Рішення № 36435329, 24.12.2013, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

24.12.2013 Суддя: Румілова Н. М.

Справа № 253/4260/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2013 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючої - судді Румілової Н.М., при секретарі Цибуліної С.М., за участю позивача-відповідача ОСОБА_1, представника відповідача-позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та за зустрічним позовом Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що відповідно до договору № GOH3GA00001023 від 15.05.2008 року він 15.05.2008 року отримав кредит у розмірі 23969.50 [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.05.2028 року. Свої зобов'язання він виконував добросовісно і до 15.12.2011 року сплатив 16981,13 дол.США. Відповідач без його відома підвищив процентну ставку , чим порушив умови договору , у зв'язку з цим в нього виникла заборгованість у розмірі 49546,15 дол.США . Крім того, відповідач при укладенні договору забрав в нього всю технічну документацію на будинок , що розташований по АДРЕСА_1. Крім того, відповідач надав йому грошові кошти у кредит у іноземній валюті, не маючи на те законних підстав. На момент укладення кредитного договору в іноземній валюті курс складав 4,95, а на сьогоднішній день курс валюти складає 8,05 грн. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, в зв'язку із чим значно погіршився фінансовий стан родини. Банк не надає доказів тому, що має ліцензію для надання валютного кредиту. Вважає дії відповідача незаконними. Просить визнати нікчемним угоду про підвищення процентної ставки за укладеним договором, незаконними нарахування штрафних санкцій , нарахованих у зв'язку з невиплатою процентів за кредитним договором, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок суми платежів після підвищення процентної ставки та повернути технічну документацію на будинок що розташований по АДРЕСА_1.

Відповідач комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, яким зазначив, що відповідно до укладеного договору № GOH3GA00001023 від 15.05.2008 року ОСОБА_1.15.05.2008 року отримав кредит у розмірі 23969.50 [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.05.2028 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача.

Відповідач станом на 29.04.2013 року має заборгованість - 33073.60 [Долар США], що за курсом 7.99 грн. за 1 дол.відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.04.2013 року складає 264258.08 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки № GOH3GA00001023 . Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 48.30, житловою площею 25.40 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № GOH3GA00001023 від 15.05.2008 року, звернути стягнення на будинок загальною площею 48.30 кв.м , житловою площею 25.40кв.м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № GOH3GA00001023 від 15.05.2008 р.) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити. У позові відповідач про про звернення стягнення на предмет іпотеки просив відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом, Груцинова І.О. , проти позову заперечила, зазначила, що процентна ставка за договором не змінювалась, договір відповідає вимогам законодавства, банк має ліцензію на здійснення валютних операцій, просила у позові відмовити та задовольнити зустрічний позов до ОСОБА_1, яким звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити осіб, що мешкають у будинку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що Відповідно до укладеного договору № GOH3GA00001023 від 15.05.2008 року ОСОБА_1 15.05.2008 року отримав кредит у розмірі 23969.50 [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.05.2028 року.

Укладаючи договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по договору і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору позивач зобов'язання за вишевказаним договором належним чином не виконав.

Отже, зупинивши свій вибір на ПАТ КБ «ПриватБанк», позивач погодився на умови надання кредиту як такі, що його влаштовували. Банк не примушував, не нав'язував своїх послуг позивачеві та не вимагав укладення договору. Це була ініціатива особисто позивача. Згідно умов самого договору, в пункті 2.3.1 якого вказано, що банку надається в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме : зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% порівняно з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на час укладання договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань в страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті за статистикою НБУ. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України зворотної сили не має та не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання ним чинності.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів тому, що відбулося підвищення процентної ставки по кредитному договору № GOH3GA00001023 від 15.05.2008 року . Натомість відповідач ПАЬ КБ «Приватбанк» надав розрахунок заборгованості, з якої вбачається, що процентна ставка не підвищувалась - діюча відсоткова ставка -15% річних.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодекса України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Сторонами при укладенні оспорюваного договору застави було дотримано всіх зазначених вище вимог.

Тому твердження ОСОБА_1. безпідставні та не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Підстави недійсності, наведені позивачем в обгрунтування його позовних вимог, відсутні у переліку підстав, зазначених у ст. 203 ЦК України.

Підписи ОСОБА_1 у кредитному договорі, за умовами якого кредит надавався у доларах, яким передбачалося повернення кредиту у доларах, а не у гривнях, свідчить про те, що позивач погодился на такі умови договору, в тому числі і на отримання кредиту та його погашення в доларах США; що позивачу було відомо про надання банком та отримання ним кредиту у доларах, а не у гривнях.

