Ухвала суду № 36440688, 27.12.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11647/13-к

1-кп/296/373/13

У Х В А Л А

Іменем України

27 грудня 2013 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді: Скрипка О.В.,

при секретарі: Батюх А.М.,

за участю прокурора: Крайнік М.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013060380002969 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області, освіта середня, не працюючого, одруженого, зареєстрований: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України .

Ухвалою суду від 11.11.2013 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 07 січня 2014 року, однак судове провадження по даній справі не закінчено.

Під час розгляду вказаної справи обвинуваченим ОСОБА_1 заявлено клопотання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, оскільки він тривалий термін вже перебуває під вартою, підстав для застосування до нього такого жорсткої міри запобіжного заходу на даний час немає. Також пояснив, що свою вину визнає, запевнив, що має намір сприяти проведенню судового слідства, також зазначив, що має на утриманні матір, яка є інвалідом третьої групи та бабусю, яка є інвалідом першої групи, в зв'язку з чим просив клопотання задовольнити.

Вислухавши думку прокурора, який заперечив проти обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, вказавши на можливість зміні запобіжного заходу на домашній арешт, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З огляду на викладене, судом враховується наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тяжкість злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також береться до уваги особа обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України вважається не судимим, його молодий вік, офіційно не працює, має на утриманні матір, яка є інвалідом третьої групи, має постійне місце проживання, визнання своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Враховуючи наведене, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України та враховуючи матеріали справи та те, що підстав вважати, що обвинувачений на волі не буде перешкоджати проведенню розгляду справи та не буде уникати виконання процесуальних обов»язків, тому суд вважає, що зміна запобіжного заходу щодо обвинуваченого з утримання під вартою на домашній арешт строком 2 місяці є можливим і це не зашкодить успішному проведенню судового розгляду справи в подальшому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 181, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання - відмовити.

Змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з утримання під вартою в СІЗО Житомирської УВП №8 на домашній арешт, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту встановити щодо ОСОБА_1 строком дії на 60 днів, тобто з 27.12.2013 р. до 26.02.2014 року із забороною обвинуваченому залишати місце проживання: АДРЕСА_1.

В порядку ч.1 ст.181 КПК України покласти на ОСОБА_1 обов'язок: не відлучатись з житла в якому він зареєстрований цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора, суду.

В порядку п.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, слідчого; носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_1 покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження та СІЗО Житомирської УВП №8.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя О. В. Скрипка