено за дорученням позивача, як комітента здійснення ТОВ «Югекотоп», як комісіонером, від свого імені і за рахунок позивача за обумовлену винагороду однієї або декількох зовнішньоекономічних угод по продажу товару, найменування, кількість, вартість якого визначається додатками до договорів комісії.

На виконання договорів комісії та додатків до них ТОВ «Югекотоп» укладені зовнішньоекономічні контракти з продажу придбаних позивачем у ТОВ «Саноіл Торг» олії соняшникової нерафінованої, пшеничних висівок негранульованих українського походження, сої, макухи з насіння соняшнику, меляси бурякову українського походження, гороху, шроту соняшниковий, жому з компанією «Orexim Limited» (Сполучене Королівство Великобританії та північної Ірландії) за №0073/10 від 27.12.2010 року, №0180/11 від 23.08.2011 року, №0184/11 від 30.08.2011 року, №0189/11 від 07.09.2011 року, №0183/11 від 30.08.2011 року, №0216/11 від 18.10.2011 року, №0223/11 від 01.11.2011 року, №0224/11 від 07.11.2011 року, №0197/11 від 26.09.2011 року, №0249/11 від 19.12.2011 року, №0265/12 від 18.01.2012 року, №0316/12 від 05.04.2012 року, №0413/12 від 31.05.2012 року, №0407/12 від 15.05.2012 року, №0404/12 від 03.05.2012 року, №0418/12 від 14.06.2012 року, №0428/12 від 05.07.2012 року, №0436/12 від 08.08.2012 року, №0424/12 від 26.06.2012 року, №0429/12 від 16.07.2012 року, №0463/12 від 03.10.2012 року, №0487/12 від 30.10.2012 року, №0520/12 від 19.12.2012 року, №0283/12 від 06.02.2012 року, №0529/13 від 15.01.2013 року та додатки до них (т.2 а.с.192-205, т.3 а.с.19-197).

На виконання вказаних зовнішньоекономічних контрактів ТОВ «Югекотоп» здійснено поставку компанії «Orexim Limited» придбаних позивачем у ТОВ «Саноіл Торг» товарів, що підтверджено в судовому засіданні актами наданими копіями вантажно-митних декларацій (т.2 а.с.212-220, т.4 а.с.4-59).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» за наслідками виконання договорів комісії складені звіти перед позивачем про виконання договорів комісії, утримано комісійну винагороду, відшкодовано витрати, на суми яких виписані позивачу податкові накладні, а отримані кошти від компанії «Orexim Limited» за реалізовані товари перераховано позивачу. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами комісіонера, звітами по валюті, підтвердженнями надходжень коштів на валютні рахунки, довідками, виданими банківськими установами, податковими накладними та платіжними дорученнями (т.2 а.с.221-237, т.4 а.с.60-251, т.5 а.с.1-91).

Крім того, досліджуючи реальність здійснення ТОВ «Югекотоп» умов договорів комісії, укладених з позивачем судом встановлено здійснення цим контрагентом позивача придбання послуг по прийому, зберіганню та перевантаженню товарів, що реалізовувалися за договорами комісії, послуг товарно-експедиційного обслуговування, послуг складського зберігання, послуг перевезення вантажів та транспортного обслуговування, а також здійснення радіологічних, фітосанітарних досліджень на відповідність якості продукції встановленим нормам (т.7 а.с.3-241, т.8 а.с.1-171).

Суд перевіряючи правосуб'єктність контрагентів позивача встановив, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» та «Югекотоп» включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» мають в часі триваючий характер, дані господарські операції не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

Також, судом встановлено, що на час укладення та виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» директор позивача відряджався до місця проведення цих господарських операцій - міста Миколаїв, що підтверджується наданими копіями посвідчень про відрядження та журналом видачі посвідчень про відрядження (т.5 а.с.92-115, т.9 а.с.1-27).

Твердження представника відповідача про відсутність господарської мети здійснення позивачем вищеописаних господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» також спростовані в судовому засіданні поясненнями представників позивача та наданими ними розрахунками прибутковості з реалізації на експорт товарів, одержаних від ТОВ «Саноіл Торг» (т.8 а.с. 213-220).

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання олії соняшникової, пшеничних висівок, сої, макухи, гороху, шроту соняшникового, жому, меляси на загальну суму 75 311 820 гривень, в тому числі податок на додану вартість 12 551 970 гривень в ТОВ «Саноіл Торг», також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем продукції, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Актом перевірки позивача відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність поставки придбаного товару, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки вказаний висновок мотивованим виключно висновками перевірок ТОВ «Саноіл Торг» (акти за №1305/22-20/37269136 від 30.04.2013 року, №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року, №895/22-20/37269136 від 04.04.2013 року, №1266/22-20/37269136 від 26.04.2013 року, №1786/22-20/37269136 від 06.06.2013 року), одночасно відповідачем даним актом перевірки досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку зазначено про здійснення поставки товарів, оплату, його використання у господарській діяльності позивача, встановлено рух активів у процесі здійснення господарської операції, однак встановленим під час проведеної перевірки фактичним обставинам, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій належної оцінки не було надано та їх до уваги не взято.

Крім того, акти перевірок контрагента позивача ТОВ «Саноіл Торг» за №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року, №895/22-20/37269136 від 04.04.2013 року не можуть бути використані відповідачем в якості підтвердження будь-яких фактичних обставин та доказів, оскільки ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва, залишених в силі ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року та від 02.07.2013 року забезпечено адміністративні позови ТОВ «Саноіл Торг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва та заборонено ДПІ у Шевченківському районі м.Києва використовувати інформацію, викладену у зазначених актах в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «Саноіл Торг» до набрання законної сили рішенням суду у даних справах (т.8 а.с.172-184).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем за наслідками господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Югекотоп» правомірно включено до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за період І кварталу 2010 року, ІV кварталу 2011 року та 2012 рік 55 769 307 гривень та правомірно включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за період січня 2011 року, вересня 2011 року - березня 2013 року 12 551 970 гривень.

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем валових витрат, то є протиправним визначення позивачу грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток підприємств в розмірі 12 147 296 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 935 650 гривень. Також враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, є протиправним визначення позивачу грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 12 551 970 гривень та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобов'язань в розмірі 5 925 973 гривень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене є протиправними та таким, що підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0000492 від 22.07.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 18 477 943 гривень та податкове повідомленням-рішенням за №0000482204 від 22.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 16 082 946 гривень, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000492204 від 22.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" з сплати податку на додану вартість в розмірі 18 477 943 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000482204 від 22.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 16 082 946 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 16.12.2013 року.