Рішення № 36439815, 20.12.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4221/13-ц

Номер провадження 2/404/1903/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого: судді - Бершадської О.В.

при секретарі - Вітохіній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс груп про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом , яким просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 69 659 грн. 05 коп. та моральної в сумі 50 000 грн., понесені судові витрати ( а.с. 2-4).

20 грудня 2013 року позивач, його представник подала до суду заяву , в якій просила стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі -69 659 грн. 05 коп. , понесені судові витрати та із залученого співвідповідача ВАТ «НАСК ОСОБА_3» - 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. При цьому, клопотала усно, вимоги про відшкодування із ОСОБА_2 моральної шкоди, залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 20.12.2013 року , позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в частині вимог про стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., залишено без розгляду.

На обґрунтування остаточних позовних вимог , які викладені у заяві від 20.12.2013 року( а.с .143-145) сторона позивача вказувала, що 15 січня 2012 року , близько 15 години 30 хв., відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2101, д/з 53152 ВІ на 601 км автодороги М12 Стрій-Кіровоград-Знам»янка, в порушення п.п.11.2, 12.1 ПДР України не врахував безпечної швидкості руху та дорожню обстановку, в результаті чого допустив виїзд на смугу зустрічного руху та зіткнення з його , позивачем, автомобілем Хюндай-Соната, д/з АЕ 7798 СІ, який рухався в зустрічному напрямку, що і спричинило пошкодження його автомобіля. Постановою суду від 18.05.12 року відповідач був визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнений від відповідальності внаслідок закінчення строків притягнення його до відповідальності. При зіткненні його автомобіль отримав значні пошкодження . Згідно з висновком експерта ОСОБА_4, що має кваліфікацію судового експерта-автотоварознавця від 20.01.2012 року, вартість відновлювальних робіт складає 118 384 грн. 49 коп., вартість такої експертизи становить 700 грн., відправлення телеграми-запрошення відповідача на проведення експертизи - 51, 96 грн. та 12, 60 грн., а цивільна відповідальність відповідача перед третіми особами була застрахована в результаті чого йому було відшкодовано страховою компанією 49 490 грн., тобто різниця , що має бути відшкодована винною особою становить 69 659, 05 грн.

Щодо моральної шкоди, яку вважає, що має відшкодувати страхова компанія, зазначає, що внаслідок ДТП йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у звязку з пошкодженням власності-автомобіля, та неможливістю протягом тривалого часу користуватися ним за його призначенням, порушенням його нормальних життєвих звязків, певним ударом по його престижу. На даний час він не може відремонтувати свій автомобіль, у звязку з браком коштів, що спричиняє йому кожен день душевний біль та нагадує про події того дня, коли сталось ДТП. Більш того, його обурює поведінка відповідача , який не бажав вирішення питання мирним шляхом . Розмір заподіяної моральної шкоди визначити йому важко, але страхова компанія має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелось перенести йому та його родині, та витрати повязані з відновленням його психічного стану.

В судовому засіданні представник позивача, додатково заначила, що згідно висновку судово- автотехнічної експертизи , доведено вину відповідача , саме із-за порушення відповідачем п.п.2.3б, 12.1 Правил дорожнього руху України , автомобіль позивача отримав пошкодження. Тому, різницю суми по експертому дослідженню матеріальної шкоди має відшкодовувати винна особа в дорожньо-транспортній пригоді.

ОСОБА_5, його представник в суді позовні вимоги не визнали , просили у їх задоволенні відмовити, так як вважають, що заподіяна майнова шкода позивачу не з вини відповідача. Зазначали, що ДТП відбулась в складних дорожніх умовах, на засніженій ділянці дороги з колійністю, в результаті він, ОСОБА_2, рухаючись з швидкістю не більше 50 км/год потрапив в колію, після чого його автомобіль занесло на смугу зустрічного руху де і відбулось зіткнення з автомобілем позивача. Крім того, вони не згодні із висновком спеціаліста , який проводив огляд транспортного засобу позивача після ДТП, що викликає у них сумніви в обєктивності такого дослідження, а також вони не згодні із висновком судової експертизи . До того ж, ним, відповідачем, самостійно сплачено позивачу - 510 грн. франшизи.

