Рішення № 36445675, 23.12.2013, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/2320/13-ц

2/379/531/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 року Таращанський районний суд Київської області

в складі:

головуючого: Бойка М.Г.

при секретарі: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща

справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та пояснили, що 23.04.2008 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та виробничим кооперативом «Ківшовата Агро» з другої сторони було укладено договір оренди землі, згідно якого він передав в оренду належну йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯА № 224345 від 09.11.2004 року земельну ділянку площею 2,4178 га в оренду на 5 років. Протягом дії вказаного договору позивач в усній формі неодноразово звертався до відповідача і повідомляв, що не матиме наміру продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки та просив після збирання врожаю, не засівати належну йому земельну ділянку. Звернувшись восени 2013 року ще раз до відповідача, позивач дізнався про існування додаткової угоди від 09.04.2012 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та ТОВ «Ківшовата Агро» та отримав його копію. Позивач стверджує, що не мав наміру продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки та не підписував дану додаткову угоду. Тому він та його представник просять суд визнати додаткову угоду від 09.04.2012 року недійсною та стягнути з відповідача судові витрати.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що дійсно між позивачем та відповідачем 23.04.2008 року укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі», за договором оренди землі орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відсутність у договорі оренди землі істотних умов, передбачених ст.15 вище вказаного Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору, а також визнання договору недійсним. Договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Оскільки, договір оренди землі між позивачем та відповідачем та додаткова угода зареєстровані у встановленому законом порядку, то були дотримані всі істотні умови, передбачені в ст.15 Закону України «Про оренду землі».

09.04.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, строк якого продовжено на 5 років і зареєстровано у Державному реєстрі земель 29.12.2012 року за №322440004004607. Після укладення даної угоди, позивач отримував орендну плату за 2012-2013 роки, претензій щодо її виплати та щодо достовірності підпису до відповідача не виникало.

Відповідач належним чином виконував умови договору оренди землі, зокрема вчасно та в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася позивачу орендна плата. Крім того, відповідач своєчасно сплачував податок на землю. А тому представники відповідача просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, як необгрунтованих та безпідставних.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що станом на 09.03.2012 року працював в ТОВ «Ківшовата Агро» інженером по охороні праці та отримував мінімальну заробітну плату. Він неодноразово ставив питання перед керівництвом господарства про підвищення розміру його заробітної плати до рівня 2000-2500 грн., як у інших працівників інженерної служби. Директор Граждан (після шлюбу Мартинюк) Л.І. пообіцяла вирішити питання з підвищенням його заробітної плати, якщо його родичі підпишуть додаткові угоди до договорів оренди землі.

Він, 09.03.2012 року, без відома своїх родичів (батька, матері, сестри та баби), підписав за них додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок. Через місяць-два він розрахувався з ТОВ «Ківшовата Агро», оскільки йому так і не підвищили заробітної плати.

Судом встановлено, що 23.04.2008 року ОСОБА_1 уклав з виробничим кооперативом «Ківшовата Агро» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро», відповідач в справі) договір оренди землі, згідно якого передав в оренду належну йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 224345 від 09.11.2004 року земельну ділянку площею 2,4178 га в оренду на 5 років. Даний договір було зареєстровано в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 10.10.2008 року за номером 040833300693.

Звернувшись восени 2013 року, після закінчення дії вказаного договору до відповідача, позивач дізнався про існування додаткової угоди від 09.04.2012 року до договору оренди земельної ділянки між ним та ТОВ «Ківшовата Агро» та отримав її копію.

Із вивченої в судовому засіданні додаткової угоди встановлено, що вона укладена 09.04.2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро». Відповідно до даної угоди ОСОБА_1 передав відповідачу земельну ділянку, яка належить йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 224345 від 09.11.2004 року земельну ділянку площею 2,4178 га в оренду на 5 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

Додаткова угода від 09.04.2012 року зареєстрована в управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області 29.12.2012 року за № 322440004004607.

Позивач в судовому засіданні категорично стверджував, що дану угоду не підписував.

Представники відповідача фактично погодилися, що дану угоду підписав син позивача ОСОБА_2, який на момент її підписання працював в ТОВ «Ківшовата Агро» на посаді інженера по охороні праці.

Крім того, в судовому засіданні було доведено, що позивач не надавав повноважень своєму сину ОСОБА_2 на укладення додаткової угоди до договору оренди землі від його імені та на її підписання за нього.

Указані обставини встановлені з пояснень сторін, показань свідка ОСОБА_2 та матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Ч. 1 та ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Ківшовата Агро» підлягають задоволенню, як такі, що підтверджуються матеріалами справи та наданими доказами, оскільки ОСОБА_1 не підписував вищезазначену додаткову угоду, а особа, яка підписала її не мала на це відповідних повноважень.

На підставі задоволення позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 10, 15, 57-61, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 212-215, 761, 792 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 124-126, 158 Земельного кодексу України, ст. 13-16 Закону України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 09.04.2012 року укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 229,40 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особою, що не була присутня у судовому засіданні з дня отримання копії цього рішення, апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області.

Головуючий: М.Г. Бойко