Постанова № 36426940, 17.12.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/4262/13-а

Провадження № 2-а/116/264/13

17.12.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючої судді Пакули М.Р.

при секретарі Єрмакової Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Приватизаційне бюро», Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, визнання недійсним угоди, розпорядження та свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Приватизаційне бюро», Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, визнання недійсним угоди, розпорядження та свідоцтва про право власності. Позовні вимоги мотивує тим, що під час розгляду Київським районним судом м. Сімферополя матеріалів справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3., третя особа Комунальне підприємство ЖЕО Київського району м. Сімферополя про визнання договору найму № 66 від 21 червня 2012 року підсобного приміщення, розташованого в окремій квартирі загального заселення, в якій знаходяться квартири № АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 недійсними, виселення ОСОБА_3 із даного підсобного приміщення, було встановлено, що Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро» підготовило та видало розпорядження № 406 від 15 червня 2005 року, на підставі якого Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради видав свідоцтво серія ЯЯЯ № 495805 від 15 червня 2005 року про право власності на квартиру № АДРЕСА_3, у наслідок чого сторонній особі, яка не має ніякого відношення до окремої квартири загального заселення, в якій розташовані квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 передані у власність у якості комірчини приміщення площею 14, 7 кв. м (колишня квартира АДРЕСА_4, яка рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 31 від 12 червня 1979 року списана з балансу житлового фонду та передана під кухню наймачу квартири АДРЕСА_1 цього ж будинку, яка розташована в загальному коридорі звільненої квартири), розташоване в окремій квартирі загального заселення, в якій знаходяться квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; частина загального коридору площею 3, 4 кв. м, що розташований в окремій квартирі загального заселення, в якій знаходяться квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; частина загальної кухні площею 16, 3 кв. м, що розташована в окремій квартирі загального заселення, в якій знаходяться квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; частина загального туалету площею 1, 1 кв. м, що розташована в окремій квартирі загального заселення, в якій знаходяться квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Вважає, що дії відповідачів під час приватизації підсобного приміщення площею 14, 7 кв. м (колишня квартира АДРЕСА_4 будинку) і частина приміщень, які розташовані в окремій квартирі загального заселення, в якій знаходяться квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 квартиронаймачем іншої окремої квартири загального заселення АДРЕСА_7 є протиправними, оскільки в літ. «Г» на третьому поверсі будинку АДРЕСА_8 розташована окрема квартира загального заселення, в якій до 12 червня 1979 року знаходилися квартири № АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_4. При цьому у сумісній власності у квартиронаймачів квартир № АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_9 перебували спільний коридор - 3, 4 кв. м, спільна кухня - 16, 3 кв. м, спільний туалет - 1, 1 кв. м. Після 12 червня 1979 року зазначена окрема квартира загального заселення стала складатися із квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, оскільки квартира АДРЕСА_4 площею 14, 7 кв. м після смерті квартиронаймачів за рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 311 від 12 червня 1979 року була списана з балансу житлового фонду та передана квартиронаймачу квартири АДРЕСА_1 під кухню цього ж будинку, що розташована у загальному коридорі зі звільненою квартирою № АДРЕСА_4. Зазначені обставини вказують, що після 12 червня 1979 року у літ. «Г» на третьому поверсі будинку АДРЕСА_8 стала знаходитися квартира загального заселення, в якій залишилися лише квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у спільній власності квартиронаймачів зазначеної квартири стали перебувати спільний коридор - 3, 4 кв. м, спільна кухня - 16, 3 кв. м, спільний санвузол - 1, 1 кв. м, у зв'язку з чим ніхто не мав права без дозволу квартиронаймачів квартир № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 проникати, користуватися та розпоряджатися окремою квартирою загального заселення, в якій розташовані квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Квартиронаймач квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 як на момент приватизації, так і взагалі ніколи не була зареєстрована в окремій квартирі загального заселення, в якій розташовані квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у зв'язку з чим на підставі ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро» не мало права дозволяти їй приватизацію державного житла більше встановленої законом України норми приватизації. Законом України встановлена конкретна санітарна норма, дозволена для приватизації із розрахунку 21 кв. м загальної площі на наймача і на кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю. Замість встановленої санітарної норми приватизації державного житла - 21 кв. м загальної площі на одного наймача Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро» протиправно передало ОСОБА_2 у власність державне житло загальною площею 82, 3 кв. м. Спірні підсобні приміщення, які розташовані в окремій квартирі загального заселення, в якій знаходяться квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ніколи квартиронаймачу квартири АДРЕСА_3 у найом рішенням Виконавчого комітету не передавалися, у зв'язку з чим квартиронаймач квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_2 не мала ніякого відношення до спірних приміщень, які розташовані у чужій для неї окремій квартирі загального заселення, в якій знаходяться квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також не мала ніяких правових підстав на приватизацію спірного підсобного приміщення площею 14, 7 кв. м, частини спільного коридору, частини спільної кухні, частини спільного санвузла. Окрім цього спірне підсобне приміщення площею 14, 7 кв. м (колишня квартира АДРЕСА_4) частина спільного коридору, частина спільної кухні, частина спільного санвузла, які знаходилися у спільній власності квартиронаймачів квартир № АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 не могли підлягати приватизації, оскільки колишня квартира АДРЕСА_4 рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 311 від 12 червня 1979 року списана з балансу житлового фонду як аварійна квартира, у зв'язку з чим в силу ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягає приватизації. Не була надана згода на приватизацію і зареєстрованими квартиронаймачами окремої квартири загального заселення, в якій розташовані квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що суперечить ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизації державного житлового фонду», ст. ст. 362, 369 ЦК України. На підставі викладеного просить визнати протиправними дії Комунального підприємства «Приватизаційне бюро», визнати недійсною угоду по приватизації частини окремої квартири загального заселення будинку АДРЕСА_8, в якій розташовані квартири № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, розпорядження Комунального підприємства «Приватизаційне бюро» № 406 від 15 червня 2005 року, свідоцтво серія ЯЯЯ № 495805 про право власності на квартиру АДРЕСА_3, а також відшкодувати понесені судові витрати (а.с. 63-72).

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному об'ємі.

Представник відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а також третя особа і її представник проти задоволення заявленого позову заперечували, вказавши на те, що свідоцтво від 15 червня 2005 року серія ЯЯЯ № 495805 про право власності на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2 було видано відповідно до діючого законодавства.

Представник Комунального підприємства «Приватизаційне бюро» у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. Начальник підприємства надав суду клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Вислухавши доводи учасників процесу, пояснення представника Комунального підприємства ЖЕО Київського району м. Сімферополя, перевіривши матеріали справи, матеріали інвентарної справи № 3899, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню в силу наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуємого розпорядження) визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об'єктів приватизації згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Приватизація квартир у будинках, включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення власником (володільцем) будинку. Наймачі, які проживали у квартирах до початку реконструкції, після проведення реконструкції мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир.

Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках, включених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його проведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Згідно п. п. 6, 7 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадянанам, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № АДРЕСА_2 (із змінами, внесеними наказом Держжиткомунгоспу № 72 від 5 серпня 1994 року), передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно, виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю). Загальна площа квартири (будинку) визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири (будинку), веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас, які враховуються з використанням таких коефіцієнтів: для лоджій - 0,5, для балконів і терас - 0,3.

В силу п. п. 8-10 Положення якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій пунктом 6 цього Положення, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (п.п. 13-14 Положення).

За п. 16 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадянанам передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадянанам громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) згідно з п. 20 Положення громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення (додатки 4, 5).

Відомості про займані наймачем приміщення та їх площу наводяться згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються у державному підприємстві по обслуговуванню житла. При відсутності інвентаризаційних матеріалів, або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку, підприємство по обслуговуванню житла відновлює їх через бюро технічної інвентаризації. Уточнення необхідних для приватизації квартир (будинків) даних шляхом обстеження можуть здійснювати підприємства, на які покладені обов'язки оформлення документів по приватизації державного житлового фонду (п. 22 Положення).

Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 червня 1979 року квартира АДРЕСА_1, яка складається із кімнати площею 14, 7 кв. м, була списана з балансу житлового фонду та передана під кухню ОСОБА_4, проживаючому у квартирі АДРЕСА_4 цього ж будинку, розташованої у спільному коридорі зі звільненою квартирою.

При розгляді цивільної справи за позовом Київської міської ради м. Сімферополя до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування нежитловими приміщеннями рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 31 січня 2005 року, яке набрало чинності, 9 березня 2005 року, було встановлено, що ОСОБА_2 користується підсобним приміщенням площею 23, 9 кв. м, яким є списана з балансу житлового фонду квартира № АДРЕСА_4 того ж домоволодіння. У 1983 році зазначене підсобне приміщення було передано для використання чоловіку ОСОБА_2 - ОСОБА_5.. ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 із ОСОБА_2 був укладений договір найму квартири АДРЕСА_3, в якому зазначено, що окрім житлових приміщень в користування передається підсобне приміщення площею 23, 9 кв. м.

15 червня 2005 року органом приватизації житлового фонду Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради було винесено розпорядження № 406 про передачу у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 із виплатою суми за надлишок загальної площі. При цьому у приватизацію увійшли кімната - № 2 житловою площею 48, 1 кв. м, комірчина площею 14, 7 кв. м, балкон площею 0, 5 + 0, 2 кв. м. Місцями загального користування були вказані коридор площею 7, 2 + 3, 4 кв. м, кухня площею 12, 2 + 16, 3 кв. м, туалет площею 1, 5 + 1, 1 кв. м.

Зазначене розпорядження було винесено на підставі довідки абонентського відділу ЖЕО Київського району від 9 червня 2005 року № 8476 та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3, складеного 6 червня 2005 року Сімферопольським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації, згідно яких у користуванні квартири АДРЕСА_3 перебувають приміщення № № 1, 2 - житлові кімнати площею 25, 7 кв. м та 22, 4 кв. м, № 3 - комірчина площею 14, 7 кв. м, балкони площею 0, 5 кв. м та 0, 2 кв. м, у спільному користуванні перебувають приміщення ХІУ - коридор площею 7, 2 кв. м, ХУ - кухня площею 12, 2 кв. м, ХУІ - туалет площею 1, 5 кв. м, ХІХ - кухня площею 16, 3 кв. м, ХУІІІ - туалет площею 1, 1 кв. м, ХУІІ - коридор площею 3, 4 кв. м.

У судовому засіданні представник Комунального підприємства ЖЕО Київського району м. Сімферополя пояснив, що при видачі довідки було прийнято до уваги рішення суду, яким було встановлено, що у користуванні ОСОБА_2 окрім житлових приміщень перебуває спірне підсобне приміщення.

15 червня 2005 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації від 15 червня 2005 року № 406 було видано свідоцтво серія ЯЯЯ № 495805, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 4 червня 2011 року, додаткового договору від 11 червня 2011 року, укладених з ОСОБА_6, діючою від імені ОСОБА_7, належить квартира АДРЕСА_1, яка відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно № 29723766 від 19 квітня 2011 року та технічного паспорту у літ. «Г» складається із житлової кімнати № 1 площею 18, 3 кв. м, балкону площею 25, 0 кв. м. При цьому у загальному користування знаходяться ХІХ - кухня, ХУІІ - коридор, ХУІІІ - туалет. Спірна комірчина площею 14, 7 кв. м у договорі не значиться, не вказана вона і у технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1, а також у правовстановлюючому документі попереднього власника ОСОБА_7 - договорі дарування від 22 серпня 2000 року серія АВМ № 694364.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В силу ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 кодексу, за якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені факти та відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 суд находить безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні належить повністю відмовити.

Посилання позивача на положення ст. ст. 362, 369 Цивільного кодексу України суд не приймає до уваги, оскільки зазначені норми регулюють правовідносини, що виникають відносно майна, яке перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), і в даному випадку застосуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 71, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Приватизаційне бюро», Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, визнання недійсним угоди, розпорядження та свідоцтва про право власності повністю відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.Р. Пакула