Починаючи з травня 2008 р., кредит беззаперечно погашався в доларах США, що підтверджуєть позивач .

Дії сторін по кредитному договору№ GOH3GA00001023 від 15.05.2008 року були спрямовані на виникнення між ними кредитних правовідносин, які виникають на підставі кредитного договору, і для виникнення цих правовідносин не має значення валюта кредитування.

Відповідно до ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків, на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно зі ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»кошти - це гроші у національній чи іноземній валюті. А тому, надання банком позивачу кредиту в іноземній валюті із зобов'язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валют, є правомірним.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією НБУ. Зазначеною статею Конституції закріплено за гривнею правовий статус грошової одиниці України, однак при цьому ця стаття не визначає сферу її обігу і не встановлює яких-небудь обмежень відносно можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Так, відповідно до норм статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні в випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу 2 «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженою Постановою Правління НБУ №281 від 10.08.2005р., резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів і таке інше.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 4 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому встановлено, що термін «кошти»у цьому Законі вживається у значенні гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії проводити операції з кредитування, і не зобов'язує банки брати на себе будь-які ризики пов'язані з цим кредитуванням.

Пункт «г»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 N 15-93 визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії.

Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за N 1429/10028, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.

Приватбанк має банківську ліцензію, дозвіл та додаток до дозволу на підставі яких він і здійснює операції з валютними цінностями.

Крім того листом НБУ від 07.12.2009 р. N 13-210/7871-22612 роз'яснено, що згідно вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, правових перешкод для того, щоб ПАТ КБ «ПриватБанк»мало право укладати кредитні договори та видавати кредити в іноземній валюті - немає.

Згідно п.20.11 договіра іпотеки від 15.05.2008 року -до отримання Іпотекодавцем ( ОСОБА_1-позивач) кредиту або на протязі 3-х днів з моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки згідно п.18.10 цього договору передати правоустановлюючі документи на предмет іпотеки на зберегання Іпотекодержателю( Приватбанку- відповідачу) до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором. Тому підстав повертати технічну документацію ОСОБА_1 немає.

Крім того , відповідно до ст..16 ЦК України такий захист права як покладання зобов'язання повернути технічну документацію на будинок відсутній.

Також, відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України "Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила."

Тобто ,навіть якщо припустити, що права Позивача якимось чином порушені оспорюваним договором , то строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, закінчився. Оскільки кредитний договір укладався 15.05.2008 року , перебіг трирічного строку позовної давності, в межах якого особа могла звернутися до суду за захистом своїх прав, припинився 15.05.2011 року.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Будь-яких доказів тому , що позивач не був вільним у виборі кредитодавця, і у визначенні умов договору, позивач не надав. Кредитний договір сторонами укладався без жодного примусу.

При укладанні кредитного договору позивач був ознайомлений з усіма умовами договору, погодився з ними, що підтверджується підписами сторін на кредитному договорі. При своєї незгоді з умовами договору міг його не укладати та не отримувати кошти.

Таким чином у позові ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів слід відмовити в повному обсязі.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створенного в забезпечення простроченної заборгованності позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 29.04.2013 року має заборгованість - 33073.60 [Долар США], що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.04.2013 року складає 264258.08 грн., яка складається з наступного:- 23180.44 [Долар США] - заборгованість за кредитом;- 4876.69 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;- 1281.32 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;- 2130.42 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору:

- 31.29 [Долар США] - штраф (фіксована частина).

- 1573.44 [Долар США] - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідач ОСОБА_1 15.05.2008 року уклали договір іпотеки № GOH3GA00001023. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 48.30, житловою площею 25.40 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 166145 грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 6 Закону України „Про іпотеку", іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку (далі - Земельна ділянка), на якій розташований Предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки.Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Таким чином, суд вважає, що вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок та житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Банк не здійснив дій, зазначених законом.

Тому вимога банку про виселення всіх мешканців будинку АДРЕСА_1 є передчасною та не підлягає задоволенню.

Таким чином, позов Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та виселення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11, 209, 212, 214- 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та виселення задовольнити частково.

Звернути стягнення на будинок загальною площею 48,30 кв.м, житловою площею 25,40 кв.м та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № GOH3GA00001023 від 15.05.2008 року) Публічним Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094 м.Дніпропетровськ, вул..Набережна перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості ,її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах , підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В іншій частині позову відмовити.

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м.Горлівки протягом десяти днів , з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н. М. Румілова