Згідно ухвали суду від 16.10.2013 року , за клопотанням позивача, до участі в розгляді справи залучено, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ПАТ « Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» та ВАТ « НАСК ОСОБА_3» . Третя особа - ПАТ « Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», її представник в судове засідання не зявився, повідомлявся належно, подав пояснення , в яких зазначав, що між ними та позивачем ОСОБА_1 13.01.12 року укладено поліс №АВ/1867667 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 15.01.12 року автомобіль позивача потрапив у ДТП та був пошкоджений . Винним визнано відповідача ОСОБА_2 Тобто, страхувальник є потерпілим у ДТП, і цивільно-правова відповідальність настала у ОСОБА_2 Справу просили слухати у їх відсутності ( а.с.121-124).

20.12.2013 року, за клопотанням сторони позивача , в порядку ст. 33 ЦПК України, до участі в справі залучено співвідповідача - ВАТ « НАСК ОСОБА_3» , представник якого був присутній в суді , з належною довіреністю, як третя особа, та після його залучення співвідповідачем, отриманням копії остаточної заяви, з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди саме із їх страхової компанії, не виявив бажання розпочати розгляд справи з початку та дати строк для ознайомлення із наданим позовом, просив продовжити розгляд справи та винести рішення. При цьому, вказав, що вони позов про стягнення із них моральної шкоди не визнають, так як згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності , який був укладений між ними та відповідачем ОСОБА_2, у них настає відповідальність , в межах ліміту, за шкоду, заподіяну життю і здоровю потерпілого. Доказів на обгрунтування вимог моральної шкоди, сторона позивача не надала. Страховою компанією позивачу було виплачено , в межах ліміту 49 490 грн. матеріальної шкоди, спричиненої майну -автомобілю.

Свідок ОСОБА_3, в суді пояснила, що вона є знайомою позивача, та знаходилась в автомобілі ОСОБА_1 в якості пасажира , разом із його донькою 15 січня 2012 року . Коли вони їхали по трасі, розпочався сніг, назустріч рухався автомобіль, який раптово перетнув розмітку та виїхав на їх смугу, позивач почав повертати кермо , щоб уникнути зіткнення, але автомобіль відповідача вдарив автомобіль позивача, який викинуло прямо в поле.

Свідок ОСОБА_6, яка є донькою позивача, в суді пояснила, що вона разом із ОСОБА_3 були в автомобілі батька , рухались 15 січня 2012 року із Умані в сторону Дніпропетровська, вона бачила, як назустріч вилетів автомобіль відповідача , наздогнав їх автомобіль , вдарив, внаслідок чого автомобіль батька викинуло в поле. На автомобілі відповідача була лиса резина та він не впорався із керуванням.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, його представника, залученого співвідповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, в тому числі оглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, щодо часткового задоволення вимог, виходячи з наступного.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, в даному випадку ст.ст.1166, 1167, 1188, 1192 ЦК, відповідно до яких умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 січня 2012 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Хюндай-Соната, д/з АЕ 7798 СІ , який належить ОСОБА_1

Вина відповідача, передбачена ст. 124 КУпАП, у скоєнні ДТП встановлена відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2012 року , яка набрала законної сили. Зокрема, в мотивувальній частині постанови, судом було зазначено, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Вина ОСОБА_2 у недотриманні безпечної швидкості руху та не врахування дорожньої обстановки, в результаті чого автомобіль потрапив в колію і ОСОБА_2 втратив можливість контролювати напрямок руху транспортного засобу та виїхав на смугу зустрічного руху де відбулось зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 підтверджується оголошеними та дослідженими в счудовому засіданні матеріалами адмінівстративної справи, письмовими порясненнями ОСОБА_2 до протоколу про адміністративне правопорушення, згідно яких останній факт втрати можливості контролювати напрямок та швидкість руху автомобіля через колійність на дорозі та виїзд на смугу зустрічного руху не оспорював.

