Рішення № 36441299, 24.12.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3883/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді : Авраменко Т.М.

суддів : Суровицької Л.В., Чельник О.І.

при секретарі : Слюсаренко Н.Л.

за участю відповідача та його представника, представника банку

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 13 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 2000 дол.США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 21,96 відсотків річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Умови кредитного договору щодо внесення щомісячного платежу відповідач виконував не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 6 543,41 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту 1 890,90 доларів США, заборгованості по процентам 4 281,34 доларів США, штрафу (фіксована частина) 62,55 доларів США, штрафу (процентна складова) 308,61 доларів США

Просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року позов банку задоволено. Стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість в сумі 6 543,41 доларів США, що складає 52 301 грн. 45 коп., та 523 грн. 01 коп. судового збору. Суд дійшов висновку, що строк дії договору пролонговано до січня 2011 року, відповідач не надав доказів, що звертався до банка з вимогою про припинення дії договору, а тому банк не пропустив строк звернення з позовом до суду.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що строк дії кредитної картки закінчився 30 квітня 2009 року, а тому строк позовної давності у банка для звернення з позовом до суду закінчився 30 квітня 2012 року. Також посилається на те, 18 грудня 2007 року кредитна картка разом з іншими документами була викрадена, про що він негайно повідомив банк та міліцію, проте у зв'язку з халатністю працівників банку, яка виражається у затримці блокування картки на 40 хвилин, з картки невстановленими особами через 5 хвилин після його дзвінка було знято кошти на суму 1878, 29 доларів США.

В засіданні апеляційного суду відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, пояснили, що в 2008 році банк звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу і до заяви були додані зовсім інші за змістом Умови та правила надання банківських послу, в яких відсутній пункт щодо пролонгації договору, та наполягали за застосуванні позовної давності.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Матеріалами справи підтверджується, що 13 квітня 2006 року відповідач ОСОБА_2подав банку заяву на отримання кредитної картки "Універсальна" з кредитним лімітом в сумі 2000 дол.США, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 1,83% в місяць із розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної карти, який встановлено до квітня 2009 року (а.с.9).

На підтвердження укладення кредитного договору позивач надав Умови і правила надання банківських послуг (а.с.10-13), які не містять підпису відповідача. Умови і правила надання банківських послуг стосуються усього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви цього позичальника. Пам'ятку клієнта по обслуговуванню кредитних карт в Приватбанку, яка відповідно до п.3.5 Умов та правил надання банківських послуг оформляється і є невід'ємною частиною договору при видачі платіжної картки по кредитній схемі, позивачем не надано.

Позивач зазначав, що відповідач порушив Правила користування карткою щодо своєчасного погашення процентів за користування кредитом та повернення кредиту , внаслідок чого виникла заборгованість, яка на 31 липня 2013 року становить 6543,41 дол.США :

з них заборгованість за кредитом 1890,90 дол.США,

заборгованість за процентами за користування кредитом 4281,34 дол.США,

штраф відповідно до п.8.6 Умов та Правил надання банківських послуг 62.55 дол.США фіксована частина та 5% від ціни позову, що становить 308,61 дол.США, що підтверджується розрахунком (а.с.4-5).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що строк дії картки був до січня 2010 року, а оскільки відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, а якщо жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, то він автоматично продовжується на такий же строк, тобто кредитний договір діяв до січня 2011 року. Звернувшись до суду з позовом в жовтні 2013 року, банк не пропустив трирічний строк позовної давності.

Проте погодитися із висновком суду не можна з наступних підстав, оскільки він не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Строк дії кредитної картки до квітня 2009 року встановлено заявою відповідача (а.с.8). В позовній заяві банку зазначається, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки (а.с.2). Представник банку в засіданні апеляційного суду пояснив, що строк дії кредитної картки не продовжувався, нова картка за цим кредитним договором не видавалася.

В законодавстві визначаються різні поняття як строк дії договору, так і строк (термін) виконання зобов'язання (ст. ст. 532, 631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 267 ЦК України).

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Розрахунком заборгованості підтверджується що прострочена заборгованість за кредитом виникла в грудні 2007 року і з цього часу кошти на погашення кредиту та процентів відповідачем не вносилися (а.с.4-5).

В листопаді 2008 року банк звернувся з заявою до суду про видачу судового наказу, яка була задоволена судом 26 листопада 2008 року (а.с.83). Ухвалою Маловисківського районного суду від 10 грудня 2008 року судовий наказ від 26 листопада 2008 року за заявою відповідача скасовано та роз'яснено банку його право на звернення з заявою про стягнення боргу за кредитним договором у позовному порядку (а.с.40).

З позовом банк звернувся до суду в жовтні 2013 року (а.с.2).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що остаточний розрахунок за кредитом відповідач повинен був провести в квітні 2009 року, а у банка виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором в грудні 2007 року. Строк звернення з позовом до суду банком пропущено як щодо періодичних платежів, так і в цілому за кредитним договором. Посилання банку на пролонгацію договору на невизначений строк не грунтується на законі, оскільки строк кредиту є істотною умовою договору.

Правова позиція про те, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, викладена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116 цс 13.

Заяву про застосування строку позовної давності відповідач подав суду 29 жовтня 2013 року (а.с.31-32).

Наведене свідчить що висновок суду про те, що банк не пропустив строк звернення з позовом до суду не відповідає матеріалам справи та суперечить вимогам закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і його висновки не відповідають матеріалам справи, що згідно з п.3 і п.4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові банку в зв'язку з спливом строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, п. 3 і п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року.

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 квітня 2006 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

судді: