Постанова № 36449753, 03.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р. Справа №805/15589/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год.00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Беседи Г.В.

представника відповідача Соболєвої Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

28.11.2013року позивачем надано заяву щодо зміни позовних вимог, в яких просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року в електронній базі даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» на підставі проведеної перевірки позивача та зобов'язати відповідача відновити в електронній базі даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» показники податкової звітності за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 18.07.2013року по 24.07.2013року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин з ТОВ «Охоронна фірма «Барс» за період з 01.02.2013року по 30.04.2013року, за результатами якої було складено акт від 31.07.2013року за №18/05-69-22-0/37902738, відповідно до якого встановлені порушення п.185.1 ст.185, ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 1875000грн. та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1981816,00грн.

Позивач не погоджується із законністю дій відповідача, щодо внесення змін до електронної бази даних «Податковий блок» - підсистеми «податковий аудит» в частині відомостей про задекларовані Позивачем податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит.

Оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а, відповідно, зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно було зменшено показники податкової звітності позивача з ПДВ за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії підлягають задоволенню.

Також, дії відповідача щодо внесення змін до електронної бази даних «Податковий блок» - підсистеми «податковий аудит» в частині зміни відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит, підлягають визнанню протиправними, оскільки саме ці дії призвели до порушення прав Позивача.

Вважає, що коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту порушує права та інтереси позивача, оскільки згідно ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Актом ДПІ у Кіровському районі м. Донецька від 29.05.2013року за №228/2205/35729251 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Охоронна фірма «Барс» встановлено, що за юридичною адресою дане підприємство не знаходиться, в нього відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно- транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та інші первинні документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

У підприємства відсутні автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, що робить фактичне виконання угоди неможливим.

Вважає, що оскаржувані дії податкового органу жодним чином не порушують права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист» (Далі за текстом - ТОВ «Донецька охоронна компанія «Професійний захист»), є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, станом на момент розгляду справи перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Далі за текстом - ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що з 18.07.2013року по 24.07.2013року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин з ТОВ «Охоронна фірма «Барс» за період з 01.02.2013року по 30.04.2013року, за результатами якої було складено акт від 31.07.2013року за №18/05-69-22-0/37902738, відповідно до якого встановлені порушення п.185.1 ст.185, ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 1875000грн. та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1981816,00грн.

Згідно п. 3 акта перевірки за №18/05-69-22-0/37902738 зазначено наступне.

Актом ДПІ у Кіровському районі м. Донецька від 29.05.2013року за №228/2205/35729251 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Охоронна фірма «Барс» встановлено, що за юридичною адресою дане підприємство не знаходиться, в нього відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та інші первинні документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Охоронна фірма «Барс» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Охоронна фірма «Барс» порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на задоволення майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Охоронна фірма «Барс».

Під час здійснення перевірки позивача податковим органом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Барс» було укладено договір про виконання послуг від 01.02.2013року за №40, за умовами якого ТОВ «Охоронна фірма «Барс» зобов'язується забезпечити охорону об'єктів відокремлених підрозділів ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», а замовник (ТОВ «Донецька охоронна компанія «Професійний захист») зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. При цьому, ТОВ «Охоронна фірма «Барс» за умовами договору має право залучати третіх осіб з метою виконання зобов'язань за договором (п.1.1 Договору).

Вартість робіт за договором складає 3750000,00грн. в місяць, в тому числі ПДВ (п.4 Договору).

В якості доказів виконання зазначених послуг сторонами складені акти виконаних робіт за №392 від 28.02.2013року за лютий 2013року на суму 3750000,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00грн., за №437 від 31.03.2013року за березень 2013року на суму 3750000,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00грн., за №422 від 30.04.2013року за квітень 2013року на суму 3750000,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00грн.

ТОВ «Охоронна фірма «Барс» були виписані податкові накладні за №392 від 28.02.2013року за лютий 2013року на суму 3750000,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00грн., за №437 від 31.03.2013року за березень 2013року на суму 3750000,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00грн., за №422 від 30.04.2013року за квітень 2013року на суму 3750000,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі згідно наступних платіжних документів: №128 від 14.03.2013року на суму 1500000,00грн., №141 від 19.03.2013року на суму 770000,00грн., №172 від 03.04.2013року на суму 1480000,00грн., №174 від 04.04.2013року на суму 1200000,00грн., №193 від 17.04.2013року на суму 440000,00грн., №199 від 25.04.2013року на суму 410000,00грн.

В ході проведення перевірки позивача податковим органом було встановлено, що послуги охорони нібито отримані від ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та виконані для наступних замовників: ТОВ «ДТЕК Сервіс» та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго».