При цьому, згідно постанови суду від 18.05.12 року, справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП провадженням закрито, в звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Разом з цим, за клопотанням сторони позивача, судом була також проведена судово-автотехнічна експертиза, згідно висновку якої від 29.11.2013 року №445, експерт вказав, що водію автомобіля ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в даній дорожній обстановці, необхідно було діяти відповідно д о вимог п.п.2.3б, 12.1 Правил дорожнього руху України. Згідно п.п.2.3 б, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. А згідно п 12.1, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Також експертом зазначено, що дії водія ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці відповідали вимогам п.12.3 ПДР України. Згідно якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Згідно висновку експертного дослідження №21/12 щодо визначення матеріального збитку, спричиненого володільцю транспортного засобу від 06.02.2012 року , матеріальна шкода автомобілю позивача -Хюндай-Соната, д/з АЕ 7798 СІ , в результаті його пошкодження при ДТП , яка сталась 15.01.2012 року склала- 118 384, 49 грн.

Наданий стороною позивача зазначений висновок експертного дослідження ні сторона відповідача , ні страхова компанія не оспорювали.

Відповідно до полісу №АА/7586435 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Відкритим акціонерним товариством НАСК «Оранта», яка на підставі заяви потерпілого ОСОБА_1 здійснила виплату, з вирахуванням франшизи 510 грн., власнику автомобіля Хюндай-Соната, д/з АЕ 7798 СІ , тобто позивачу, страхове відшкодування в сумі - 49 490 грн. (а.с.23 ). При цьому, відповідач ОСОБА_2 сплачує позивачу 06.07.2012 року - 510 грн. франшизи ( а.с. 55).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 1961-ІV), обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Статтею 9 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика. Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третій особі.

Згідно з положеннями ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тому, суд приходить до висновку , що відповідно до приписів ст.1194 ЦК України, позивач як володілець пошкодженого автомобіля має право на відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди та страховою виплатою саме в сумі -68 384, 49 грн.( 118 384, 49 грн. - 4 9 490 грн. - 510 грн.).

Враховуючи вимоги ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Докази повинні бути належними та допустимими.

Відповідач ОСОБА_2, позов не визнає, та вважає, що матеріальна шкода , заподіяна майну позивача- автомобілю, завдана не з його вини ; він ставить під сумнів висновок розміру матеріальної шкоди та висновок судового експерта . Суд , критично ставиться до таких тверджень, оскільки доказів на спростування позиції позивача, ОСОБА_2 не надав, клопотань про призначення експертиз не заявляв, при цьому, добровільно сплатив 510 грн. франшизи.

Однак, суд вважає, що стягненню із відповідача ОСОБА_2 не підлягає -700 грн. за проведення експертного дослідження , сплата за телеграму-запрошення 51, 96 коп. та 12 грн. 60 коп., так як згідно ст. 79 ЦПК України, до судових витрат, пов»язаних із розглядом судової справи належать витрати, пов»язані із проведенням судових експертиз та витрати , пов»язані із залученням спеціалістів, а тому, оскільки експертиза від 06.02.2012 року судом не призначалась, спеціаліст, який надавав відповідне дослідження не викликався в судове засідання, то щодо вимог позивача про стягнення із відповідача вартості автотоварознавчого дослідження , суд відмовляє.

Вимоги про стягнення витрат за оплату судової експертизи в розмірі- 675, 36 грн. ( а.с. 140) - судом задовольняються.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 1961-ІV), обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Статтею 9 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до вимог ст.22 Закону передбачено: п. 22.1. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

П.22.3.- потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач просить саме стягнути із страхової компанії 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яку обгрунтовує саме : емоційними стражданнями, які довелось перенести йому та його родині, та витратами повязаними з відновленням його психічного стану; душевними стражданнями, які він зазнав у звязку з пошкодженням власності-автомобіля, та неможливістю протягом тривалого часу користуватися ним за його призначенням, порушенням його нормальних життєвих звязків, певним ударом по його престижу.

Однак, суд вважає, та погоджується із позицією представника страхової компанії , що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не є обгрунтованими, а відтак не підлягають до задоволення. Вимоги про відшкодування моральної шкоди з винної особи, позивачем, залишено без розгляду.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд також стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача - 683 грн.85 коп. судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 3,10,11,60,61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов -задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди -68 384 грн. 49 коп.; судових витрат -683 грн.85 коп. та витрат за оплату судової експертизи - 675, 36 грн., всього: 69 743 грн. 70 коп.

У задоволенні вимог до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта про відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда