Постанова № 36449745, 06.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 р. Справа №805/14133/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год.20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Кузьмішкіна Д.В.

представників відповідача Радченко А.В., Тамази Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.09.2013 року № 0000044210/6034/10/42-10 та № 0000034210/6040/10/42-10 в частині., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт», звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндохдів про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 24.09.2013року за №0000044210/6034/10/42-10 та частково нечинним податкове повідомлення - рішення від 24.09.2013року за №0000034210/6040/10/42-10 в частині визначення суми податкових зобов'язань в розмірі 165815,50грн.

06.12.2013року представником позивача надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в яких просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013року за №0000044210/6034/10/42-10 та податкове повідомлення - рішення від 24.09.2013року за №0000034210/6040/10/42-10 в частині визначення суми податкових зобов'язань в розмірі 165815,50грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що договір поставки №27-7/11/469 від 27.05.2011р., який укладений між позивачем та ТОВ "Термотех-Україна", має ознаки нікчемності.

Позивач зазначає, що ним 27.05.2011р. було укладено договір поставки з ПП ТОВ "Термотех-Україна", на підставі якого постачальник (ТОВ "Термотех-Україна") зобов'язується передати покупцю (Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт») товар (продукти нафтоперероблення рідкі (паливо ТС-1 для реактивних двигунів), а покупець прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені договором. Загальна сума по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Термотех-Україна" за договором становить 325261,48грн., в тому числі податок на додану вартість - 54210,25грн. Даний договір не суперечить законодавству, публічний порядок не порушує та спрямований на настання правових наслідків, які передбачені договором, що в свою чергу свідчить про не порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Тому позивач зауважує, що відповідачем не правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55978,75грн., у тому числі з основного платежу - 44783грн., зі штрафних санкцій - 11195,75грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 165815,5грн., у тому числі з основного платежу - 53086грн., зі штрафних санкцій - 112729,50грн.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндохдів, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

При дослідженні продукції, що була придбана позивачем у ТОВ "Термотех-Україна" за договором №27-7/11/469 від 27.05.2011р., по ланцюгу постачання було встановлено, що зазначений товар було придбано по наступному ланцюгу постачання: позивач - ТОВ "Термотех-Україна" - ТОВ «Юніон-Нефтепродукт» - ТОВ «Східнафтатрейд» - ТОВ «ТНК ВР-Коммерс». Кінцевим постачальником продукції є ТОВ «ТНК ВР-Коммерс», яким було поставлено на територію України паливо марки РТ на підставі ВМД №010221Т від 24.09.2011року, ВМД №010312Т від 27.09.2011року, ВМД №010491Т від 30.09.2011року, постачальником реалізованої продукції є підприємство Belaruian Oil Compani.

Додатково від ТОВ «ТНК ВР - Коммерс» було отримано лист від 25.02.2013року за №3.3-32, в якому зазначалось, що протягом жовтня-листопада 2011року на адресу ТОВ «Східнафтатрейд» не здійснювалась поставка палива марки ТС-1.

ТОВ «Східнафтатрейд» було надано лист від 27.03.2013року за №37 із копіями документів, згідно яких на адресу ТОВ «Юніон-Нефтепродукт» було поставлено паливо марки РТ, яке підтверджено відповідними сертифікатами якості.

З чого вбачається, що операції з придбання та продажу ТМЦ не мали реального характеру, що позбавляє позивача права формувати податковий кредит та включати до сум витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування суми по операціям з придбання товарів/послуг від ТОВ "Термотех-Україна".

Крім того, представником відповідача надано суду доповнення до заперечень, в яких податковий орган повідомляє, що частково визнає позов підприємства на суму донарахованих фінансових санкцій з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 100000грн., що визначені податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2013року за №0000034210/6040/10/42-10, зазначивши при цьому, що в даному випадку мала місце арифметична помилка.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125755, Донецька область, м. Маріуполя, пр. Адм. Луніна, буд.99) зареєстровано 27.11.1991року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 09.11.1993року.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндохдів проведено документальну виїзну планову перевірку Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010року по 31.12.2012року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010року по 31.12.2012року. За результатами перевірки складено акт від 06.09.2013р. за №125/42-10-01125755, яким встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010року за №2756-VI в частині заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з 01.01.2010року по 31.12.2012року у розмірі 44783грн., п.п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині заниження в періоді, що перевірявся податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 53086грн. при придбанні товару у ТОВ "Термотех-Україна" у зв'язку з вчиненням правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків (арк.с.8-96).

В акті перевірки відповідач з посиланням на акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 29.10.2012року за №1675/22-2/35950910 зазначив про те, що позивачем було придбано паливо марки ТС-1 для реактивних двигунів у кількості 22,81т за ціною 11833грн за тону загальною вартістю 325261,48грн., у тому числі ПДВ в розмірі 54210,25грн.

При дослідженні продукції, що була придбана позивачем у ТОВ "Термотех-Україна" за договором №27-7/11/469 від 27.05.2011р., по ланцюгу постачання було встановлено, що зазначений товар було придбано по наступному ланцюгу постачання: позивач - ТОВ "Термотех-Україна" - ТОВ «Юніон-Нефтепродукт» - ТОВ «Східнафтатрейд» - ТОВ «ТНК ВР-Коммерс». Кінцевим постачальником продукції є ТОВ «ТНК ВР-Коммерс», яким було поставлено на територію України паливо марки РТ на підставі ВМД №010221Т від 24.09.2011року, ВМД №010312Т від 27.09.2011року, ВМД №010491Т від 30.09.2011року, постачальником реалізованої продукції є підприємство Belaruian Oil Compani.

Таким чином, відповідачем в акті перевірки позивача було зроблено висновок, що ДП «Маріупольський морський торговельний порт» було поставлено паливо нез'ясованого походження.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013року за №0000044210/6034/10/42-10, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55978,75грн., у тому числі з основного платежу - 44783грн., зі штрафних санкцій - 11195,75грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013року за №0000034210/6040/10/42-10, яке оскаржується позивачем в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 165815,50грн., у тому числі з основного платежу - 53086грн, зі штрафних санкцій - 112729,5грн. (арк.с.101-103).

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача щодо часткового визнання позовних вимог підприємства на суму донарахованих фінансових санкцій з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 100000грн., що визначені податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2013року за №0000034210/6040/10/42-10 у зв'язку з арифметичною помилкою.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Термотех-Україна" було укладено договір поставки №27-7/11/469 від 27.05.2011р., на підставі якого постачальник (ТОВ "Термотех-Україна") зобов'язується передати покупцю (Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт») товар (продукти нафтоперероблення рідкі (паливо ТС-1 для реактивних двигунів)) в кількості 80 метричних тон, а покупець прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені договором (арк.с. 110-112).

Згідно п.п.15 Договору доставка нафтопродуктів здійснюється залізничним транспортом або автомобільним транспортом постачальника та за його рахунок.

Також, договором передбачена можливість зменшення обсягів закупівлі в залежності від потреби та реального фінансування видатків (п.1.6 Договору).

Вартість товару та порядок розрахунків обумовлений п.4 Договору, в якому зазначено, що загальна сума договору складає 1140768грн. та повинна бути сплачена протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця. Ціна на товар включає в себе вартість послуг по транспортуванню залізничним транспортом та вартість послуг по наливу.

Строки та порядок поставки товару передбачений п.3 Договору, в якому зазначено, що поставка товару здійснюється тільки на підставі письмової заявки покупця протягом 14 календарних днів з моменту відправлення покупцем письмової заявки у випадку поставки нафтопродуктів залізничним транспортом та протягом 7 календарних днів у випадку поставки нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.2.1 Договору якість товару повинна відповідати вимогам ГСТУ, встановлених для даного виду нафтопродуктів.

Виконання договору №27-7/11/469 від 27.05.2011р. підтверджується виписаною постачальником податковою накладною за №46 від 01.11.2011року на суму 325261,48грн., в тому числі ПДВ 54210,25грн., видатковою накладною №56 від 01.11.2011року на суму 325261,48грн., в тому числі ПДВ 54210,25грн.

Постачальником надано позивачу рахунок-фактуру від 01.11.2011року за №44 на суму 325261,48грн., в тому числі ПДВ 54210,25грн.(арк.с.123).

В підтвердження якості та походження поставленого товару, ТОВ "Термотех-Україна" надані сертифікат відповідності на паливо для реактивних двигунів марки ТС-1 терміном дії з 10.12.2010року по 09.12.2012року, виданий ПрАТ «Линік» та паспорт №2 на паливо марки ТС-1, висновком якого встановло, що паливо марки ТС-1 відповідає ГСТУ 320.00149943.011-99 (арк.с.121-122).

В підтвердження поставки товару за договором позивачем надано товарно-транспортну накладну від 31.10.2011року (арк.с.116).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі на підставі платіжного доручення від 15.11.2011року на суму 325261,48грн.(арк.с.124).

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, яка застосовується протягом одного календарного року для визначення податкового кредиту при заповненні рядка 15.1 декларації з ПДВ позивача у 2011році складає 82,61%.

Таким чином, сума податку на додану вартість згідно податкової накладної, виписаної постачальником за №46 від 01.11.2011року на суму ПДВ 54210,25грн. включена до складу податкового кредиту у розмірі 44783,09грн.

Матеріалами справи підтверджується використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності, а саме: акти вибуття матеріалів зі складу (палива ТС-1 (керосин)(арк.с.138-155), формуляр двигуна ВК-1 (арк.с.127-129), інвентарні картки обліку основних засобів (арк.с.125-126).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Термотех-Україна" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Дослідивши наявні у справі докази, а саме, податкову накладну, суд приходить до висновку, що вона відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України та вважає висновки податкового органу щодо заниження позивачем грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 44783,09грн. безпідставними та необгрунтованими.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.6. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Закону, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу в частині неправомірності віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми коштів по взаємовідносинам з ТОВ "Термотех-Україна".

З огляду на вищевикладене, суд вважає податкове повідомлення - рішення від 24.09.2013року за №0000044210/6034/10/42-10 та податкове повідомлення - рішення від 24.09.2013року за №0000034210/6040/10/42-10 в частині визначення суми податкових зобов'язань в розмірі 165815,50грн. безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.09.2013 року № 0000044210/6034/10/42-10 та № 0000034210/6040/10/42-10 в частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.09.2013 року № 0000044210/6034/10/42-10, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55978,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 44783 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11195,75 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.09.2013 року № 0000034210/6040/10/42-10, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 165815,5 грн. (у т.ч. 53086 грн. - за основним платежем, 112729,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. адмірала Луніна,99, код ЄДРПОУ 01125755) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06.12.2013 року.

Повний текст постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України буде складений 11.12.2013р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.