На виконання умов договору від 30.01.2011року за №252-ОХР-2011-ДС позивачем були виконані ТОВ «ДТЕК Сервіс» послуги з охорони об'єктів, що підтверджується наступними первинними документами: акти прийому - передачі за №6 від 28.02.2013року, №12 від 31.03.2013року, №20 від 30.04.2013року, податкові накладні за №5 від 28.02.2013року на суму 3109982,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 518330,33грн., №5 від 31.03.2013року на суму 3109982,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 518330,33грн., №5 від 30.04.2013року на суму 3109982,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 518330,33грн.

Суми податку за зазначеними податковими накладними були включені до складу податкових зобов'язань за лютий-квітень 2013року, відображені у реєстрі виданих податкових накладних за лютий-квітень 2013року, який відповідає даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий-квітень 2013року.

На виконання умов договору від 19.12.2012року за №21498-00-33 позивачем було виконано ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» послуги з охорони об'єктів, що підтверджується наступними первинними документами: акти прийому - передачі за №10 від 28.02.2013року, №16 від 31.03.2013року, №18 від 30.04.2013року, податкові накладні за №4 від 28.02.2013року на суму 855874,62грн., в тому числі ПДВ в розмірі 142645,77грн., №4 від 31.03.2013року на суму 855874,62грн., в тому числі ПДВ в розмірі 142645,77грн., №4 від 30.04.2013року на суму 855874,62грн., в тому числі ПДВ в розмірі 142645,77грн.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, податкових повідомлень-рішень на підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем не приймалось.

Згідно листа відповідача від 25.11.2013року вбачається, що інформація з висновками, які викладені у акті перевірки позивача від 31.07.2013року за №18/05-69-22-0/37902738, була відображена у системі АІС «Податковий блок».

Що стосується висновків актів перевірок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано: податкові декларації, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, акти прийому -передання, рахуник-фактури, які підтверджують реальність фінансово-господарських взаємовідносин.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Представником позивача у судовому засіданні були надані усні пояснення щодо природи проведення господарської діяльності підприємства, яка в свою чергу полягає, зокрема, у здійсненні охоронної діяльності, для реалізації якої він має достатній обсяг економічно необхідних умов. При цьому, наявний обсяг трудових ресурсів дозволяє позивачу здійснювати зазначений обсяг послуг.

Представником відповідача у судовому засіданні не наведено жодної норми законодавства, яка б встановлювала необхідні економічні умови для ведення господарської діяльності у спірних правовідносинах, що склалися.

Суд звертає увагу на той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, які підтверджують факти надання послуг, реальність фінансово-господарських взаємовідносин та спростовують висновки актів перевірок.

Згідно діючого законодавства акти перевірки, на відміну від податкового повідомлення-рішення, не тягне за собою якихось юридичних наслідків для позивача, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податкового органу.

З огляду на вказане акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Згідно статті 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно п. 86.8. ст. 86 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п. 86.9. ст. 86 Податкового Кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, перевірки за наслідками яких були складені акти перевірок, не проводились з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється.

Так, в органах Міністерства доходів і зборів України з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення були запроваджені Методичні рекомендації, затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013року за № 165 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця".

Згідно п.п.1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4 п.1.3 Методичних рекомендацій під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів"; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ "Митниця"; підсистема "Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС "Реєстри платників податків".

Згідно п.п.2.5.2 Методичних рекомендацій до впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" Акт/Довідка про результати камеральної перевірки роздруковується, підписується інспектором, який проводив перевірку, та направляється платнику податку поштою у порядку, передбаченому ст. 42 гл. 1, п. 58.3 ст. 58 гл. 4 р. II Кодексу.

Відповідно до п.п.2.5.5 Методичних рекомендацій реалізація матеріалів камеральної перевірки, прийняття повідомлень-рішень за її результатами та порядок оскарження її результатів проводиться у встановленому порядку.

З урахуванням норм Податкового кодексу України та Методичних рекомендацій, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013року за № 165 суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення змін до електронної бази даних «Податковий блок» - підсистеми «податковий аудит» в частині виключення відомостей про показники податкової звітності за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року, оскільки саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Оскільки за наслідками проведених перевірок податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно було внесено зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість, а отже позовні вимоги, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності дій, що стосуються предмету позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо коригування показників податкової звітності позивача за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року в електронній базі даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» на підставі проведеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист», в результаті якої складено акт від 31.07.2013року за №18/05-69-22-0/37902738.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в електронній базі даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист» за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2013року, березень 2013року, квітень 2013року.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03.12.2013 року.

Повний текст постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України складений 09.12.2013р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.