Постанова № 364424, 12.12.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2006 р.

Справа № 7/313-3899

16 год. 30 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства фірми „Либідь”, м. Бучач, вул. Мулярська, 60/1, Тернопільської області, 48400

до відповідача: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бучач, пр. Волі, 1, Тернопільська область, 48400

за участю представників сторін:

позивача: Малий Іван Михайлович –довіреність б/н від 23.08.06р.;

відповідача: Братівник Ігор Васильович –довіреність № 99 ід 06.04.06р..

Суть справи:

Приватне підприємство фірма „Либідь” звернулося з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001651500/0 від 10.04.2006р., прийнятого Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією, яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9667 грн..

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 28.11.2006р. по 12.12.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству, підтвердженням чого є акт невиїзної документальної перевірки № 1/17/15-025 від 10.04.2006р., проведеної на предмет достовірності нарахування Приватним підприємством фірмою „Либідь” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі підпунктів „б”, „в” пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181) прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001651500/0 від 10.04.2006р., яким Приватному підприємству фірмі „Либідь” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006р. в сумі 9667 грн..

Як зазначено в повідомленні-рішенні, підставою для його прийняття є акт № 1/17/15-025 від 10.04.2006р., оформлений за результатами невиїзної документальної перевірки проведеної з питань відшкодування податку на додану вартість за січень 2006р., яким встановлено допущені підприємством порушення пп. 7.2.1., 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ) при формуванні бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого в січні 2006р.в сумі 9667 грн., сплаченого постачальникам продукції протягом грудня 2005р. за отриманий від АФГ „Ольвія” на суму 21666,67 грн. в т.ч. 4333,33 грн. ПДВ та від ПСП „Україна” на суму 26666,67 грн. в т.ч. 5333,33 грн. ПДВ. В судовому засіданні представник відповідача просив суд звернути увагу на те, що до податкового кредиту включені не тільки суми не підтвердженні податковими накладними оформленими в установленому порядку, але й документами що підтверджують здійснення поставки продукції, а саме товарно –транспортних документів.

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що: згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ підставою для включення до податкового кредиту сплачених у вартості продукції сум ПДВ є податкова накладна; при поданні податковій інспекції декларації з податку на додану вартість за грудень 2005р. підприємством також були надані належні копії податкових накладних виданих постачальниками в грудні (звітній період) з усуненими допущеними помилками, підтвердженням чого є акт перевірки № 1/7/15-025 від 20.03.2006р. відповідно до якого податковою інспекцією жодних зауважень до правильності заповнення податкових накладних не виявлено; сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку, а транспортні витрати не сплачувалися продавцям продукції і не обліковувалися підприємством в бухгалтерському обліку, а тому такі не є обов’язковими для підтвердження податкового кредиту при здійсненні операцій з купівлі - продажу .

Також, просить суд врахувати, що податковою інспекцією перевірки проводилися з порушенням чинного законодавства , що їх регулюють.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до ст. 8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), підпунктів 2.1.4. п. 2.1., 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону 2181, п. 10.4. ст. 10 Закону про ПДВ, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу та відшкодування податку на додану вартість;

- приватне підприємство фірма „Либідь”, як платник податків, в тому числі податку на додану вартість, перебуває на обліку в Бучацькій міжрайонній державній податковій інспекції;

- за даними акту перевірки № 1/7/15-025 від 10.04.2006р., який, як стверджує інспекція, став підставою для прийняття спірного рішення (в рішенні зазначено акт № 1/17/15-025, відповідач у запереченні проти позову посилається на акт перевірки № 3/7/15-025/24635529), підприємством задекларовано в січні 2006 року згідно декларації по податку на додану вартість № 1414 зареєстрованої в податковій інспекції 17.02.2006р., 9733 грн. із яких на відшкодування 9667 грн. позивач, як стверджує інспекція, не має права;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи, передбачені вищезазначеними Законами, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі Закону 2181 та „Порядку відшкодування податку на додану вартість” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України в редакції наказу від 02.05.2001р. № 200/86 (далі Порядок відшкодування ПДВ). Рішення, що оспорюється, прийняте за формою „В1”, яка затверджена наказом ДПА України від 06.07.2001р. № 567/5758 „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій”, яка передбачена згідно п. 3.2. даного Порядку при перевищенні платником суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Доводи податкової інспекції щодо правомірності зменшення підприємству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9667 грн., судом відхиляються, як такі що не ґрунтуються на законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а саме:

- відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду;

- згідно пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7., має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

- доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення відшкодування його від’ємного значення є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними;

- відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 даного Закону та „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037;

- підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

- підставою для отримання відшкодування ПДВ, відповідно до підп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, підп. 2.2. п. 2 Порядку відшкодування ПДВ є податкова декларація, оформлена у відповідності до „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість” затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166.

Як випливає з акту перевірки № 1/7/15-025 від 20.03.2006р., оформленого за результатами невиїзної документальної перевірки проведеної з питань відшкодування податку на додану вартість за січень 2006р., у підприємства на момент проведення перевірки були підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до чинного законодавства, всі суми податку включені до податкового кредиту, про що свідчить відсутність в акті перевірки будь-яких зауважень з боку перевіряючих щодо їх оформлення.

Так, правомірність включення позивачем в грудні 2006р. до податкового кредиту суми 9667 грн. ПДВ, підтверджуються податковою накладною № 111 від 16.12.2005р. виданою АФГ „Ольвія” на поставлене в грудні 2005р. на виконання договору купівлі-продажу від 16.12.2005р. по видатковій накладній № РН-0000128 від 16.12.2005р. насіння соняшнику на загальну суму 26000 грн. в тому числі 4333,33 грн. ПДВ та податковою накладною № 26/ХІ від 24.11.2005р. виданою ПСП „Україна” на поставлене в листопаді 2005р. на виконання договору купівлі-продажу № 23/ХІ від 23.11.2005р. по накладній № 641 від 24.11.2005р. насіння соняшнику на загальну суму 32000 грн. в тому числі 5333,33 грн. ПДВ. Поставлена продукція оплачена позивачем повністю згідно платіжних доручень № 7 від 16.12.2005р. на суму 26000 грн. в т.ч. 4333,33 грн. ПДВ та № 58 від 24.11.2005р. на суму 32000 грн. в т.ч. 5333,33 грн. ПДВ, що підтверджується податковою інспекцією в актах перевірки за одним і тим же номером від 20.03.2006р та 10.04.2006р..

Доводи інспекції, що позивачем неправомірно включено сплачені ним суми ПДВ до податкового кредиту на підставі зазначених податкових накладних, оскільки вони складені з порушенням пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, а саме: не вірно вказаний індивідуальний податковий номер покупця, а саме: замість „246355219032” зазначено „246355219082”, не вказано точного місцезнаходження покупця та продавця та невірно вказаний номер свідоцтва платника ПДВ замість: „26406789” зазначено „26406789” судом до уваги не приймаються, оскільки:

- відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як випливає із матеріалів справи та підтверджено сторонами, спірні податкові накладні містять дійсні дані про фактично сплачені суми податків, з яких формується податковий кредит відповідно до п. 7.4.1 названого Закону, зазначені господарські операції знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку, що дає право позивачу на формування податкового кредиту згідно Закону про ПДВ

- до позовної заяви долучені належним чином заповнені податкові накладні, які були предметом дослідження податковою інспекцією при складанні акту перевірки № 1/7/15-025 від 20.03.2006р., відповідно до змісту якого відсутні зауваження щодо правильності їх заповнення, та підтверджено факт декларування постачальниками отриманих сум податку до податкового зобов’язання та сплати його до бюджету (п.2.10. актів перевірки). Тим самим інспекція підтвердила , що податкові накладні були одержані при формуванні податкового кредиту у звітному періоді та подані з декларацією за грудень 2005р., як це передбачено пп.7.2.6. п.7.2.ст.7 Закону про ПДВ і здійснені операції знайшли підтвердження у контрагентів.

Також, не приймаються судом до уваги доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаної продукції є товарно-транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (далі Правила), оскільки:

- актом перевірки не встановлено факту віднесення до валових витрат підприємства витрат пов’язаних з перевезенням придбаної продукції;

- відповідно до п. 11.1. Правил, форма і порядок заповнення товарно-транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;

- таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно-транспортної накладної та визнано обов’язковим її застосування всіма суб’єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п.3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;

- другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст. 28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006 р. опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 81 від 28.04.2006р. скасована його державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.

При таких обставинах, позивачем правомірно включені до податкового кредиту та заявлені до відшкодування сплачені 9667 грн. суми ПДВ.

Також, слід зазначити, що відповідачем при проведенні перевірки на достовірність заявлених до відшкодування сум ПДВ проведено дві невиїзні документальні перевірки, що не відповідає пп.7.7.5. п.7.7.ст.7 Закону про ПДВ, згідно якої після виявлення порушення при невиїзній перевірці проводиться виїзна документальна перевірка. В акті перевірки від 10.04.2006р. інформація щодо періоду проведення перевірки (з 27.02.- 07.04.2006р.) не відповідає дійсності , так як перша перевірка проводилася з 27.02.-17.03.2006р. яка оформлена атом від 20.03.2006р..

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 00001651500/0 від 10.04.2006р. прийняте Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією про зменшення Приватному підприємству фірмі „Либідь” бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 9667 грн..

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник