Рішення № 36430460, 26.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5208/13-ц 26.12.2013 26.12.2013 26.12.2013

Провадження №22-ц/784/4116/13

Головуючий у першій інстанції-Тішко Д.А.

Категорія 5 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Богатирьовій В.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про припинення права на частку у спільному майні

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні.

Позивачка зазначала, що з червня 1988 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, мають двох повнолітніх дітей. У період перебування шлюбі за спільні кошти подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 19,8 кв.м. Сімейні стосунки припинені з 2005 року, сторони перебувають у неприязних відносинах.

Посилаючись на те, що відповідач має інше житло, але перешкоджає їй в користуванні спірною квартирою, яка не може бути поділена в натурі та перебуває в аварійному стані, ОСОБА_1 просила припинити право ОСОБА_3 на ? частку квартири АДРЕСА_1, присудити йому грошову компенсацію - 20 000 грн. та визнати за нею право власності на нерухомість.

На депозитний рахунок позивачкою внесено 20 000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на занижену вартість квартири та істотне порушення його прав.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, за позивачкою визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. В задоволенні інших вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просила рішення скасувати та задовольнити її позов, посилаючись на ті ж обставини, що були підставою позову та невірний висновок суду про недоведеність вартості нерухомості.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові про припинення права на частку у спільному майні, суд першої інстанції виходив з наявності всіх підстав для припинення права на частку у спільному майні, що передбачені статтею 365 ЦК, а саме квартира є неподільною, спільне користування нею є неможливим, частка є незначною і не може бути виділена в натурі і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача. Але позивачем не доведена належними доказами дійсна вартість квартири, а сторони відмовились від проведення судової експертизи.

Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.

Відповідно до статті 16 Закону «Про власність» та статей 22, 28 КпШС, які діяли на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном, а їх частки є рівними.

Аналогічно регулює спірні правовідносини і нині діюче сімейне законодавство, яким також передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК), частки подружжя є рівними (стаття 70 СК), і кожен має право на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності (стаття 69 СК).

За правилами статті 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (частина 1), а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина 2).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно без його згоди допускається у випадках, передбачених статтею 365 ЦК (частина 4 статті 71 СК).

Відповідно до частини 1 статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За правилами частини 2 цієї норми умовою застосування механізму припинення права на частку у спільному майні є попереднє внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 4 червня 1988 року (а.с. 15). Від шлюбу мають повнолітніх дочку та сина. Всі колишні члени сім'ї зареєстровані у квартирі АДРЕСА_6, яка складається з однієї кімнати площею 12 кв.м (а.с. 11, 17).

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1994 року належить квартира АДРЕСА_1 у цьому ж будинку (а.с. 4-5) загальною площею 19,8 кв.м, яка складається з однієї кімнати площею 12 кв.м (а.с.6, 12, 13).

За висновком експерта-оцінювача ПП «Експертний центр «Поділля» від 30 жовтня 2013 року фізичний знос приміщення квартири складає 47 %, технічний стан приміщення є незадовільним, а його подальша експлуатація можлива при умові проведення ремонту (а.с. 85-110).

ОСОБА_3 проживає в квартирі АДРЕСА_6 в тому ж будинку, яку сім'я отримала у березні 2003 року (а.с.58,59).

Сторони знаходяться у неприязних відносинах, спільне проживання неможливо.

Позивачка ОСОБА_1 останнім часом проживала в квартирі АДРЕСА_1. Оплату комунальних послуг по квартирах АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1 здійснює ОСОБА_1 (а.с. 12,14 зворот).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира АДРЕСА_1, як майно, придбане подружжям за період шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя з рівними частками сторін (статті 60,70 СК) та встановив наявність умов для припинення права відповідача на частку за статтею 365 ЦК, а саме неподільність речі, неможливість спільного володіння і користування майном та відсутність істотної шкоди інтересам співвласника та членів його сім'ї.

Але при цьому суд вважав недоведеною позивачкою вартість спірної квартири, виходячи з того, що оцінка квартири від 13 травня 2013 року (а.с.18-23) здійснена з порушенням вимог Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надала звіт незалежної оцінки визначення вартості квартири від 30 жовтня 2013 року, проведеної ПП «Експертний центр «Поділля» в особі оцінювача ОСОБА_5 Вказане підприємство внесено до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності (а.с.106 зворот), а оцінювач ОСОБА_5 має право здійснювати оцінку нерухомого майна (а.с.107 зворот).

За висновком звіту ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, яку визначено з використанням порівняльного та витратного методичного підходу, складає 40156 грн. (а.с. 100).

Вартість частки відповідача ОСОБА_3 у спільному майні складає 20 078 грн.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростовували вказані у звіті обставини (технічний стан приміщень, неможливість їх експлуатації тощо), або б доводили невідповідність визначеної вартості ринковим цінам на час розгляду справи.

Заперечуючи таку вартість, відповідач ОСОБА_3 відмовився від подання клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

Таким чином, колегія суддів, виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу та вимог статті 60 ЦПК щодо обов'язку доказування, вважає, що позивачка ОСОБА_1 довела наявність всіх умов, передбачених статтею 71 СК та статтею 365 ЦК щодо підстав припинення права ОСОБА_3 на частку квартири АДРЕСА_1. Підстав вважати, що припинення права на частку та виплата грошової компенсації в розмірі 20 078 грн. завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3, не встановлено.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Судові витрати позивачки складаються з судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги 344,1 грн.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити право ОСОБА_3 на ? частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартість частки у спільному майні в розмірі 20 078 (двадцяти тисяч сімдесяти восьми) гривень, в тому числі шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївської області.

Зобов'язати територіальне управління державної судової адміністрації України в Миколаївської області перерахувати кошти в розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) грн., які надійшли від ОСОБА_1 за квитанцією № ПН 2454965 від 11 листопада 2013 року на рахунок ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 344,1 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судд