Ухвала суду № 36441570, 24.12.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/48/13-ц Головуючий у 1-й інст. Седун Ф.В.

Категорія 19 Доповідач Гансецька І. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Микитюк О.Ю.,

Товянської О.В.

при секретарі: Бондарчук С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3, треті особи -Соловіївська сільська рада, Брусилівська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору іпотеки

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 03.10.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та її батьком ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 16095,00 доларів США та договір іпотеки, предметом якого став будинок АДРЕСА_1. У квазаному будинку на час укладення договору іпотеки проживали двоє неповнолітніх, вона та її сестра ОСОБА_4 Просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений 03.10.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, оскільки він порушує її законні права.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки №zrz0ga00004111, укладений 03.10.2007 року між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі ПАТ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

За правилами ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування якими мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування якими мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Положення ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, діє з 1 січня 2006 року, отже підлягає обов'язковому застосуванню до договорів, укладених після цієї дати.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2007 року ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали договір іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір укладений в забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного між сторонами 03.10. 2007 року.

Переданий в іпотеку житловий будинок на час укладення договору належав іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 27.08.2007 року.

На момент укладення договору іпотеки у вказаному житловому будинку проживали та були зареєстровані неповнолітні діти, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Вказані обставини підтверджуються інформацією завідувача Брусилівським РС УДМС України в Житомирській області (а.с.174), а також обставинами, встановленими рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 12.03.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 03.03.2011 року та рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 09.08.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09.10.2013 року.

Довідки сільської ради, виготовлені на підставі даних з погосподарських книг про перенесення реєстрації неповнолітніх по іншій адресі, надані суду відповідачем, не є належними і допустимими доказами щодо реєстрації, оскільки погосподарський облік не передбачає реєстраційних дій і не несе будь-яких правових наслідків для об'єктів, відносно яких він здійснюється, а сільська рада не є органом, уповноваженим здійнювати реєстрацію осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За правилами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною ( сторонами) вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що спірний правочин суперечить вимогам ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Суд надав належну оцінку доказам у справі і дійшов правильного висновку про те, що неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на час укладення договору іпотеки мали право користуватися будинком АДРЕСА_1, а тому іпотечний договір повинен був укладатися лише з дозволу органу опіки та піклування.

Враховуючи вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити .

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :